Користувач:Arkony/Чернетка3
Комбінаторна література
- Зарічний М. На межі літератури і математики // Педагогічна думка / Гол. ред. Н. Пастушенко. — №3. — Львів: 2003. — С.87-91.
література формальних обмежень, комбінаторна література
- Михайло Зарічний (м. Львів) До філософії краси в математиці // Тези міждисциплінарної конференції “Трансформація парадигм мислення та концепцій знання під впливом сучасних викликів у загальній, соціальній, практичній і прикладній філософії”. - Львів: 2007. - С. 14-16.
До найпомітніших особистостей комбінаторної літератури належить Реймон Кено – французький письменник із глибокою математичною і філософською освітою. Недавно українською мовою перекладено його “Вправи зі стилю” (2006). Серед 99 різностильових викладів простенького життєвого сюжету знаходимо, зокрема, теоретико-множинний та геометричний. Власне, переклад цих фрагментів містить невеликі неточності, спричинені браком математичної освіти у перекладачів (задля справедливості зазначимо, що це належно компенсується багатьма перекладацькими відкриттями в решті книги).
Бубабістам, поза сумнівом, добре була відома і діяльність та лінгвістичні експерименти французького угруповання поетів і математиків «УЛІПО». Саме цій спілці належить відомий термін «комбінаторна література», який був підхоплений постмодерністами і реалізований як одне з правил гри: гра на рівні літер, цифр, слів, фраз, а їхні лінгвістичні експерименти — анаграми, лінограми, паліндроми, квадратні вірші, центони, акро-, мезо— і телевірші тощо для декого просто «література телепнів», «марнування часу», а хтось вбачає в них культові інтелектуальні спроби, що ведуть до відкриття нових поетичних форм, літературної гри, тренування розуму. Ю.Андрухович ніби підхоплює цю естафету майже первісної магії чистого слова — від ліричного струменя :» Адо де тиАдо хто ти. / О Адо. Оазо./ О ти Адо. /То я Адо а ти хто ти?/ То ти де ти отут Адо. /АяАдо: аяАдо. /Ади Адо: хочу ада.../ Сі до Адо соль до Адо ре до Адо Ельдорадо./ Моя Адо моя вадо! / Моя водо!» — до деструктивно-словесного вибуху підчас творення фрази: «...Це тільки ззовні цирк. А в дійсності — земля. / Я зупиняю механізм. Я касу замикаю./ Микаюза. Ка-ю-ми-за. Бім— бом. І тра-ля-ля» — і майже брутального: «марно мені сарно/хлипко мені рибко/хрипко мені скрипко/ сухо мені суко».[1]
la littérature combinatoire
У цьому ряду знаходить місце і поняття нелінійного наративу, яке є семантичним фокусом і концептуальною основою «віку гіпертексту». Синоніми – гіпертекстова література (англ. hypertext fiction, hyperfiction; фр. fiction hypertextuelle), комбінаторна література (фр. litterature combinatoire), інтерактивне письмо (англ. interactive fiction, фр. ecriture / fiction interactive), нелінійне письмо (англ. non-linear writing, фр. ecriture non-lineaire). Див.: бектрекінг, гіпертекст, кібература,нелінійна динаміка, ризома, палімпсест. Нетократія (англ. netocracy; від англ. net – мережа і грецьк. κράτος – влада, держава, могутність) – неологізм для позначення нової правлячої еліти, в основу влади якої покладено монополію на інформацію; суспільний устрій «після капіталізму», коли доступ до достовірної інформації та маніпуляції з нею забезпечують владу і контроль над рештою учасників соціуму; інтелектуальна, символічна і соціальна влада доби мережевих технологій.[2] [1]
Проте, як запевняє Віктор Мельник, наміру наслідувати Кено він не мав, а лише «скористався його формою так, як ми користуємося класичними поетичними формами (октавою, сонетом, вінком сонетів тощо), поставивши перед собою інші завдання, продиктовані ментальною стилістикою сьогодення». «Моя книжка істотно відрізняється від книжки Ремона Кено, — переконує Мельник. — Кожний із чотирнадцяти сонетів книжки є самостійним цілісним твором, і читачі–традиціоналісти можуть обмежитися прочитанням тільки їх. Однак усі вони — складники єдиної картини, тому не лише взаємно перегукуються, а й накладаються та взаємно проникають один в один». Жанрово письменник свою збірку визначає як «комбінаторна література», а подібні сонети називає не збіркою, а радше «комплексом».[3]
http://maysterni.com/user.php?id=629&t=1&rub=1992&sf=1
Центони, паліндроми, вірш-ехо, перетоки (хвилехід), різнобуквиці, рівнобуквиці, логогрифи, мініграми.
http://www.metodolog.ru/01014/01014.html + http://homo.fizteh.ru/courses/culture/bonch_osmolovskaya.htm (ориґінальні лекції)
Литература, основанная на строгих формальных правилах, существует, вероятно, столько же, сколько собственно существует литература. Однако в настоящее время для нее нет даже общепринятого названия. О ней говорят, как об экспериментальной литературе и даже литературном авангарде, забывая или не принимая во внимание, что если это и эксперимент, то эксперимент, основанный на школе и на методе, длящийся многие сотни лет и принесший многочисленные плоды. Другие названия ее: формальная литература, литература формы и игры, технопегнии, ограниченный рационализм, потенциальная литература, академический авангард, когнитивный авангард... Эту литературу можно называть литературой «техне» – греческим термином, означающим рациональное «мастерство», «искусство», противолежащим литературе «мании», литературе божественного «исступления», безумного «одержания».
Чудасов И. В. Эволюция форм русской комбинаторной поэзии ХХ века / Автореф. дисс. канд. филол. наук. — Астрахань, 2009.
Для периода литературного развития XI–XVII веков характерна изолированность русской литературы от влияния Франции и латинского мира в целом. В конце XVII века ситуация меняется. История русской комбинаторной поэзии начинается с украинского поэта Ивана Величковского, автора книги «Млеко от овцы пастыру належное», в которую входили акростихи, палиндромы, фигурные стихи. Этот интерес к формальным ограничениям связан, прежде всего, с влиянием Польши, воспринявшей от Франции через католицизм и латинские тексты стремление к украшательству.
Здесь стоит упомянуть про поляка Яна Белобоцкого, в православии принявшего имя Андрей, который несколько лет прожил в Западной Европе. Он владел латынью, французским, испанским и итальянским языками (не считая польского, русского и церковнославянского). Белобоцкий переводит «Риторику Раймунда Люллия» (1690-е годы), «Великую науку Раймунда Люллия» (1698–1699) и «Краткую науку Раймунда Люллия», отца-основателя комбинаторной поэзии.
- Федин С.Н. Комбинаторная поэзия // НЛО. - 2002. - № 57. - С. 278-294
Несмотря на то, что отдельные, наиболее древние, ветви комбинаторной поэзии (палиндром, анаграмма, липограмма и т.д.) давно освоены поэтами и филологами, в целом эта область словесного искусства достаточно плохо изучена.
Комбинаторикой, как известно, называется раздел математики, в котором изучаются всевозможные перестановки и комбинации элементов. Понятно поэтому, что в комбинаторной поэзии или, шире, комбинаторной литературе на первый план выступает перестановка элементов текста, перебор, разветвление всевозможных вариантов (отсюда еще одно название — вариативная литература). В зависимости от размера тасуемых элементов комбинаторную литературу можно подразделить на две существенные части: комбинаторную литературу в узком смысле и комбинаторную литературу в широком смысле, или на «буквальную» и «концептуальную».
В подавляющем большинстве произведений «буквальной» комбинаторной литературы принципиальную роль при конструировании текста играет, как видно из названия, буква или, реже, соразмерные с ней единицы (слоги, слова, а также — на другом полюсе — части букв)
Буквальная: палиндромы, анаграммы, равнобуквицы, листовертни, тавтограммы, p-тексты [4] и пр.
Большинству произведений «буквальной» комбинаторной литературы присущи следующие «родовые» признаки, наличие любых трех из которых можно принять за ее комбинаторное же определение:
- . Тотальность формальных ограничений [5];
- . Искусственное сужение словаря — на современном этапе развития [6];
- . Возможность дополнительного (буквально) прочтения текста или его части с помощью определенных ухищрений [7];
- . Наличие цементирующей формальной идеи, скрытой, но легко проверяемой [8].
В «концептуальной» комбинаторной литературе объектом пермутации становятся более крупные, нежели слово, сегменты текста — строки, абзацы, рассказы и т.д. От всего предшествующего списка остается только четвертый пункт, первые три — отсутствуют либо не столь существенны.
+ палиндромы (типы), анаграммы (миниграммы), равнобуквицы, акроконструкции (тавтограмма, абецедарий, акростих, случайный акростих, акроцентон). + разнобуквицы, волноходы, разносмыслы, заикалочки, метаграммы, логогрифы, ропалоны, анагрифы, центоны, липограммы
- ↑ Баліна К. Український постмодернізм Постмодерністський дискурс Юрія Андруховича
- ↑ Стародубцева Л. В. Мультимедіа і гіпертекст : Навчальнометодичний посібник для студентів соціологічного факультету. — X. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2011. — 83 с.
- ↑ Дацюк ГаннаУкраїнський письменник Віктор Мельник поставив рекорд у літературних експериментах iз сонетами // Україна Молода Номер 243 за 27.12.2003