Користувач:Кінчак Ірина/Конкордизм
Конкорди́зм (з лат. "погодження") — літературно-філософський термін, який полягає у гармонійному співіснуванні людини з природою та внутрішнім світом; течія в українській культурі кінця 20-х, початку 30-х років ХХ століття,що виникла у відповідь на кризу міжкультурної комунікації, спрямована на створення універсальної культури. Ключові поняття конкордизму – це «конкорд», «гармонія», «узгодженість».
Конкордисти прагнули до гармонії між інтелектуальною думкою та народною мудрістю, між національною традицією та сучасним світоглядом, між індивідуальністю та колективізмом. Вони вірили, що ця гармонія може бути досягнута через взаємодію між різними галузями культури та науки, а також завдяки співпраці між інтелектуалами та народом.
Концепція конкордизму В.Винниченка[ред. | ред. код]
У літературно-філософських координатах концепцію конкордизму викладено у однойменній праці В.В.Винниченка "Конкордизм", опублікованій у збірці «Невідомий Винниченко». У його розумінні конкордизм – система правил та методів, прагнення яких і об’єднують людей, а в основі лежить у гармонійних взаємостосунках людей з природою та внутрішнім світом.
В епоху Володимира Винниченка поняття щастя розглядалось у контексті відновлення національної свідомості та побудови нового соціально-економічного ладу в Україні. Він вважав, що щастя має бути покладене в основу будь-якої нової соціальної системи, що конкордизм «мав стати першою програмою гармонійного суспільства, однак, ця теорія не є догмою, на чому і наголошує Винниченко, вона лише уособлює вказівки на кшталт шляху до оновлення, до розвитку узгодженого людського співжиття – шляху до щастя».[3]
У своїй праці В.Винниченко пропонує 13 правил конкордизму:
1. В усіх галузях життя твого звільняйся від гіпнозу релігії і будь простою часткою природи.
2. Будь погоджений з іншими не шкідливими тобі живими істотами на землі і скільки мога бувай у русі, на повітрі, в найближчому контакті з сонцем, водою, рослиною.
3. Не годуйся нічим противним природі людини.
4. Будь суцільним.
5. Будь чесним з собою.
6. Будь погоджений у слові й дії.
7. Будь послідовним до кінця.
8. Не старайся любити ближніх без оцінки і не претендуй на їхню любов, не будучи цінним для них.
9. Завсіди пам’ятай, що всі люди і ти сам хворі на страшну хворобу дискордизму. Борися з нею не догмою, ненавистю, карою, а розумінням, жалістю, поміччю.
10. Живи тільки з своєї власної праці.
11. Кохайся з ким любо кохатися, але родину твори тільки з тою людиною, яку ти всією душею і всім тілом хотів би (хотіла б) мати за матір (батька) дітей твоїх.
12. Не пануй і не підлягай пануванню.
13. Будь ні над колективом, ні під ним, ні поза ним, а тільки активною, відданою клітиною його і тоді навіть страждання за його буде тобі за вищу радість[2]
В.Панченко поділяє ґенезу конкордистської теорії на кілька «хвиль»:
- етап деструкції (1903-1909) (пафос заперечення, розвінчування лицемірної буржуазної моралі(;
- етап чесності з собою (ніцшеанські й марксистські (соціалістичні) домінанти);
- етап «Книги щастя»;
- етап «Конкордизму»[4]
Конкордизм у філософії[ред. | ред. код]
У філософії конкордизм означає спробу об'єднання різних філософських течій та культурних традицій універсальними принципами. Представники конкордистської філософії, такі як Сергій Гессен та Лев Шестов, прагнули до злагоди між філософськими напрямами, зокрема, між релігійною та атеїстичною філософією. Їхній підхід передбачав об'єднання різних культурних традицій та філософських напрямів універсальними принципами, такими як гуманізм, свобода, рівність, толерантність та глобалізм. Конкордизм у філософії також включає у себе спроби знайти спільність між науковим та релігійним знанням, зокрема, шляхом поєднання наукового раціоналізму з релігійним містицизмом.
Серед загальних концепцій філософії конкордизму можна відзначити:
- вільну творчу співпрацю,
- спільну мету національного відродження,
- узгодження індивідуальних та загальнолюдських інтересів,
- інтеграцію науки та мистецтва,
- гармонійну взаємодію між людиною та природою.
Згідно з конкордистською концепцією, щастя може бути досягнуте шляхом усунення конфліктів та суперечностей між різними культурами та течіями, створення сприятливих умов для зростання культурної різноманітності та співпраці на основі загальнолюдських цінностей та принципів.
Джерела[ред. | ред. код]
1. Братусь Т. В. Образно-ціннісний зміст концепту ЩАСТЯ (на матеріалі англомовного художнього дискурсу). Методологічні проблеми сучасного перекладу : Суми : СумДУ, 2009. С. 15-16.
2. Володимир Винниченко Конкордизм. 1938–1945, Архів Володимира Винниченка, од. 58а
3.Гундорова Т." Конкордизм" Володимира Винниченка: трагедія однієї утопії. Володимир Винниченко. Конкордизм. Система будування щастя. Київ : Український письменник, 2011. С. 5-26.
4. Панченко В. Є. Винниченків конкордизм Наукові записки. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010 №92. С. 215.