Користувач:Сергій Липко/Чернетка
hp Pavilion dv6-1375dx 15,6" корпус
Ми продовжуємо знайомити вас з найкращими фотографіями природно-заповідного фонду України по областях. Цього разу це Харківщина, на території якої станом на 1 січня 2013 р. налічувалися 242 заповідні території та об'єкти загальною площею 73,8 тис. га. Серед них 3 національні природні парки, 7 регіональних ландшафтних парків, численні заказники, заповідні урочища та пам'ятки природи.
Отже, найкращою світлиною Слобожанського краю конкурсним журі обрано краєвид на річці Вовча вранці. Автор — користувач Tulbanov. Дана територія належить ботанічному заказнику загальнодержавного значення «Вовчанський».
Заказник був створений Указом Президента України від 10.12.1994 № 750/94 з метою охорони реліктової флори і рослинності крейдяних відшарувань на правому березі річки Вовча (оголошено заповідним з 1977 р.).
Вовчанський заказник розташований у північно-східній частині Харківської області у Вовчанському районі у заплаві річки Вовчої, лівобережної притоки Сіверського Дінця на крейдяних схилах крутого правого берега. Загальна площа заказника становить 185 га і включає сім невеликих ділянок в околицях сіл Землянки, Мала Вовча, Миколаївка, Волохівка, Нестерне, Охрімівка, Бочкове.
До складу заказника входять сім невеликих ділянок унікальної крейдової та степової рослинності, серед якої значна кількість рідкісних, зникаючих, ендемічних та реліктових видів. Тут зростають близько 500 видів трав'янистих рослин, 20 видів дерев і чагарників. 50 видів судинних рослин є рідкісними для Північного Сходу України, 10 — занесені до Червоної книги України. Серед них унікальна реліктова рослина вовчі ягоди Софії, яка зустрічається в Україні тільки у заказнику «Вовчанський». Охороняється тут і рідкісний, ендемічний, реліктовий вид басейну річки Дон переломник Козо-Полянського.
Використано матеріали зі статей у Вікіпедії.
{{Користувач:Сергій Липко}} {{:Україна}} {{Україна}}
Корнєв Олексій Володимирович - історик, науковець. Колишній член ВО "Батьківщина", колишній прес-секретар харківської організації Конгресу Українських націоналістів. Зрадник України, засновник "комітету-27 ХНР"
Народився 30 жовтня 1985 р. у місті Балаклія. У 2008 р. закінчив ХНУ ім. Каразіна. У 2009 до 2014 р. - старший викладач на кафедрі ураїнознавства Харківського національного університету радіоелектроніки.
Сфера наукових зацікавлень: антиукраїнський терор кінця 1920-х - початку 1930-х років, історія Слобожанщини, історія українського козацтва. Видав 14 наукових публікацій про Голодомор 1932 - 1933 років на Харківщині.
Голова Харківської обласної молодіжної громадської організації "Надія Нації" (з 2008 до 2014 рр.), що працювала на посилення впливу Партії регіонів в україномовному середовищі.
3 червня 2009 р. зазнав побиття від членів ВГО Патріот України на чолі з Олегом Однороженком.
Від березня 2010 до лютого 2014 рр. - позаштатний співробітник СБУ.
У 2013 р. захистив кандидатську дисертацію "Антиукраїнський терор кінця 1920-х - початку 1930-х рр. (на матеріалах Харківщини)"
Організатор акцій з побиття "євромайданців" у Харкові та підпалів їхніх автомобілів, організатор побиття лідера харківського євромайдану Дмитра Пилипця. Учасник з'їзду 22 лютого 2014 р. в палаці спорту в Харкові. Робив спроби силового захоплення влади в Харкові у березні 2014 р.
У травні 2014 р. втік до Росії. У Москві створив "Комітет-27 ХНР".
У липні 2017 р. отримав російське громадянство, як "борець з українським націоналізмом".
- Захист дисертації
- Как идеолог украинского национализма получил российское гражданство
- Корнєв Олексій Володимирович
- ПОТЕРЯННЫЙ ШАНС ХАРЬКОВА И КАРАТЕЛЬНАЯ ПСИХИАТРИЯ ДЛЯ ХАРЬКОВСКОГО АНТИФАШИСТА
Збутова логістика, або розподільча логістика – одна з найважливіших частин міжнародної логістичної діяльності, яка безпосередньо зв’язана з організацією ефективного розподілу готової продукції. Вона охоплює весь ланцюжок системи розподілу: маркетинг, транспортування, складування тощо. Основними завданнями збутової логісти у міжнародному контексті є: o Максимізація підприємницького прибутку за більш повного задоволення попиту споживачів o Ефективне використання виробничого апарату фірми за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів o Раціональна поведінка з урахуванням постійних змін кон’юнктури ринку Що стосується організації збутової логістики, то до її складових частин відносяться: Організація процесу збуту готової продукції Організація управління збутом як сукупністю логістичних операцій, логістичних операцій, логістичних ланцюгів і систем Організація взаємодій учасників збутової діяльності, тобто суб’єктів збутової логістики Комерційне посередництво - це процес надання послуг з організації товарного обміну на еквівалентній основі товаровиробникам і споживачам. Послуги, які пропонують комерсанти споживачам, створюють сприятливі умови для того, щоб матеріальні блага, вироблені в масовому порядку багатьма підприємствами, розміщені на значній території, були доступними в такій кількості та якості, в такому місці і в такий час, які зручні для цих споживачів. Комерсанти беруть на себе виконання таких операцій, як складання і дроблення партій товарів, їх транспортування і зберігання, формування товарного асортименту, комплектування товарів і багато іншого. [1]Міжнародна логістикаПерспективи логістикиЛогістика Серед функцій посередницької логістики можна виокремити: o планування та організацію закупівель товарів у товаровиробників (продавців); o планування та організацію доставки закуплених товарів на бази і склади комерційних посередників; o організацію приймання, розміщення, зберігання товарів на базах і складах комерційних посередників; o управління товарними запасами у сфері торгівлі; o планування та організація продажу товарів покупцям; o організацію допродажного та післяпродажного o обслуговування
До функцій логістичних посередників можемо віднести: • Функція фізичного розподілу; • Функція обміну або купівлі-продажу; • Підтримуючи функції, до яких входять функція стандартизації якості дистрибуції, фінансування, страхування ризиків тощо. В операціях фізичного розподілу посередниками є транспортні, експедиторські, транспортно-експедиторські фірми, компанії фізичного розподілу, вантажні термінали, підприємства із сортування, затарювання та пакування готової продукції. Посередниками, які виконують підтримуючі функції, є підприємства та установи фінансового сервісу, а саме банки, клірингові компанії тощо. Також до таких посередників відносимо підприємства інформаційного сервісу, страхові компанії, установи ліцензування та сертифікації. Дилери – це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок. Товар закуповується ними (а договором постачання.Отже, дилер стає власником продукції після повної оплати поставки. Відносини між виробником і дилером припиняються після виконання всіх умов за договором постачання. Проте взаємини виробника з дилерами останнім часом (добувають різноманітні форми через прагнення виробників формувати вертикальні канали розподілу. Водночас дилери стають власниками привілеїв, поєднуючи у своїх руках ряд послідовних етапів процесу виробництва і розподілу. У логістичному ланцюзі дилери розташовані найближче до кінцевих споживачів. Розрізняють два види дилерів. Ексклюзивні дилери є єдиними представниками виробника в цьому регіоні та наділені виключними правами щодо реалізації його продукції. Дилери, які співробітничають з виробником на умовах франшизи, називаються авторизованими. [5] Дистриб’ютори - оптові та роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок. Як правило, виробник надає дистриб'ютору право торгувати своєю продукцією на певній території і протягом певного терміну. Отже, дистриб’ютор не є власником продукції. За договором він набуває права на продаж продукції. Дистриб’ютор може діяти і від свого імені. У цьому разі в межах договору про надання права на продаж укладається договір постачання. У логістичному ланцюзі дистриб'ютори зазвичай займають позицію між виробником і дилерами. Комісіонери - це оптові та роздрібні посередники, які проводять операції від свого імені та за рахунок виробника. Комісіонер не є власником продукції. Виробник (або комітент у цій операції) залишається власником продукції до її передачі й оплати кінцевим споживачем. Договір про постачання продукції укладається від імені комісіонера. Таким чином, комісіонер є посередником тільки для комітента, а не для кінцевого споживача, гроші якого перерахо- вуються на рахунок комісіонера. Водночас ризик випадкового псування і втрати продукції лежить на комітенті. Комісіонер зобо- в'язаний забезпечити збереження товару. Він відповідає за втрату або ушкодження продукції з вини комісіонера. Винагорода комісіонеру виплачується зазвичай у вигляді відсотків від суми проведеної операції або як різниця між ціною, призначеної комітентом, і ціною реалізації. [1]
Агенти - посередники, які виступають як представники або помічники іншої основної щодо нього особи (принципала). Зазвичай агенти є юридичними особами. Агент укладає угоди від імені і за рахунок принципала. За обсягом повноважень агенти поділяються на дві категорії. Універсальні агенти здійснюють будь-які юридичні дії від імені принципала. Генеральні агенти вкладають лише угоди, зазначені в дорученні. За свої послуги агенти отримують винагороду як за тарифами, так і за домовленістю з принципалом. Найбільш розповсюджений вид агентської винагороди - відсоток від суми укладеної угоди.
Митна логістика – новітній прикладний напрямок логістики, що з’єднує дві державно-господарські сфери, надзвичайно важливі для розвитку України, як незалежної держави та її євроінтеграційного курсу, а саме – логістичну та митну діяльність. Логістика, зокрема єврологістика, визначає напрямки інтеграції України в Пан`європейську та світову транспортно-логістичні системи, а митна діяльність має за мету забезпечення економічної безпеки України в умовах глобалізації світового господарства. Митна логістика своїм об`єктно-предметним полем має зовнішньо-торговельні потоки під час їхнього перетину митного кордону країни та їх митну обробку. Логістична функція митної діяльності займає важливе місце поряд з тарифно-регулюючою інформаційно-аналітичною, контрольно-пропускною та фінансово- економічною, інтегруючи їх. Основою логістичної функції митної діяльності є логістична організація процесу митної переробки вантажів, яка об’єднує процеси реалізації митних режимів, пов’язаних з фізичним переміщенням зовнішньоторговельних вантажів через митний кордон. Логістика повинна забезпечити узгодженість матеріальних (товарних), інформаційних та фінансових потоків у митній діяльності, оптимальну технологію переміщення товарів через митний кордон з метою прискорення цього процесу, а також відпрацювання стандартних логістичних вимог як по відношенню до митних режимів (тобто стосовно митниць), так і до учасників зовнішньоторговельної діяльності. Митна логістика Отже, логістична функція митної справи охоплює дві складові: 1) логістизацію процесу митної переробки вантажів; 2) митну діяльність транспортно-логістичних компаній – як іноземних, що діють в Україні, так і українських.
Перший напрямок має основою аналіз митно-логістичних потоків, тобто інтегрованих логістичних (товарно-інформаційно-фінансових) потоків, пов’язаних з перетином митного кордону України зовнішньоторговельними потоками та справлянням відповідних митних зборів та платежів. Основою митно-логістичних потоків є зовнішньоторговельні потоки, що мають транскордонний, або транзитний характер. Вони включають вхідні (імпорт) та вихідні (експорт) види потоків. Їх супроводжують інформаційні потоки: вихідні (від митниць до центрального органу), вхідні (навпаки), супроводжувальні (документи на товар). Фінансові потоки, в свою чергу бувають вихідні (стягнення та перерахування мита до бюджету) та вхідні (державне фінансування митниць). Митні функції транспортно-логістичних фірм полягають у тому, що по-перше, їхня виробнича діяльність пов’язана з перетином митних кордонів, отже вимагає знання та дотримання митних вимог та взаємодії за митними органами; по-друге, великі транспортно-логістичні фірми мають в своїй структурі митні пости та ліцензовані митні склади, можуть виконувати функції митного перевізника та митного брокера, отже самі здійснюють митні функції
Компонентна структура митної логістики розглядає логістичні особливості митних режимів. Митний кодекс України кваліфікує митні режими як комплекс митних операцій, пов'язаний з процесом фізичного переміщення зовнішньоторговельних вантажів через митний кордон. Митний режим – це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів переміщуваних через митний кордон для митних цілей. Митний кодекс України включає 13 видів митних режимів, зокрема: 1) імпорт; 2) реімпорт; 3) експорт; 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасовий ввіз (вивіз); 7) митний склад; 8) спеціальна митна зона; 9) магазин безмитної торгівлі; 10) переробка на митній території; 11) переробка за межами митної території; 12) знищення або руйнування; 13) відмова на користь держави. Дамо їх коротку характеристику. Імпорт – це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. Реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території. Експорт - це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України. Реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту. Транзит - це митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України. Тимчасове ввезення (вивезення) - це митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування. Митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені із-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів та без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України. Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом. Магазин безмитної торгівлі - це митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.