Користувач:Ярина Мазурик/Чернетка
Рамбутан- вічнозелене тропічне дерево родини Сапіндові родом з Південно-Східної Азії та його плід. Плоди солодкі, застосовуються у малайській, індонезійській, тайській кухні.
Для нас такий фрукт як рамбутан є не зовсім звичним. Його плоди нагадують маленькі грецькі горішки, покриті волосками і наповнені чудовою на смак і ніжною м'якоттю. Вічнозелене дерево, висотою 12—20 метрів. Листки парноперисті, 10—30 см у довжину, з 3—11 листочків. Квітки дрібні, 2,5—5 мм, зібрані у суцвіття. Дерево рамбутана росте в таких країнах з тропічним кліматом як Індонезія, Малайзія, Південно-Східна Азія, а також Таїланд. Плід, в залежності від його сорту, може бути покритий шкіркою червоного або білого кольору з жорсткими волосками, саме через них рамбутан часто називають «волохатим плодом». Волосинки у стиглого фрукта повинні бути насиченого червоного або рожевого кольору. Усередині цього фрукта міститься соковита білувата желеподібна м'якоть, і м'яка (помірно) кісточка, яка за розмірами не перевищує 2-3 см. М'якоть плоду напівпрозора, біла або злегка рожева, солодка із легким кислуватим присмаком, трохи нагадує виноград. М'якоть становить 45—50% від маси плодів. Плоди достигають у китицях по 10—20 разом.
Також забарвлення рамбутана може бути жовтого або червонувато-оранжевого кльору. За своїм зовнішнім виглядом волохата шкірка плоду чимось схожий на шкірку каштанів, але абсолютно іншого кольору. Перед тим, як вживати рамбутан, шкірку його потрібно повністю видалити, щоб дістати їстівну частину плода білого кольору. Для цього його досить акуратно надкусити і руками розділити навпіл шкірку - діставши білий плід.
Рамбутан росте у тропічному та екваторіальному кліматі при температурі 22—30 °C на висоті до 500 м над рівнем моря. При температурах нижче 10 °C гине. Розводять рамбутан вегетативно (щепленням, відводками, брунькуванням), оскільки дерева, вирощені з насіння часто дають дрібні кислі плоди. У Малайзії дерево квітне двічі на рік (березень—червень і липень—листопад), а в Коста-Ріці — один раз (квітень—червень). Плоди достигають за 15—18 тижнів. Одне дерево здатне виробити більше як 5000—6000 плодів або 60—70 кг.
Плоди фрукта багаті на вуглевод, протеїн, бета-каротин, фосфор, кальцій, цинк, мідь і залізо. Стиглий плід рамбутана володіє великою дозою вітаміну С, а також великою кількістю вітамінів групи В і навіть нікотиновою кислотою. Кісточка рамбутана містить танін і вона не їстівна, не варто її намагатися з'їсти. Але в той же час кісточка цього фрукта має в своєму складі близько сорока відсотків корисних жирів і масел, які мають арахідонової і олеїнової кислотою. При нагріванні масло починає виділяти досить приємний аромат. Плоди рамбутана часто використовуються для виготовлення мила і всілякої косметичної продукції, а також, з нього роблять святкові ексклюзивні свічки. Але плоди рамбутана застосовують не тільки в косметичній та харчовій промисловості, а ще й в текстильній - з молодих пагонів цієї рослини роблять фарбу для тканини. З самого дерева виготовляють обробку для приміщень і меблів.