Користувачка:Julia Golodryga/Владислав Віталійович Швец

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Владислав Віталійович "Патрон" Швец (2 вересня 1970 року, м. Новоград-Волинський (м. Звягель) Житомирська обл. — 3 січня 2023 року, с. Кліщіївка, Бахмутський р-н, Донецька обл.) — український доброволець, молодший лейтенант ЗСУ, військовослужбовець військової частини А4064.

Владислав Швец, молодший лейтенант.
Владислав Швец
Народився 2 вересня 1970 року
Новоград-Волинський (нині м. Звягель), Житомирська обл.
Помер 3 січня 2023 року (52 роки)
с. Кліщіївка, Бахмутський р-н, Донецька обл.
Громадянство українець
молодший лейтенант, військовослужбовець ЗСУ
Похований смт. Чинадійово, Мукачівський р-н, Закарпатська обл.
Сайт https://www.facebook.com/vlad.vladislav2

Учасник російсько-української війни, організатор заходів національно-патріотичного виховання в Закарпатській області, і всеукраїнських вишколів національно-патріотичного спрямування "Джура-Прикордонник" і "Джура-Десантник", співзасновник ГО «Цивільний корпус Азов - Закарпаття», співзасновник військово - патріотичної гри «Карпатський щит» у Закарпатській області. Загинув при обороні Бахмута. Росіяни пропонували за голову бійця 50 тисяч доларів.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 вересня 1970 року в місті Новоград-Волинський, яке нині має назву Звягель, у Житомирській області в сім'ї військовослужбовця. У три роки разом з батьками через їхню службу переїхав до смт. Чинадієво, що знаходиться в Мукачівському районі Закарпатської області.

У 1986 Владислав закінчив ЗОШ № 1 у місті Мукачево.

У 1988 році закінчив Свалявське ВПУ-9, де здобув середню спеціальну освіту.

У 1988 - 1992 роках був курсантом військової частини 95826 Новосибірського ВВПОУ.

У 1996 році отримав вищу педагогічну освіту за спеціальністю "Історія" в Сумському державному педагогічному інституті. Здобув кваліфікацію вчителя історії середньої школи.

3 1997 по 2003 рік проходив службу за контрактом в Мукачівському прикордонному загоні. Після проходження служби, у 2003-2005 роках, працював інспектором охорони підрозділу безпеки на Закарпатській дільниці Філії МН «Дружба».

У 2006-2007 роках працював менеджером в ТзОВ "Укрпромінвест" Мукачево.

У 2007-2010 роках обіймав посаду фахівця по роботі з корпоративними партнерами у відділі продажу у ТзОВ "Рідна Марка КОРІ".

У 2009-2010 роках був заступником директора ТзОВ Група Компаній “Рідна Марка”. У 2011-2020 роках обіймав посаду директора ПП Іршавське АТП 12143

З 2016 року активно долучався до процесів відродження національно патріотичного виховання дітей та молоді, як на місцевому рівні в Закарпатській області, так і на всеукраїнському, зокрема при проведенні всеукраїнських вишколів “Джура-Десантник” і всеукраїнської військово-патріотичної гри “Джура-Прикордонник”.[2]

У 2021- 2022 роках працював керівником гуртка у Мукачівської ЗОШ № 13.

У 2020 - 2023 роках займався підприємницькою діяльністю в сфері приватних охоронних служб.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1994 році Владислав одружився. Незабаром у подружжя зʼявилися дві доньки — Анастасія та Ксенія. “На першому місці у нього було патріотичне виховання дітей. Він був головою Закарпатського обласного громадського штабу “Сокіл-Джура”, — розповідає дружина бійця Олеся Швец. — Часто організовував військово-патріотичні ігри, на які брав з собою молодшу доньку. Дуже любив наших доньок і 9-річну внучку. А вони його — так сильно! Знаєте, доньки швидше ділились якимось секретом з татом, ніж зі мною. Знали, що тато вирішить будь-яку їхню проблему”. [3]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

3 початком війни у 2014 році, як кадровий військовий, став до лав ЗСУ та воював у зоні АТО. Також з 2014 року займався волонтерством, допомагав українським військовим у російсько-українській війні. Повномасштабне вторгнення застало Владислава вдома. Втім, уже вранці 24 лютого 2022 року він пішов у військкомат. 26 лютого у складі добровольчого батальйону “Карпатська Січ” під керівництвом Олега Куцина поїхав у Київську область, де очолив взвод на Броварському напрямку. Брав участь в обороні Броварів (один з перших блок-постів на чолі з ним зʼявився на виїзді до Києва з Броварів), у звільненні Бучі, Стоянки, Романівки. Там і отримав першу контузію. Згодом продовжував воювати на Ізюмському напрямку, в квітні 2022 року. З 11 червня по серпень 2022 року в складі 49 окремого стрілецького батальйону обороняв села Вірнопілля і Барвінкове. 29 серпня 2022 року отримав наказ про переведення в новосформовану частину А 4064, брав участь в обороні Лиману Донецької області. Із вересня 2022 року “Патрон” займався бойовою підготовкою нової стрілецької частини ЗСУ, а протягом останніх днів, будучи заступником командира батальйону, керував ділянкою оборони в районі Бахмута.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

3 січня 2023 року молодший лейтенант Владислав Швец разом із саперами мінував підходи. Ворог розпочав прицільний мінометний обстріл. “Патрон” наказав бійцям негайно сховатися, а сам ще намагався вивезти техніку, але не встиг. Біля нього розірвалась ворожа міна. Загинув під час виконання бойового завдання в районі південно-західної околиці села Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області, отримав поранення несумісне з життям. Поховали Владислава 9 січня 2023 року в Чинадійово Мукачівського р-ну Закарпатської області. У Героя залишилася дружина, дві доньки та онучка.

Спогади[ред. | ред. код]

Роман Роман, побратим загиблого каже, що Владислав був найкращим командиром, завжди дбав про своїх бійців — щоб були добре взуті, одягнені, належно озброєні. “А ще завжди давав максимально чіткі накази, говорив: “Треба виконати бойові завдання, але ви мені потрібні живими”. Коли йшлося про зайняття нових позицій, особисто перевіряв, чи є шлях евакуації, чи можливо туди доправити підкріплення, вивезти поранених...” — стверджує Роман Роман. Побратим згадує, що у 80-х роках Влад закінчив військове училище в Новосибірську. “Частина одногрупників “Патрона” — затяті русофіли, навіть призначили винагороду за “голову” Влада — 50 тисяч доларів, — каже побратим загиблого. — Знаю, що йому погрожували, та він не боявся, казав: “Приходьте, із задоволенням побачу вас у своєму прицілі”.

Політв'язень, автор і засновник всеукраїнських військово-патріотичних проектів "Джура-Десантник" і "Джура-Прикордонник", військовослужбовець ЗСУ Микола Ляхович, теж згадує Владислава Швеца. "Складно уявити всеукраїнські вишколи "Джура-Десантник" і "Джура-Прикордонник" без сотника/бунчужного — друга "Патрона". Тисячі молодих людей по всій Україні пам'ятають друга "Патрона" по військово-патріотичних заходах по всій Україні. Зайшовши на його акаунт і переглянувши світлини, ви побачити навіть по них, як молодь його любила. Ми з Владиславом мали багато планів щодо організації проектів національно-патріотичного виховання в Закарпатській області. Але війна змістила пріоритети. Як і більшість активістів та організаторів національно-патріотичного виховання, Владислав Швец з перших днів широкомасштабного вторгнення добровольцем пішов захищати Україну від московських окупантів. Час від часу виходив зі мною на зв'язок, і з гордістю розказував як на різних ділянках фронту і в різних підрозділах, зустрічав військовослужбовців з числа молоді яка проходила наші вишколи "Джура-Прикордонник" і "Джура-Десантник". Не забував всіх активістів вітати з різними святами в чатах, які ми створили колись для організації національно-патріотичних проектів".[4]

Як автор національно-патріотичних проектів "Джура-Прикордонник" і "Джура-Десантник" вважаю, що один з цих заходів Всеукраїнського рівня має бути присвячений пам'яті друга "Патрона" Владислава Швеца..."Герої не вмирають! Вони живуть в наших добрих українських справах!"

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 3 січня 2024 року о 9:00 годині в греко-католицькій церкві святого Іллі у селищі Чинадійово на Мукачівщині відбулася панахида з нагоди роковин загибелі Владислава Швеца, відомого як «Патрон». Після церемонії було освячено пам'ятник на місцевому кладовищі.
  • Ксенія Швец розмальовує уламки російських ракет. На одній з них зобразила свого тата, полеглого захисника Владислава Швеца.[5]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

1. Владислав Швец у соцмережі «Facebook» https://www.facebook.com/vlad.vladislav2

2. https://expres.online/zhittevi-istorii/pid-bakhmutom-zaginuv-52-richniy-vladislav-shvets-ya-potriben-tam-bilshe-nizh-tut-kazav-druzhini

3. https://www.facebook.com/photo/?fbid=595942642538988&set=a.123828779750379&locale=ru_RU

4. https://mukachevo-rada.gov.ua/news/kseniia-shvets-rozmalovuie-ulamky-rosiiskykh-raket-na-odnii-z-nykh-zobrazyla-svoho-tata-polehloho-zakhysnyka-vladyslava-shvetsa

5. https://zakarpattya.net.ua/News/231796-U-Chynadiiovi-v-seredu-vidbudetsia-panakhyda-z-nahody-rokovyn-vid-chasu-zahybeli-lehendy-dytiachoi-hry-Sokil--Dzhura-Vladyslava-Shvetsa-FOTO-?fbclid=IwAR3ovpmclMxsb7E1dPqSkfhOu5aC0UP9S1vTGsD9y2pyXoQGLtCiM9FSrE0

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Під Бахмутом загинув 52-річний Владислав Швец. “Я потрібен там більше, ніж тут”, — казав дружині - Життєві історії. Експрес онлайн (укр.). Процитовано 18 березня 2024.
  2. Kitsoft. Герої не вмирають! На війні загинув Владислав Швец. mukachevo-rada.gov.ua (ua) . Процитовано 18 березня 2024.
  3. Під Бахмутом загинув 52-річний Владислав Швец. “Я потрібен там більше, ніж тут”, — казав дружині - Життєві історії. Експрес онлайн (укр.). Процитовано 18 березня 2024.
  4. Facebook. www.facebook.com. Процитовано 18 березня 2024.
  5. Kitsoft. Ксенія Швец розмальовує уламки російських ракет. На одній з них зобразила свого тата, полеглого захисника Владислава Швеца. mukachevo-rada.gov.ua (ua) . Процитовано 18 березня 2024.