Користувач:Ваврисевич Ярослава Степанівна

Ваврисевич Ярослава Степанівна-доцент .

Сьогоднi 20 травня 2024 року

Проводить лабораторні та практичні заняття з дисциплін «Хімія», «Органічна хімія».

Має 47 публікацій, з яких: 44 — наукового, 3 — навчально-методичного характеру.

Основні праці[ред. | ред. код]

Ваврисевич, Ярослава Степанівна.

Кінетичні параметри фосфатаз тканин і органів опромінених щурів після дії від'ємно заряджених аероіонів [Текст] : дис...канд. біол. наук: 03.00.04 / Ваврисевич Ярослава Степанівна ; Львівський ун-т ім. І.Франка. - Львів, 1995. - 107 л. Рубрикатор НБУВ: Е60*725.111.431 фосфатази Е60*722,022

Науковий інтерес: хімія.
Викладає дисципліни: хімія.

Результати науково-методичних досліджень . Науковий інтерес: хімія.

Викладає дисципліни: хімія.
Ваврисевич Ярослава

Львівське обласне товариство ім. Ольги Басараб. Дата реєстрації: 28.04.1998. Товариство українок ім.Ольги Басараб.Юридичний статус:об'єднання громадян.Предмет та цілі організації:Організація проводить культурно-просвітницьку роботу, створила правовий консультаційний центр. Адреса: м. Львів, вул.Курінна, 5.

Участь в об'єднаннях: Жіночий консорціум ННД-США (з 1999).Реґіон діяльності -Львівська область.

Мета — розвивати національну свідомість українських жінок через діяльність освітніх гуртків, курсів, проведення вистав, концертів, благодійних вечорів тощо.

Ольга Басараб громадська і політична діячка.Організатор 1 жіночої чоти УСС у Львові-Ольга Басараб була українською розвідницею. Могила О. Басараб на Янівському цвинтарі всі наступні роки стала об'єктом паломництва українців, а її ім'я окутане ореолом мучеництва боротьби за соборну й незалежну Україну.
Львівське обласне товариство ім. О.Басараб: доц. Ярослава Ваврисевич, М.Василюк, Л.Сітко, О.Годованська.

НЕСКОРЕНА УКРАЇНКА

Такою була Ольга з Левицьких Басараб, національна героїня України. Вона належала до покоління українців, яке сформувалося на зламі ХІХ-ХХ ст. на засадах національно-патріотичних орієнтирів – народ, нація, державність. Тому ми згадуємо цю героїню, ту, яка тіло і душу поклала за нашу свободу. У 2012 році, в лютому місяці, годинник часу відстукає 88 річницю від дня загибелі цієї відважної і незламної жінки. Трохи про Ольгу Басараб. Народилася вона 1 вересня 1889 р. в с. Підгородді Рогатинського повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківська область). Освіту Ольга здобула спочатку в німецькій школі монахинь в місті Вайсвассер (Шлеськ), а по її закінченні – навчалась в Перемишлі в ліцеї, який називався «Інститут для українських дівчат», де панувала атмосфера національно-патріотичного піднесення. Подальшу освіту Ольга здобувала у Відні, де закінчила однорічні торгові курси при торговельній академії, навчалась на медичному факультеті Віденського університету. У Відні було чимало різних українських організацій, в яких Ольга Басараб брала участь. Це й Союз Українок, Червоний Хрест, студентське товариство «Січ», куди входили відомі вже тоді політичні діячі – студенти Віденського університету: Дмитро Донцов, Остап Грицай та багато інших. Українська молодь у ті роки шукала своє місце в суспільно-політичному житті, свій шлях боротьби за незалежну Україну, відходячи від модних соціальних гасел і переходячи на платформу ідей національної революції. Повернувшись до Галичини, Ольга учителювала в торговельній школі в Тернополі, а потім до самого початку Першої світової війни служила в Земельному іпотечному банку у Львові. Багато часу віддавала громадським справам. Працювала у бібліотеці «Жіноча громада», в «Просвіті», закінчила курси Червоного Хреста, організувала дівочу дружину в «Пласті». Вона була серед організаторів першої жіночої чоти Українських січових стрільців. Оля стала інструктором чоти, де командиром була її подруга Олена Степанів. За час воєнних дій 1914-18 рр. вона опікується пораненими і хворими українськими вояками, розкиданими по шпиталях у Відні, активно працює в Українському жіночому комітеті допомоги пораненим жовнірам. Члени комітету відвідували їх по шпиталях, перекладали їхні звернення до керівництва шпиталів, налагоджували листування, роздавали книжки та часописи, давали найрізноманітніші поради. За цю подвижницьку працю Ольга Басараб була нагороджена почесною срібною медаллю Червоного Хреста, відзначена кількома подяками. Крім цього, Ольга Басараб сприяла організації українських військових частин із вояків демобілізованої австрійської армії, вела серед них пропагандистську роботу. У Відні Ольга працювала разом з такими відомими громадськими діячами, як Софія Русова, Надія Суровцова, Мілена Рудницька та ін. У 1917-1920-х рр. було створено Українську Військову організацію (УВО), яку очолив Євген Коновалець. Влітку 1923 р. Ольга приїжджає до Галичини як зв’язкова УВО, щоб встановити контакти з колишніми військовиками і створити мережу місцевих організацій. Цю роботу вела у глибокому підпіллі. Легально працювала у Львові в Союзі Українок, Пласті та ін. громадських організаціях. Біда прийшла несподівано. О.Басараб була заарештована 9.02.1924 р. Незважаючи на тортури, ніяких відомостей не дала. Через три доби катування померла в ніч з 12 на 13 лютого 1924 р. Поховали О.Басараб при головній алеї Янівського цвинтаря у Львові. Ольга Басараб стала національною героїнею. Її ім’я надихало на боротьбу підпільників ОУН і вояків УПА, всіх, хто боровся за незалежну Українську державу. Земляки О.Басараб шанують її пам’ять. У с. Підгородді, де вона народилася, відкрито музей Ольги з Левицьких Басараб. Такий же музей-кімнату відкрито у ЗОШ №49, встановлено меморіальні дошки, створено стенд її пам’яті у гуртожитку №1 ЛНУВМ та БТ ім. С.З. Гжицького, працює, проводить виховну, патріотичну, просвітницьку роботу товариство українок, назване на її честь. Наші ге9рої нехай живуть у пам’яті наших поколінь.

Я.Ваврисевич, доц. кафедри неорганічної та органічної хімії ЛНУВМ та БТ ім. С.З. Гжицького, Львівської організації «Товариство українок ім. Ольги Басараб»