Користувач:Божена Садова
Теорія переходу влади – це теорія про природу війни, що пов’язана з силою міжнародних відносин. Теорія вперше була опублікована у 1958 році Абрамом Фімо Кенетом Органським у його нотатках «Світова політика» (1958).
Короткий огляд
За словами Органського:
«Рівномірний розподіл політичних, економічних та військових можливостей між конкуруючими групами штатів скоріше за все підвищить імовірність початку війни; мир краще зберігається, коли є дисбаланс національних можливостей між недоліками і перевагами націй; агресор прийде з малих груп у незадоволених сильних країнах; і це слабша, швидше ніж сильніша влада, яка з більшою імовірністю може бути агресором».
Ієрархія
Поки ієрархія Органського першочергово стосувалась лише всієї міжнародної системи, Дуглас Лемке пізніше розширив ієрархічну модель, включивши регіональну ієрархію, доводячи, що кожен регіон містить власну домінантну, вищу та маленьку владу. Таким чином регіональні ієрархії існують будучи включеними у більшу міжнародну ієрархію.
Історичне застосування
Теорія веде до теорії довгих циклів війни і шукає пояснення тенденцій між воюючими штатами за минулі 500 років. Основною тенденцією є досягнення нацією гегемоністичної влади і тоді випробовується вищою владою. Це веде до війни, яка у минулому створила перехід між двома владами. Юджин Р. Віткопф досліджує минулі війни і їхнім впливом на теорію переходу влади у його книзі «Світова політика: Тенденції та зміни». Він пояснює це, використовуючи індекс концентрації морської енергії Джорджа Модельського.
У 1518 році Португалія зайняла гегемоністичну позицію у світовій політиці. Проте, так як Нідерланди (які переживали нідерландське золоте століття) зростали у владі, відбулась серія битв, яка призвела до знищення іспанської влади і переходу до нідерландськоїм гегемонії. Остання була поставлена під сумнів знову у 1688 році з війнами Луїса ХІV, які завершились тим, що відноситься до «Першого британського циклу», Наполеонівські війни розірвали цей цикл і поставили під сумнів володіння Британією гегемонії. Проте в результаті британської перемоги відбулась підтримка влади і «Другий британський цикл». Цей цикл закінчився з настанням Світових воєн і Віткопф показує період 1914-1945 років як один, який мав таку особливість турбулентності, у якому жодна сила не підтримувала гегемонію, навіть після Версальського мирного договору. Після Другої світової війни різко зросла концентрація морської енергії Сполученими Штатами Америки. Переживаючи цей досвід разом з Радянським Союзом, вони стали першими світовими наддержавами.
В загальному гегемоністичні періоди тривали приблизно 60-90 років і конфлікти, у результаті яких відбувся період стабілізації силового розподілення, що тривав приблизно 20 років. Це можна пояснити через втому від війни і тенденцію (хоча вона була порушена у першій половині 20 століття) націй не вступати у інші конфлікти після того як вони були задіяні у переході влади.