Користувач:Микола Чурпіта/Чернетка

Дмитро Жанович Антонюк
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	диригент, композитор
Alma mater	Московська консерваторія
У шлюбі з	Гриндюк Оксана Віталіївна
Діти	Чурпіта Микола Дмитрович Антонюк Федір Дмитрович
Нагороди

Дмитро Жанович Антонюк (1961, Київ) — відомий український диригент, заслужений діяч мистецтв України, полковник, художній керівником Заслужений академічний Ансамбль пісні і танцю Збройних Сил України. Автор сценаріїв та режисер-постановник десятків міжнародних, республіканських, всеукраїнських фестивалів і свят.

Біографічні дані

Дмитро Антонюк ще дитиною зацікавився музични мистецтвом. Батьки, побачивши таланти сина, направили його на навчання в Київська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені Миколи Лисенка. Закінчив клас габоя.

Закінчив Московську консерваторію (1984 р., викл. Л. Святошинський). Після закінчення навчального закладу - військовий диригент оркестру. У 1986-1990 рр. - головний військовий диригент Осинорощинського гарнізону Ленінградського військового округу (зараз - Санкт-Петербург). З 1991 р. працює у Києві на посаді головного військового диригенту Деснянського гарнізону. У 1992-1994 рр. диригент оркестру Почесної варти Міністерства оборони України. 1994-1995 - заступник начальника-художнього керівника, а від 2002 р. - начальник-художній керівник і головний диригент Ансамблю пісні і танцю. У 1994-2002 рр. - художній керівник зразково-показового оркестру Збройних сил України. У його репертуарі - твори церемоніального та маршового характеру, військово-патріотичні та ліричні композиції. Разом з колективом провів гастролював у багатьох країнах світу, зокрема в Китаї, Австрії, Бельгії, Нідерландах, Норвегії, Швеції, Іспанії та Німеччині.

Ансамбль пісні і танцю Збройних Сил України

Ансамбль пісні і танцю Збройних Сил України є одним із найбільш відомих творчих колективів України, який за довгі роки активної концертної діяльності зробив вагомий внесок в Національну мистецьку скарбницю України.

Військовий музичний колектив має величну легендарну історію. Заснований в січні 1939 року. Ансамбль пройшов буремними дорогами Другої Світової війни, дав понад 3000 концертів та зустрів Велику Перемогу у поваленому Берліні біля Брандербурзьких воріт історичним концертом 3 травня 1945 року.

В різні роки високу школу творчої майстерності колективу пройшли видатні митці, знані в усьому світі — П. Вірський, М. Фрадкін, Є. Долматовський, Ю. Тимошенко, Ю. Березін, М. Кондратюк, К. Огнєвой, А. Кочерга, В. Білоножко, Т. Петриненко, П. Зібров, Тіна Кароль, Злата Огневіч та багато інших.

Сучасна історія Ансамблю підтверджує високий мистецький статус колективу і сьогодні. Яскравим свідченням чого є чисельні перемоги на престижних міжнародних конкурсах та фестивалях. Важко знайти на карті України та світу куточок де б не побував цей славетний колектив.

Артисти колективу концертними програмами підтримували силу духу військовослужбовців під час аварії на Чорнобильській АЕС, в Республіці Афганістан, у країнах, де наші воїни знаходяться з миротворчими місіями.

Виклики, що постали перед Україною сьогодні, народжують нове покоління Героїв. Сотні прикладів звитяги і жертовності наших воїнів в ім’я миру на рідній землі, спокою у домівках та достойного майбутнього дітей надихнули військових музикантів на створення нових патріотичних творів та хореографічних постановок.

Результатом творчої діяльності колективу стало проведення протягом 2014 — 2020 років постійних заходів для бійців в зоні проведення АТО і ООС, військових гарнізонах, пунктах збору та центрах підготовки мобілізованих, військових шпиталях та центрах медичної реабілітації поранених військовослужбовців.

Класика, джаз, естрада, військово-патріотична, фольк та поп музика — все під силу цьому колективу.

Оркестр, хор, балет, солісти — це велика майстерня створюють свята на усі смаки. Саме тому Ансамбль пісні і танцю Збройних Сил України сьогодні — це один із найзатребуваніших колективів України, який є бажаним гостем і учасником багатьох телевізійних проектів, благодійних акцій, мистецьких програм, творчих проектів багатьох провідних митців українського і зарубіжного мистецтва.

Серед них: сольні ювілейні концерти Віктора Павліка, Василя Попадюка, груп «ВВ», «ТІК», «MAD HETS», «FREE WAY», яскраві програми золотої колекції романсів з Іриною Сказіною, фантастичні класичні вечори з Леді-опера Ольгою Чубаревою, з провідними виконавцями світової опери «Зірки Ла Скала», сольні концерти артистів Ансамблю Ігоря Мамушева, Сергія Юрченка, Ярослави Руденко, Христини Охітви, Івана Чурилова, спільні одеські проекти, присвячені пам’яті і творчості Леоніда Утьосова, незабутня співпраця з маестро Еніо Маріконе, потужні програми рок — музики «Rock Hits Forever» та першому міжнародному фестивалю «Garden Music» та багато інших.

Ансамбль пісні і танцю Збройних Сил України є постійним учасником усіх державних заходів та урядових концертів. Стверджуючи найкращі засади військово-музичного мистецтва і постійно розширюючи творчі горизонти, колектив майже 80 років високо і гідно несе прапор Збройних Сил, закликаючи Україну до миру і єдності.

— Де сьогодні виступає ваш колектив?

— Хоча наш ансамбль досі вважається структурним підрозділом Українського війська і підпорядковується МО ми вже давно вийшли на всеукраїнський рівень, нас знають за кордоном. Наприклад, є лауреатом Всеукраїнського рейтингу «Бренд року-2015», а на урочистостях з нагоди відкриття в Києві Євробачення ми були єдиним державним творчим колективом, який представляв державу на цьому конкурсі. Наша балетна група тричі ставала володаркою Першої премії I, II і III Всеукраїнського фестивалю-конкурсу народної хореографії ім. П. Вірського. За вагомий внесок у розвиток української культури та мистецтва ансамбль нагороджено Почесною відзнакою Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності «Мистецький Олімп України».

Гастролювали теренами Китаю, Австрії, Бельгії, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Швеції, Іспанії, Португалії, Канади, США і навіть Тунісу. Словом, немає континенту, де б не побував наш ансамбль. Щодо репертуару, то він об’єднує в собі всі жанри, напрями і течії музичного мистецтва не лише України, а й світу — від класичної, академічної, народної музики до джазу і хард-року. Дмитро Павличко, Олександр Злотник, Вадим Крищенко, Віктор Герасимов, Валерія Серова — ось далеко не повний перелік авторів-класиків, чиї твори ми виконуємо.

У складі ансамблю — понад 120 чоловік. І всі вони, скажу відверто, напрочуд талановиті люди: інакше б не працювали зі мною, оскільки вимоги у мене до професійного рівня артистів досить високі. І все ж не втримаюсь, щоб не назвати прізвища тих, хто вже увійшов у історію ансамблю. Це, зокрема, народні артисти Тарас Петриненко, Віталій Білоножко, Павло Зібров, Володимир Гришко, а також, звісно, Тіна Кароль і Злата Огнєвич, які виступали на Євробаченні. І якщо Тіна увійшла до першої десятки переможців, то Злата завоювала почесне 3-тє місце. Розпочавши співочу кар’єру в ансамблі, всі перераховані вище артисти успішно продовжують її у вільному, як мовиться, плаванні, збираючи переповнені зали. До речі, всі вони пам’ятають звідкіля «виросли»...

Сьогоднішньою гордістю ансамблю є заслужені артисти України Ірина Сказіна, Наталя Бесараб, Ярослава Руденко, Олексій Шпортько, Христина Охтіва, Маргарита Мелешко, Сергій Юрченко, Аліна Башкіна, Юлія Олійник та багато інших.

«Найвдячніша публіка – наші солдати...»

2014 р. приніс нові виклики творчому колективу Дмитра Антонюка.

— Вам доводиться виступати не лише на великих сценах, а й у складних умовах, зокрема, в розташуванні армійських підрозділів на Донбасі. Розкажіть про це.

— Антитерористична операція, як відомо, розпочалася 13 квітня 2014-го. А у травні ми вже виступали в районі АТО. Відтоді дали на Донбасі понад 300 концертів! Скажу відверто: я ніде не бачив такої вдячної публіки, як там, таких схвильованих глядачів, як наші військовики. Коли дивишся на їхні мужні обличчя, то серце щемить, а груди розпирає гордість, що Україна має таких синів.

Там, на Донбасі, практично немає з’єднань, у розташуванні яких би ми не побували, часто даючи по 3—4 концерти в день. На лінію зіткнення нас не пускають, але ми давали концерти і в тих підрозділах, які перебували за кілька кілометрів від окупованого Донецька...

— На які пісні серед наших бійців найбільший попит? Мабуть, патріотичні...

— Не вгадали: хлопці, як правило, просять виконати «щось ліричне, пісні, які б нагадували про рідну хату, кохану». І я їх прекрасно розумію: їм не потрібно прививати патріотичні переконання. У них з цим все гаразд — інакше б вони там не були...

Особливо сподобалася хлопцям наша програма «Французький подарунок», до якої увійшли найкращі пісні метрів французької естради, зокрема, Мірей Матьє, Джо Дасена та інших. Маргарита Мелешко, Роман Литвинов, Юлія Олійник виконували їх виключно французькою, зриваючи шквал аплодисментів.

— Артисти не бояться їздити на схід?

— Усі мої колеги розуміють ту небезпеку, яка може підстерігати нас у районі Операції об’єднаних сил. Але ми розуміємо також, що український солдат, тривалий час перебуваючи у стресових ситуаціях, потребує морального, фізичного розслаблення.

— Ви сказали, що виступали практично в кожній бригаді, в багатьох підрозділах, розкиданих просторами Донеччини і Луганщини. Армійці супроводжують вас під час пересування між ними?

— Ні: у них є і більш серйозні справи. Втім, це й не потрібно, оскільки ми пересуваємось виключно підконтрольною нам територією.

— Мені відомо, що вам особисто і вашим підопічним довелося побувати і в екстремальних ситуаціях.

— Так. Якось ми їхали до одного з підрозділів і навігатор помилково завів нас у абсолютно пустинну місцевість. Там не було ні місцевих жителів, ні наших військових. Натомість за зовнішніми ознаками ми здогадувались, що десь неподалік можуть бути російські найманці. Не скажу, що люди запанікували, але стало якось тривожно на серці. У багатьох. Та, дякувати Богу, незабаром ми вибрались на потрібний маршрут...

— В яких умовах ви перебуваете, гастролюючи районом АТО-ООС? У готелях проживаєте? Яке харчування?

— Виступаємо ми на звичайних галявинах, просто неба, у розташування частин, у звичайних ангарах, коли йде дощ тощо. Де проживаємо? Та де доведеться. І в наметах, і в пристосованих під солдатські казарми приміщеннях. Харчуємось тим, що і пересічні бійці: солдатські борщі і каші, тушонка, сухпай.

Мене вражає та доброзичливість, яку проявляють до нас солдати й офіцери. Наприклад, коли ми полишаємо підрозділ і їдемо додому, тобто в Київ, нас завантажують тією ж тушонкою, іншими харчами, мовляв, щоб не охляли і знову приїхали до нас.

— Перед жителями міст і сіл, підконтрольних Україні, виступаєте?

— Звичайно. І скажу вам, що зустрічають нас дуже привітно, після виконання ліричних пісень, в яких йдеться про Україну, рідну землю, батьків і кохання, то й зі сльозами на очах. Спостерігаючи за цими людьми, дійшов висновку, що вони щирі у своїх почуттях, не лукавлять, спілкуючись з нашими артистами. Раніше, у 2014—2015 роках реакція була дещо іншою, але за час, що минув відтоді, люди переконались: у незалежній Українській державі значно краще, аніж у «самостійних» так званих «ДНР» і «ЛНР». Вони ж спілкуються і з тими, хто залишився там і мають повне уявлення про тамтешнє життя.

— Чи плануєте ще бувати в районі проведення ООС?

— Звичайно. Не повірите, мабуть, але вже за кілька тижнів після повернення з Донбасу до мене підходять артисти і цікавляться коли ж, нарешті, поїдемо туди знову...

Сім'я

Має дружину та двох дітей.

ГРИНДЮ́К Оксана Віталіївна (за чоловіком – Антонюк; 19. 04. 1969, Київ) – режисер. Засл. арт. України (1998). Закін. Київ. ін-т культури (1991; викл. А. Дядюра, В. Толубко). Відтоді – реж. Київ. міського палацу дітей та юнацтва, 1993–94 – відділу фестивалів та концерт. програм Укрконцерту, 1994–2003 – Всеукр. центру фестивалів та концерт. програм. Від 2003 – на творчій роботі. Г. – реж.-постановник та ведуча мист. заходів до річниць незалежності України, фестивалів гумору та сатири «Вишневі усмішки», авторка сценаріїв та ведуча концертів до 50-річчя участі України в Олімп. іграх, «Сузір’я Шевченківських лауреатів» (усі – Нац. палац «Україна») тощо. © Джерело: Н. В. Попович . Гриндюк Оксана Віталіївна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=27252

Микола Чурпіта Федір Антонюк

Джерела

1. Мухарський Д.О. Свято – моя професія / Дмитро Мухарський, Галина Конькова. – К.: Київська правда, 2009. – 264 с.: іл.