Копашина (герб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Копашина
Деталі
Ранні версії 1282

Копашина (Поруба, Щелепа; пол. Kopaszyna, Czelść, Kopasina, Poruba, Zawotuł) - шляхетський герб польського походження, що широко поширений на Краківщині та Сандомирщині.

Опис герба[ред. | ред. код]

У червоному полі між двома срібними річками (кривими лініями), що випливають з верхніх кутів, срібний меч із золотим руків'ям вістрям додолу. Клейнод: три страусині пір'їни.

Найперша згадка[ред. | ред. код]

Документи свідчать про середньовічне походження герба. Вважається, що герб наданий Болеславом ІІ Сміливим. Точний рік невідомий. Перша печатка датується 1282 р., а судовий протокол - 1416 р.

Гербова легенда[ред. | ред. код]

За часів короля Польщі Болеслава Хороброго ворожа армія між двома річками вночі була атакована військом лицаря Копашина.

Гербовий рід[ред. | ред. код]

40 родин:

Bajkacz, Barczkowski Błędowski, Bohumiłowicz, Budek, Budkowski, Cząstecki, Ginko, Kapcewicz, Kidałowski, Kompan, Kopacewicz, Kopaliński, Kopański, Kopasiński, Kopaszyna, Kopaszyński, Kopcewicz, Kopiński, Kupcewicz, Międzygórski, Napiórkowski, Owczarski, Piotrowski, Przybysławski, Rudkowski, Sasin, Sikora, Sikorski, Slanka, Słąnka, Słomka, Stenszczewski, Stenszewski, Stężewski, Ślanka, Śląka, Zaborski, Zdrohecki

Відомі власники[ред. | ред. код]

Герб Копашина дуже часто приписують генералові Владиславу Сікорському (20 травня 1881 - 4 липня 1943 року), оскільки у відповідь на анкету - анкету від польської секції "Хто є хто в Центральній та Східній Європі" генерал дав назву "Сікорський" , Фактично, батько Владислава, Томаш Сікорський, походив з сім'ї ткачів з Пшеворська, що підтверджується записом генеральної сестри - Елеонори [1] .

Джерела[ред. | ред. код]

  • Zygmunt Celichowski: Jan Długosz, „Insignia seu clenodia regis et regni Poloniae.Z kodeksu kórnickiego.”. Poznań: Zygmunt Celichowski, 1885.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Walentyna Korpalska: Władysław Eugeniusz Sikorski: biografia polityczna. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1988, s. 269. ISBN 83-04-02922-7.