Користувач:Юрій Булка/Електронна музика (чорновик)
Ера електронної музики тісно пов'язана із появою та розвитком звукозаписувальної (та звуковідтворювальної) апаратури. Після появи фонографа в 1877 році ця галузь починає розвиватись усе активніше. В перших десятиліттях минулого століття з’являються музичні інструменти, що використовують електрику для генерування звуку, ось найважливіші із них:
| Рік | Інструмент | Винахідник | |
|---|---|---|---|
| 1897 (патент), 1906 (побудовано), Нью-Йорк | Телгармоніум або динамофон | Tadeus Cahill | |
| 1920, Петроград | Терменвокс або ефірофон | Лев Термен | |
| 1928, | Хвилі Мартено | Моріс Мартено | |
| 1928 | Траутоніум | Фрідріх Траутвейн | |
| 1929 | Орган Гаммонда | Лоренс Гаммонд |
Перший електронний музичний інструмент, Перший електронний інструмент — музичний телеграф, винайшов Еліша Грей в 1876 році. Наступне десятиліття принесло кілька подібних винаходів, однак початково вони сприймалися, як курйози і не отримували більшої значимості.
В 1907 Ферруччо Бузоні опублікував есе «Нарис нової музичної естетики», в якому спрогнозував розвиток електромузичних інструментів і їх вплив на становлення нових напрямків сучасної музики. Цьому співзвучна нова ідеологія авангардної музики, найліпше висловлена в маніфесті італійського поета Ф. Марінетті «Музиці Футуриста», проголошеному в 1912 році, в якому зазначалось:
"Метою є створення музики робочих мас, великих фабрик, залізниць, трансатлантичних лайнерів, автомобілів і літаків, яка поєднає музичний тематизм з царством машин і переможної електроенергії".
З самого початку електронна музика увійшла до найбільш авангардних течій мистецтва 20 століття.
Перший концерт «футуристичної музики» («Art of Noises») відбувся в 1914 році в Мілані. 12 червня 1926 в Нью Йорку відбулася перша радіотрансляція першого поліфонічного електроінструменту Піанорад. Твори з класичного репертуару грав Ральф Крістман.
В 1919 російський винахідник Лев Термен сконструював терменвокс.
В Парижі в 1928 було презентовано електромузичний інструмент Динафон. На концерті було зіграно два твори, спеціально написані для динафону: Характерні варіації для шести динафонів Ernesta Fromaigeata та балет «Металеві рози» Артура Онеґґера.
В 1929 заснована перша студія електронної музики Studiogesellschaft für Elektroakustische Musik в Дармштадті (Німеччина), в якій використовувались інструменти, сконструйовані Jörga Megera, серед яких — електрофон.
В 1932 на Радіовиставці в Берліні виступав Електронний оркестр під керуванням Heinrich Hertz, даючи по десять концертів щоденно. Кожному з виступів передували лекції професора Gustawa Leithausera. До складу оркестру входили: 2 Терменвокси, Траутоніум, Гелертіон, електророяль, електропіаніно, електроскрипка та електрична віолончель.
В 1939 році Джон Кейдж створив Imaginary Landscape #1, який вважається першою композицією, в яких було використано попередньо записані немузичні звуки (відтворювані з двох грамофонів).