Користувач:Анатолій Васильович Шолудько
Шолудько Анатолій Васильович
Анатолій Шолудько, народилася 30.11.1972 року,в селі Бригадирівка Козельщинського району Полтавської області. З 1974 року мешкав в Кременчуці, політичну діяльність розпочав ще шкільної лави, не був піонером, і комсомольцем ,з 1989 році вступив в СНУМ ,боровся з комуністичним режимом, 8.08.1990 року, за політичну діяльність заарештований,10.10.1990 року, показовим виїздним судом ,був заслужений до 4 років позбавлення волі, в ув'язнені вивчав історію ,та розпочав писати книгу про тоталітарний режим і концтабори СССР! 8.08.1994 року звільнилася з ув'язнення з надзором ,відсидівши увесь термін ув'язнення, не був навіть звільнений по амністії х розсудом СССР, бо така воля була КДБ, яка власне і посадила під претекстом хуліганства і нанесення тяжких тілесних ушкоджень, яку фальшувало КДБ,бо в кінці 80 х років уже в СССР не давали вироків за політичну діяльність, і саджали за кремінальні злочини! В 1994 році повернувся до політичної діяльності в партії РУХ,з січня 2001 член партії УНА УНСО, з 2002 року голова Кременчуцької міської орДо уваги сучасного читача пропонується історичний нарис
«Козельщинськийсобор жахів». У стародавньому релігійному значенні Собор означає не тільки велика чи головна церква в місті, монастирі, але і зібрання великої кількості як людей так і подій. Незважаючи на те, що безумовно епохальний твір «Козельщинський собор жахів» написаний на основі архівних матеріалів, аби не травмувати дитячу психіку, автор не радить знайомить неповнолітніх із публікацією фактів прояву нечуваною жорстокості, що виказали кати із НКВД. Головна мета цього «Козельщинського собор жахів» у котре привернути увагу міжнародного трибуналу не тільки до злочинів Націонал-соціалістичної (нацистської) робітничої партії Німеччини (НСДАП) та її каральних органів - СС, СД але і до Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) ВКП(б) з її репресивними інституціями державної влади - «ГУГБ, НКВД СССР».
Для цілих народів подані у творі «Козельщинський собор жахів» документальні факти мали фатальний збіг обставин, а окремі інсинуації подій ставали,навіть приводом до виникнення Другої Світової війни. В навчальних закладах Польщі, Іспанії, Фінляндії, Прибалтійських та інших країн Європи і світу давно увійшли до обов'язкового курсу шкільних програм хрестоматійні істини зі світової історії, про які наш школяр і гадки не має. Шкода, але і сьогодні для зрілих громадян пострадянських країн СРСР окремі публікації в іноземній і вітчизняній пресі, про злочинні дії не тільки гітлерівців в концентраційних таборах смерті. «Шталагах», «Дулагах» і «Офенлагах» (яких тільки на окупованій території України було - 242 ), але і злодійства комуністів у незчисленних радянських тюрмах, концтаборах НКВС, ГУЛагах УхтПєчЛагах, СибУралЛагах... і досі не сприймаються громадкістю належно.
Журналістські розслідування, запити до чисельних архівних заказників колишньої більшовицької імперії, показання випадкових свідків злочинів енкаведістів та передсмертні сповіді виконавців тих безсудових вироків, чомусь викликали у Москви роздратування і демонстративне відсторонення Києва. Складається таке враження неначе державний апарат України сформований виключно із представників п'ятої колони. Замість того щоб створити авторитетну державну комісію з розслідування злочинів проти людства - наші чиновники приймають позу страуса. Через те журналістам, письменникам, краєзнавцям, історикам і просто не байдужим до долі Батьківщини людям не лишається нічого іншого, як поділитися з вами своїми знахідками, напрацюваннями.
Розглянемо, як приклад, діяльність Козельщанського табору НКВС СРСР в Полтавській області. Фактично цей концтабір до 1941р. входив до вісімки найпотужніших радянських концтаборів смерті «десятитисячників» (за ступеням наповнення ув'язненими). Його безпомилково можна називати Катинню № 2 - для поляків, Освенциумом № 2 - для народів Бессарабії і Буковини, Дахау № 2 - для українців і всіх народів. Лиха доля мала нагоду занести сотні тисяч невинних душ на терини прикордонних передвоєнних «зачисток» військами НКВС СРСР.
Щоб краще зрозуміти суть піднятого у творі питання, нам варто з головою зануритися у проблеми і перипетії тих подій, які були актуальними на відрізку досліджуваного історичного пласту. Лише при умові усвідомлення усього букету спадщини, який неодмінно виникає у постколоніальній нації, можливо нам поталанить зробити для себе правильний висновок. Озираючись не на одне століття кривавої по суті історії України - здобуття свободи, синонім якої є незалежність і соборність, варто набратися терпіння і мужності, щоб почути правду. Наш з вами громадянський обов'язок віддати належну шану жертвам з якого боку вони не були. Отож попри все, давайте разом без зайвих емоцій та упереджених ставлень, без неприборканої жаги до помсти, без прихованої чи відвертої ненависті розпочнемо апелювати до колективного розуму і пам'яті. І в цьому хай нам допоможе дух свободи, який однією своєю присутністю нейтралізує віками нав'язаний садистською владою жах і німоту.