Користувач:Любов Хомік/Чернетка

ТОВ Зміївський машинобудівний завод («Автрамат ЗМЗ») - акціонерне товариство, яке спеціалізується на виробництві пральної техніки.

Зміївський машинобудівний завод

Зміівський машинобудівний завод (2019) Зміівський машинобудівний завод (2019)
Штаб-квартира	Зміїв

Історія

Підприємство було засновано і введено в експлуатацію 21 вересня 1923 року, як лісопильний завод. На заводі робилося розпилювання кругляка, шпал на бруси і дошки. У 1936 р. лісопильний завод перетворено в лісопильно-тарний завод. Окрім розпилювання колод на заводі виготовляли тару для упаковки продукції машинобудування. У цьому ж році завод перейменовано в обозотарний. У 1940 р. увесь завод розміщувався в одному приміщенні. На заводі діяла кузня на 2 горни. Дуття в горн подавалося вручну міхами.

Друга світова війна

У вересні 1941 року завод було евакуйовано до с. Сосновки В’ятська-Полянського району Кіровської області. B жовтні 1941 року після бомбардувань міста від заводу залишився лише фундамент. З вересня 1943 року почалося відновлення заводу.

Післявоєнна відбудова

У 1945 році директором обозо-тарного заводу призначено колишнього комісара Харківської міліції Николайчик А. К. План по валовій продукції в 1946 році складав 100 тис. крб., а з листопада 1947 року по липень 1974 року заводом керував Гельфанд Юхим Семенович. За цей час завод виріс у велике машинобудівне  підприємство з розвиненою інфраструктурою. В 1958 році він стає називатися Зміївський машинобудівний завод.

У 1960 році в дію введено ще один виробничий корпус площею 3400 кв.м., що спеціалізується на випуску головного зразоку механізованої пральної установки – МГПП. З 1962 року Зміївський машинобудівний завод спеціалізуватися на виробництві сушарно-прасувальних машин усіх типів і розмірів для громадських пралень, машин для прасування і складання випраної білизни, механізованих польових пралень і шпитальних пересувних пральних машин.

В 1963 році Зміївський машинобудівний завод паралельно з устаткуванням для комунального господарства та освоїв випуск арматури високого тиску для космічних апаратів.

У 1964 році Зміївський машинобудівний завод освоїв виробництво машин для хімічного чищення одягу АМХЧ−30 і АХМ−45, автоматичні конвеєрні установки, прасувальні катки і інші машини побутового обслуговування населення.

Адміністративний корпус заводу

У 1966 році на заводі освоєно ряд нових виробів для побутового обслуговування, а до дня машинобудівника був виготовлений дослідний зразок сушарно-прасувального катка СПКП−500 продуктивністю 4000 кг сухої білизни за зміну. Катки СПКП−25, що раніше випускалися мали продуктивність 175 кг білизни за зміну. Причому машина СПКП−500 забезпечена механізмами для розпрямлення і автоматичного складання білизни.

У 1974 році директором заводу призначено Побийпіч Віктора Петровича.

За період до переходу економіки країни на ринкові відносини  заводом було освоєно 23 модифікації машин для хімічного чищення одягу і випущено їх в цілому 9583 штуки. Підприємством було зроблено 11 модифікацій сушарно-прасувальних катків і ліній для прасування і складання білизни і випущено їх в цілому 10854 штуки.

Для комунального господарства на базі автомобіля ГАЗ-53 було зконструйовано і випущено 8616 шт. сміттєвозів, більше 50 тис. шт. сушарних автоматизованих барабанів для пралень і для тих підприємств, що потребують сушки спецодягу для робітників.

Заводом був освоєний серійний випуск широкого асортименту товарів народного споживання: соковарки; палиці лижні; каструлі: тази; велотренажери; апарати для масажу; кришки для консервації для багаторазового використання; умивальники; підставки під гаряче; передпокої; полиці−вішалки; тренажери чотиримісні; комплект тренажерів з 24 снарядів; альтанки для спортивних ігор; пральні машини побутові; розчиномішалки; перекидачі для легкових автомобілів і багато інших видів товарів для народу.

Період з 1958 по середину 80-х років минулого століття був періодом найвищого піднесенні і розвитку Зміївського машинобудівного заводу.

Сьогодення заводу

З 1985 р. розпочалися перебудовчі процеси в соціально-економічному розвитку країни.

У 1986 році завод стає головним підприємством виробничого об'єднання «Комобладнання». Йому підпорядковані п'ять заводів із 4 союзних республік, у тому числі і ЦКБ в м. Москві.

1987 рік - завод уперше за 20 років не впорався з державним планом. Інженерна праця використовується неефективно і мало оплачується, ІТР частіше можна побачити на полях радгоспів, в цехах на складанні виробів, на прибиранні вулиць і так далі. Велика частина устаткування морально застаріла, а верстати з ЧПУ використовуються неефективно.

Підприємство готується до переходу на повний госпрозрахунок в умовах самостійності, самофінансування та  сомоокупності.

1988 рік. Нестримно розвиваються процеси радикалізації економіки, демократизації суспільства. За основними показниками господарської діяльності завод план не виконав. Відчувається нестача токарів і операторів на верстати з ЧПУ. Має місце велика кількість повернення продукції від Держприймання [5].

У 1989 році колектив заводу продовжує працювати нестабільно. Починаючи з квітня поточного року, завод не справляється з основними техніко-економічними показниками плану. 70 % продукції виробляється, як правило, в третій декаді місяця.

На заводі падає трудова і технологічна дисципліна.

1990 р. Соціально-економічна обстановка в країні загострюється. Усе це відбивається і на роботі підприємства. Упродовж 3-х останніх років завод не виконує виробничих завдань, відсутні кошти на поточному рахунку. Це призводить до зриву закупівлі матеріалів і комплектуючих.

Цього року ще випускається 1643 сушарних барабанів, хімчисток : КХ-010 − 93 шт., КХ-020 − 241 шт. і багато іншої продукції.

На початку 90-х йде в забуття державне планування. Розриваються господарські зв'язки між підприємствами і організаціями. Необґрунтовано ростуть ціни на продукцію, що випускається.

10 травня 1990 р. директором заводу обирається Піддубний В. Н.

У цих умовах колектив заводу щосили намагається утриматися на плаву. В основному за рахунок збільшення цін на продукцію, введена компенсація в тарифні ставки і оклади, а також дотацій на живлення вдалося збільшити на 185 %, заробітну плату: основним робітником − до 540 крб. в місяць, фахівцям і службовцям –  415 крб. В рахунок зарплати реалізуються товари народного споживання і продукти харчування. Приймаються заходи по виведенню зайвої чисельності керівників, фахівців і допоміжних робітників. Здано в експлуатацію 16-квартирний житловий будинок, відкрито заводський магазин «Супутник», закінчено будівництво приміщення для зберігання кормів в підсобному господарстві, завод приступив до будівництва 3-х індивідуальних будинків для працівників заводу.

Фахівцями розроблено нове покоління машин хімчисток –  це машина із замкнутим циклом провітрювання (КХ025-1) і установка для регенерації кубових залишків з машин хімчисток КХ445.

У 1992 р. в зв'язку з розпадом Союзу РСР і конверсією військового виробництва підприємство втратило 40,2 % обсягу випуску продукції для оборони. Великими зусиллями інженерно-технічних працівників, фахівців і робітників вдалося перепрофілювати завод на створення спеціалізованих машин промислового класу для пралень: пральних і прально-віджимних машин, сушарних барабанів, сушарно-прасувальних катків і ін. Цього року об'єм товарної продукції в порівнянні з 1991 р. склав всього 64,3 %.

У 1993 році завод продовжував освоювати випуск нових виробів. Це пральна машина МСТ-50, сушарно-прасувальний каток МСГ-35, хімчистка –  КХ–  028, побутова пральна машина «Лілея». Великий об'єм намічався цього року виробити продукції для сільського господарства. Це і млинові комплекси, і установки для отримання згущеного молока, борони, медогонки та ін.

Підприємство стоїть на порозі приватизації. В 1994 році здійснюється роздержавлення і приватизація підприємства із створенням за рішенням фонду державного майна акціонерного товариства, а після викупу колективом заводу усіх акцій –  відкритого акціонерного товариства «Зміївський машинобудівний завод». [19, с.2].

У 1995 р. освоєно виробництво сушарно-прасувального катка МСГ- 18Э, випущена перша партія прально-віджимних машин МС0-25Э. Ведуться конструкторські розробки виробів для Міноборони, Мінчорнобиля, Мінохоронздоров'я. Робиться сертифікація продукції. Створюється заводський ринок.

В 1996 році в країні в усіх галузях народного господарства триває спад виробництва. Підприємство відчуває різку недостачу обігових коштів, внаслідок чого значно знизився рівень використання виробничих потужностей і завантаження штатної чисельності персоналу.

29 листопада 1996 р. на позачергових зборах акціонерів головою правління обирається Федора Т. В. Правлінням приймаються заходи по зміні ситуації. На 30% скорочується апарат управління, укрупнюються структурні підрозділи. Реалізуються неліквіди і застаріле устаткування. Здаються в оренду об'єкти соцкультпобуту. 1997 р. існуюча система оподаткування паралізує роботу підприємства. Економіка заводу має витратний характер і не сприяє отриманню запланованого прибутку. Усе це призвело до того, що намічений на рік план виробництва виконаний всього на 75,3 %. В результаті за рахунок реалізації продукції і застарілого устаткування, а також здачі в оренду об'єктів отриманий балансовий прибуток 99 тис.грн. Керівництву заводу вдалося забезпечити виробництво повністю технологічними енергоресурсами (електроенергія, газ, вода).

З 2012 року підприємство реорганізоване у ТОВ «Зміївський машинобудівний завод». Правління провело комплекс заходів по виведенню підприємства з кризи. Зараз завод перебуває у процесі пошуку шляхів збереження виробництва та ринків збуту своєї продукції.

Джерела

• Змиевской машиностроительнзавод. 75 лет : краткий очерк истории Змиевского машиностроительного завода / сост. И.Ф. Колесник, В.И. Микотин. – 1998. – 23 с.
• Змиевской машиностроительный завод
• Гольдфарб Л.Г. Зміїв : іст.-краєзн. нарис /. Л.Г.Гольдфарб, В.М.Селіванов, К.Б.Правовєрова. – Х. : Прапор, 1969. – 89 с.