Користувач:Aleksandrit/S/Ян Ярмолинський
 | Це тимчасова версія статті Ян Ярмолинський. |
| Ян Ярмолинський | |
|---|---|
| Помер | до 11 квітня 1654 |
| Підданство | Річ Посполита |
| Alma mater | Замойська академія |
| Посада | кременецький земський суддя (1644-1653) |
| Рід | Ярмолинські |
| Батько | Костянтин Ярмолинський |
| Мати | Раїна Ярмолинська |
| Брати, сестри | Володимир, Афтаназія (Анастасія), Серафина (Серафимія) |
| У шлюбі з | Катерина Стрибилівна |
| Діти | Андрій, Стефан, Барбара, Реґіна, Єва |
Ян (Іоан) Ярмолинський (пол. Jan Jarmoliński; пом. до 11 квітня 1654) — землевласник у Кременецькому повіті Волинського воєводства Речі Посполитої, кременецький земський суддя (1644—1653), посол Волинського воєводства на вальному сеймі (1645).
Біографія[ред. | ред. код]
Походження[ред. | ред. код]
Родина Ярмолинських герба «Корчак» хорватського походження з'явилася на початку XV століття у Подільському воєводстві, де Владислав Ягайло надав їй село Ярмолинці. Ян — син Костянтина й Раїни Боговитинівни — народився на початку XVII століття[1].
Ранні роки[ред. | ред. код]
| Кирило Транквіліон-Ставровецький |
| НА ГЕРБ ЗАЦНОИ ФАМИЛЂИ ВЫСОЦЕ УРОЖОНОГО ЄГО МОСЦЂ ПАНА А ПАНА ІОАНА ЯРМОЛИНСКОГО КОНСТАНТИНОВИЧА |
|---|
|
ФамилЂя Ярмоли́нъских тáя єст слáвна дЂлъностю справ рыцеръских здавна. Трох муров проломаных знáком суть три урембы, левъского сердца не застрашили крікли́выи тремъбы, крЂ́ви розелья́ня и огнистых дЂл стрЂляня. |
Кирило Транквіліон-Ставровецький 1618 року у почаївській друкарні видав книгу «Зерцало богословіи…», де серед інших помістив короткий панегірик «На гєрбь зацнои фамилии вьісоцє урожоного… Іоанна Ярмолинского Константиновича». Тут відзначено рицарські заслуги роду[1]. У 1623 році Ян записався до списків студентів Замойської академії[1]. Його батько помер до досягнення ним повноліття, бо маєтності Ярмолинських довго перебували у володінні Раїни Боговитинівни[2].
Шлюб[ред. | ред. код]
21 грудня 1634 року Ян уклав шлюбну угоду з опікунами Катерини Стрибилівни, доньки київського чашника Філона Стрибиля. Незважаючи на те що молоді вже були обвінчані київським митрополитом Петром Могилою, весілля відкладалося на два з половиною роки у зв'язку з необхідністю виділення матір'ю нареченого спадкової частини маєтностей його батька на віно нареченій. Ця умова була виконана: у лютому 1635 року маєтності Костянтина Ярмолинського, що знаходилися у Кременецькому повіті, були поділені між Яном і його молодшим братом Володимиром[3]. Від цього шлюбу Ян Ярмолинський мав синів Андрія й Стефана, доньок Барбару, Реґіну й Єву[3].
Кар'єра[ред. | ред. код]
У вересні 1641 року Ян Ярмолинський був обраний волинським депутатським сеймиком одним з шести депутатів, що відповідно до ухваленої сеймом конституції Correctura iurium повинні були 1 жовтня 1642 року прибути до Варшави і разом з депутатами від сенату, призначеними королем, і двома духовними, обраними Ґнєзненською і Краківською капітулами, узгодити коректуру права (зміни до Волинського статуту)[ком. 1][4]. У 1644 році Ян отримав привілей на уряд кременецького земського судді. Наступного року він обирався послом на сейм. Продовжуючи традиції роду, Ян протягом 1630-х років брав участь у військових кампаніях, ймовірно, московській 1633 та прусській 1635 років, оскільки волинський сеймик 1646 року пропонував нагородити його королівщиною за цивільні й військові заслуги[3].
Маєтки[ред. | ред. код]
Ян Ярмолинський володів комплексом кременецьких маєтностей з центром у містечку Шумбар. До цього комплексу в 1648 році входило 17 населених пунктів, у яких нараховувалося 240 димів. Крім успадкованих від батька сіл, Ян набув села Примарівка у Любомирських, Новородчиці й Ілляшівка в Єловицьких[3]. Після одруження з Катериною Стрибилівною Ян став власником 7 сіл у Київському воєводстві: Березове, Янівка, Ходорів, Миньок, Мирва, Синищизна, Дашівка, в яких у 1640 році нараховувалося 194 дими[3].
Останні роки[ред. | ред. код]
Помер Ян раніше 11 квітня 1654 року[6].
Сім'я[ред. | ред. код]
- Батько: Костянтин Ярмолинський[7], кременецький повітник[8], також згадується як «полковник князя молдавського»[9] або «полковник польських військ»[10].
- Матір: Раїна Ярмолинська (Раїна з Козирад на Шумбарі Боговитинова; пом. 1646), землевласниця у Кременецькому повіті, дочка Миколая Боговитина-Шумбарського,
- Брат та сестри:
- Дружина: Катерина Стрибилівна, донька київського чашника Філона Стрибиля[3]. Після смерті Яна Ярмолинського взяла другий шлюб з Яном Лагуною[11].
Родовід[ред. | ред. код]
| 8. Юхно Ярмолинський | ||||||||||||||||
| 4. Матвій Ярмолинський | ||||||||||||||||
| 2. Костянтин Ярмолинський | ||||||||||||||||
| 1. Ян Ярмолинський | ||||||||||||||||
| 12. Михайло Боговитин-Шумбарський | ||||||||||||||||
| 6. Миколай Боговитин-Шумбарський | ||||||||||||||||
| 13. Ганна Олехнівна Борзобогата | ||||||||||||||||
| 3. Раїна Ярмолинська | ||||||||||||||||
| 14. Михайло Павлович | ||||||||||||||||
| 7. Єва Михайлівна Павлович | ||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- Коментарі
- ↑ На забезпечення роботи депутатів сеймик дозволив зібрати шість грошів з кожного диму[4]. Хоч коректура права обговорювалася, як і передбачалося рішенням сейму 1641 року, обраними у воєводствах депутатами під керівництвом коронного підканцлера Єжи Оссолінського на початку жовтня 1642 року, але волинські депутати на відповідне засідання не прибули, оскільки не отримали обіцяні кошти. Схвалені присутніми на засіданні депутатами пропозиції внесення змін до процесуальної частини чинного в коронних воєводствах права включали розділ «Про процес Київського, Волинського, Брацлавського і Чернігівського воєводств», який надавав можливість відсутнім на коректурі депутатам з цих воєводств внести на своїх сеймиках відповідні зміни до Волинського статуту[5].
- Примітки
- ↑ а б в Кулаковський, 2002, с. 257.
- ↑ Кулаковський, 2002, с. 257-258.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Кулаковський, 2002, с. 258.
- ↑ а б Кулаковський, 2002, с. 66.
- ↑ Кулаковський, 2002, с. 66-67.
- ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku / Oprac. Marian Wolski. — Kórnik, 2007. — С. 165.
- ↑ а б в Собчук В. Д. Від коріння до крони : Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XV — першої половини XVII ст. — Кременець : Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2014. — С. 251. — ISBN 978-617-515-132-7.
- ↑ Собчук В. Д. Боговитиновичі: генеалогія і маєтки // До джерел : Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя / Ред. кол.: І. Гирич, Я. Грицак, М. Крикун, Л. Рудницький, Н. Яковенко. — Київ–Львів, 2004. — Т. 1. — С. 525. — ISBN 966-02-32-33-0.
- ↑ Амвросій. Загаецкій монастырь // Исторія россійской іерархіи. — Москва : Синодальна типографія, 1812. — Т. 4. — С. 124.
- ↑ Єрмолинський Н. П. Ермолинскіе к 500-лѣтію рода. — С.-Петербург, 1907. — С. 20.
- ↑ а б в г д е ж Boniecki A. Jarmolińscy // Herbarz polski : Część I. Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa, 1905. — Т. VIII. — С. 243.
- ↑ а б Горін С. Мобільність ченців волинських монастирів у першій половині XVII століття // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 26. — ISSN 1995-0322.
Джерела[ред. | ред. код]
- Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku / Oprac. Marian Wolski. — Kórnik, 2007. — С. 165.
- Кулаковський П. М. Матеріали до біографій учасників комісій для коректури права // Канцелярія Руської (Волинської) метрики 1569-1673 рр. Студія з історії українського реґіоналізму в Речі Посполитій. — Острог–Львів, 2002. — 304 с. — ISBN 966-7631-21-4.
- Кирило Транквіліон-Ставровецький // Українська поезія. кінець XVI — середина XVII ст / Упорядники В. П. Колосова, В. І. Крекотень, М. М. Сулима. — Київ : Наукова думка, 1978, 1992.