Користувачка:Галина Хруленко/Чернетка
| Єврейське кладовище | |
|---|---|
 | |
| Інформація про цвинтар | |
| Відкрито | ХХ ст. |
|
Адреса: вул. Святослава Хороброго, 3 | |
  Єврейське кладовище | |
[[Файл:|альт=фото|міні|]]
Хмельницьке євре́йське кладови́ще (івр. בית קברות) — кладовище, що розташоване за адресою вул. Святослава Хороброго,3 (раніше Толстого). Один із найстаріших збережених некрополівта єдине суто конфесійне кладовище в місті.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Як і кожне сучасне місто - Хмельницький динамічно розвивається, змінюється на краще. Але кожне місто цікаве своїм, неповторним колоритом, своєю історією, пам'ятками, що належать різним релігійним конфесіям, зокрема, місцям поховань.
Хмельницький, як і багато міст України, розташований на старих похованнях. Розвиваючись, маленький Проскурів розширював територію за рахунок ліквідованих цвинтарів. Нині тисячі мешканців крокують вулицями сучасного Хмельницького, не замислюючись, що було колись на цьому місці.
Відомо, що найдавніше єврейські поховання існували приблизно в районі, де нині розташований житловий будинок на вул. Кам'янецькій 50[1]. Генеральний план міста (1824 рік), вказує розташування єврейського кладовища між вулицями Водопровідною (з боку вулиці Свободи) та Прибузької.Це була околиця міста. У 1870-х роках вздовж вулиці Кам’янецької виділяється велика територія під комплекс цвинтарів.На захід від православної частини був єврейський сектор, від якого до нашого часу збереглась невеличка частина (вул. Толстого,1). Нове єврейське кладовище розмістили окремо на північно-західному боці міського цвинтаря (нині вулиця Святослава Хороброго (раніше - Толстого). Між окремими секторами не було забудови. Будинки між християнською та єврейською частиною кладовища знаходяться на місцях поховань[2]. Один із будинків, який нині знаходиться на території комунального підприємства "Спецкомунтранс", був юдейським будинком омовіння. Сама територія кіркута була більших розмірів, ніж нині.Західна частина досягала сучасної вул. Героїв Чорнобиля та Пам'ятника жертвам Проскурівського погрому, що розташований поруч, який надає унікальність некрополя (стався у Проскурові 15 лютого 1919 року). Частину цвинтаря було знесено під час прокладання автомагістралі[3].
Щоб зберегти історичні пам'ятки, хмельницький благодійний фонд "Хесед-Бешт" створив на цьому місці музейно - меморіальний комплекс "Світло душі", який включає ; єврейський цвинтар, меморіал пам'яті , присвячений воїнам - євреям, які загинули на фронтах Другої світової війни, пам'ятник жертвам Холокосту, музею мацев та сектору запалення поминальних свічок[4][5].
Характеризуючи Подільську губернію, В.Гульдман вказує, що наприкінці XIX століття євреї складали 13,3 % її населення. Що ж стосується Проскурова (з 1954 р. — м. Хмельницький), то тут аналогічний показник становив 38,2 %. Єврейські квартали міста сформувалися в районі сучасних вулиць Подільської і Примакова. Тут залишилось чимало зразків традиційної єврейської забудови та синагога ремісників, яка зараз використовується за призначенням. Таким чином, ділянка єврейського кладовища Хмельницького протягнута вздовж вулиці Толстого. Більшість надгробків її збереженої частини належить до чобіткового типу з вертикальною частиною, верх якої ширше ніж низ. Трапляються тут також і обеліски. Надгробки Хмельниччини можна вважати показовими прикладами прояву тенденції до спрощення композиції пам’ятників в цілому і їх різьбленого декору зокрема. Стели тут мають поширену на Хмельниччині форму звуженої до низу трапеції, а єдиним декоративним елементом є утворений двома волютами невисокий фронтон, позбавлений будь-яких зображень. В окремих випадках майстер дозволяв собі дещо ускладнити малюнок рамки епітафії — вгорі вона прикрашалась зубцями. Слід відзначити, що мацеви подібного типу переважають на кладовищах східних, центральних та південних областей України (вирізняючись, звичайно, деякими формальними ознаками). Відсутність в цих регіонах мистецьких осередків з усталеними традиціями різьби по каменю призводила на межі XIX— XX століть до своєрідної архаїзації форм пам’ятників: так само ж і в стелах XVI — початку XVII століть вся увага зосереджувалась на тексті епітафії. [Єврейські некрополі України].
Частково збереглись мацеви, тексти надгробків, де є інформація, крім персональних даних, про рід занять, дату і причина смерті небіжчика. Частина мацев була привезена з інших населених пунктів.
Представлені візерунки нагадують мережива українських витинанок та є демонстрацією майстерності євреїв Поділля з різьблення по каменю. Здебільшого - це барельєфи із зображенням рослин та тварин. Приховане значення мови таємних символів досі вивчають історики. Єврейська культура – це невіддільна частина культури практично всіх європейських країн. Старовинні мацеви мають багатошарову цінність. У них є і мистецька складова, і кілька таємних для нас, сучасних людей, сенсів. Для людей того часу вони були цілком зрозумілими, а сьогодні доводиться їх розшифровувати.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- На найдавнішому плані міста (1800 р.) зазначено «еврейское старое окопище» та «новое еврейское кладбище». Перше знаходилось приблизно у районі сучасного будинку по вулиці Кам’янецькій, 50. Якщо план 1800 року називає цей цвинтар старим, то можна зробити припущення про його значно давніше заснування на тодішній околиці Плоскирова (нині Хмельницького) вздовж дороги на Кам’янець. На плані зазначено і новий єврейський цвинтар неподалік від двох християнських. Цікаво, що стосовно цих двох цвинтарів не використовуються уточнення «старе», «нове». Чи дійсно було чиннє нове єврейське кладовище нині невідомо;
- Про те, які розміри займало кладовище, можна встановити відповідно до розміщення Будинку омовіння (перехрестя вулиць Толстого та Героїв Чорнобиля) та братської могили жертв Проскурівського погрому;
- Але вже за генеральним планом забудови Проскурова 1824 року для єврейського цвинтаря було виділено територію у районі, що сьогодні окреслена вулицями Свободи, Прибузької та Водопровідної. Це була околиця єврейської частини міста, і старожили пам’ятають залишки єврейських надгробних плит вздовж сучасної вулиці Свободи ще у повоєнні роки. Можна припустити, що саме залишки цвинтаря зумовили те, що сучасна вул.Вайсера (колишня Велика Бузька, Реміснича, Тельмана) не перетинає вулицю Свободи. А коли забудовувалась вулиця Водопровідна - забудова йшла вздовж південної межі цвинтаря;
- В середині 1940-вих землю далі, вздовж вулиці Водопровідної, роздали під приватну забудову. Очевидці розповідають, що під час будівництва знаходили велику кількість черепів та кісток, на тому місці лишалося багато надгробків-мацев.
- У першій половині 1980-тих років, коли прокладали вулицю Свободи, частину приватних будинків знесли. А надгробки, які ще лишались у землі та фундаментах знесених будинків, використали для створення насипу для вулиці Свободи в районі мосту. Очевидці пригадують, як переносили плити мацеви під час суботників, що організовували на тому будівництві. Коли будували 10-ту школу (сьогодні Ліцей № 10), перед її парадним входом, у котловані було видно цегляні стіни з арками. Навіть до сьогодні, коли доводиться копати ями для якихось робіт, можна знайти кістки людей;
- Найдавніші поховання на тій частині кладовища, що збереглась, датуються 1936 роком, а останні - 1964. Вже з цього року всі поховання ведуться на кладовищі у районі приміського села Шаровечка, де є єврейський сектор;
Отже, чи був старий цвинтар саме там, де висить табличка, на місці Хмельницької "Стандартметрології"? Старий план стверджує, що там його не було. Але спогади очевидців свідчать, що поховання були і там, де не відзначені на плані, принаймні вздовж вулиці Водопровідної. Чи могли могили бути там, де встановлена табличка? Хтозна, адже цвинтарі з часом мають властивість лише збільшуватись.
На табличці, яку встановила організація «Намети праведників» написано, що на цьому цвинтарі були поховані «Рабі Арьє Єгуда Лейбик Ліберзон, онук рабі Лібера Великого з Бердичева» та «Рабі Моше Хаим Єфраїм з Проскурова». Рабі (равин, «мій вчитель») Лейбик Ліберзон – перший адмур з Проскурова, рабі Моше Єфраїм – другий. Адмур – назва керівника хасидів, абревіатура слів: «адойнейну, мойрейну верабейну» – «пан наш, вчитель наш, наш ребе».
Біля входу до кладовища встановлено Пам’ятник жертвам погрому.У лютому 1919 року у Проскурові (тепер Хмельницький) сталась трагедія, в який загинуло понад 1600 євреїв. В історичній літературі ця страшна подія названа Проскурівською кривавою бійнею (погромом). Пам’ятник жертвам погрому було встановлено 1925 року.Є припущення, що він був побудований на кошти «Джойнту». Документів про історію пам’ятника та його будівництво не збереглось. Відділом охорони пам’яток історії і культури цей єдиний на Україні пам’ятник жертвам погромів був взятий на державний облік і охорону під номером 66.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Розташування надгробків на єврейському кладовищі міста Хмельницького -
Один із надгробків -
Надгробок з текстом -
Надгробок з рослинною символікою -
Надгробок із дерева -
Надгробок фігурний
Див. також[ред. | ред. код]
1.Старі кладовища Проскурова: що сьогодні стоїть на людських кістках. газета "Всім".
Хмельницький. 28 грудня 2015
2.Ю.І. Ходорковський "Єврейські некрополі України", Серія “Некрополі України”, 1998
https://shron1.chtyvo.org.ua/Khodorkovskyi_Yurii/Yevreiski_nekropoli_Ukrainy.pdf
3. Подорож містом і часом. Пам’ятки історії та сучасні осередки культури єврейської спільноти міста Хмельницького.Путівник.2009
https://www.hesedbesht.org.ua/wp-content/uploads/2016/01/db342643c6ec38f4afcc3656a8a61714.pdf
Джерела:[ред. | ред. код]
- ↑ Хмельницький на кістках. Вечірній Кам'янець. 8 серпня 2019.
- ↑ Яких змін чекає найстаріше хмельницьке кладовище / Поділля News./Новини Хмельниччини ( укр.) 29 травня 2020.
- ↑ Пісклова, Людмила. Подорож містом і часом: пам'ятки історії та сучасні осередки культури єврейської спільноти міста Хмельницького; Путівник. OCLC 1341350990
- ↑ Євреї. Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т.Г. Шевченка odb.km.ua
- ↑ З днем народження," Хесед-Бешт"! Проскурів. 22 вересня 2011.