Користувач:Der Kaen/Чернетка

Бої за Лисичанськ
Війна на сході України
Дата: 22 травня — 24 липня 2014 Місце: Лисичанськ, Луганська область Результат: ЗС України поновили контроль над містом, терористичні угруповання передислокувались на південь області
Сторони
Україна	ЛНР
Командувачі
Олександр Радієвський † Семен Семенченко	Олексій Мозговий Павло Дрьомов
Військові формування
Збройні сили України Сухопутні війська 24-а механізована бригада Повітряні сили МВС України Національна гвардія БОП «Донбас» ДУЗПМОП БПСМОП «Луганськ-1» БПСМОП «Чернігів»	Народне ополчення Донбасу батальйон «Призрак» МСГО «ВВД» Козача національна гвардія Об'єднана армія Південного Сходу
Військові сили
f

Протистояння у Лисичанську — епізод кризи на півдні та сході України, в результаті чого місто Лисичанськ, Луганської області майже три місяці знаходилось під контролем бойовиків самопроголошеної «Луганської народної республіки».

Передумови

Під час Євромайдану жителі Лисичанська доволі байдуже ставилися до подій у Києві. Наприклад, до столиці, на Антимайдан лисичани виїжджали лише у грудні. Серед самих євромайданівців мешканців міста було одиниці. Перші ж мітинги, як провладний від «Партії регіонів», так і опозиційний, пройшли на початку грудня під стінами Лисичанської міської ради одночасно. 24 січня стало відомо, що з Лисичанська, а також сусідніх Сєвєродонецька та Рубіжного, до Києва відправляють місцевих міліціонерів. Наступного ж дня «Партія регіонів» знову провела мітинг на підтримку Віктора Януковича, на який примусово зігнала працівників-бюджетників.

Загострення ситуації

22 лютого Верховна Рада України підтримала Постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України. Можливо, саме перемога Євромайдану стала причиною початку провокацій у Лисичанську. 23 лютого о 16:00 у сквері ім. 10-річчя незалежності України (район заводу ГТВ) відбувся черговий мітинг. Приблизно в той же час у районі скляного заводу (рос. район Стекольный), невідомий чоловік за допомогою позашляховика Toyota Land Cruiser скинув пам'ятник В.І. Леніну, що знаходився навпроти ПК ім. Сосюри. Того ж вечора, у спільноті «Лисичанское противостояние» у соціальній мережі «Вконтакте» з'явився заклик до "організації мобільних груп швидкого реагування для того, щоб не допустити хаос". Пізніше вночі, невідомі у масках напали на районний офіс ВО «Батьківщини», яким володів місцевий бізнесмен Юрій Васіль'єв, бо саме його місцеві мешканці підозрювали у акті вандалізму. Незважаючи на заяву міліції про наявність підозрюваного та обіцянки заступника міського голови про відновлення пам'ятника, серед народу пішли безглузді чутки, що у місто їде «Правий сектор» для того, щоб валити Ленінів. Вже наступного вечора, на площі Перемоги біля найбільшого у місті пам'ятника Леніну зібралось близько 100 молодих людей, які вважали що повинні захистити пам'ятник від вандалів. Цікаво, що тоді у багатьох з них були георгіївські стрічки. Луганський осередок ВО «Свобода» звернувся до влади Лисичанська з проханням розігнати усі незаконні формування у місті, а також закликали знайти причетних до нападу на офіс Юрія Васіль'єва.

1 березня під стінами міської ради пройшов мітинг. Незважаючи на те, що в деяких мітингувальників були помітні плакати з проросійськими закликами та російські прапорці, у натовпі лунали заклики до єдності країни. Колишній мер Лисичанська, народний депутат від «Партії регіонів» Сергій Дунаєв також закликав до єдності. Схожий мітинг відбувся й наступного дня у сквері ім. 10-річчя незалежності України у районі заводу ГТВ. 11 березня біля селища Синецького було помічено три легковика з російськими номерами (усього приблизно 10 чоловік), водій однієї з машин питався як дістатися до Лисичанська. Сергій Дунаєв став досить неоднозначною персоною у цей період. Не дивлячись на те, що він напряму звинувачував Януковича у крадіжках, пізніше він пропонував надати звання "Почесних мешканців Луганщини" усім місцевим співробітникам «Беркуту», що були причетні до подій у Києві. 14 березня на зустрічі з депутатами міста Первомайська Сергій Дунаєв заявив під видом "думки мешканців південного сходу", що регіону потрібна децентралізація влади, проте виступив за роззброєння усіх незаконних збройних формувань.

21 березня ввечері, біля стін міської ради з'явились два великих автобуса. Як стало відомо, наступного дня цими, а також багатьма іншими, автобусами звозили людей на мітинг депутата Стахановської міської ради Сергія Шахова, який вирішив пропіарити себе перед майбутніми виборами міського голови. У той же час, з іншого боку площі Перемоги почався ще один мітинг організований місцевим осередком КПУ. Люди з георгіївськими стрічками скандували «Ми не продамося!», «Ганьба!», «Референдум!», «Шахову – ні!», «Геть з Лисичанська!». У результаті цього, Шахову разом зі своїми прихильниками довелося втікати. Після цього мітинги щодо т.н. "референдуму" почались проводитися кожні вихідні.

Вночі на 28 березня, групами невідомих у кольори російського прапора було розмальовано дві стели на в'їздах до міста (зі сторони Павлограда та зі сторони Артемівська). Вже до кінця дня вони були зафарбовані працівниками ЖЕКу. 1 квітня на центральній вулиці міста з'явився білборд з написом "Здолали Гітлера — здолаємо і Путіна!", який вже наступного дня був зафарбований невідомими. 5 квітня по вулиці Першотравневій у бік Сєвєродонецька рушила колона військової техніки ЗСУ (1 БТР-70, 4 вантажівки та 4 РСЗВ «Град»).

Початок АТО

13 квітня в.о. Президента України Олександр Турчинов, у зв'язку з нестабільною ситуацією у містах східної України, оголосив про початок широкомасштабної антитерористичної операції із залученням Збройних сил України. Того ж дня в наслідок сутички на проросійському мітингу на площі Перемоги постраждали два чоловіка, які пізніше звернулись до лікарні. Вночі 14 квітня невідомими за допомогою коктейлів Молотова було вчинено напад на будівлю місцевого відділу КПУ (вул. Комсомольська, 16). 15 квітня на залізничній станції «Лисичанськ» комунальниками було встановлено пандуси для транспортування важкої техніки. 16 квітня біля меморіалу «Танк» відбувся черговий проросійський мітинг.

Проголошення незалежності «ЛНР»

28 квітня у Луганську було проголошено т.з. «Луганську народну республіку». У Лисичанську прапори «ЛНР» не вивішували, але прапори України були зняті з усіх державних установ. Збори на площі Перемоги ставали усе агресивніше. Так 1 травня на подібному мітингу було скоєно напад на жінку, що стояла з проукраїнським плакатом, а також на репортера-стрімера. 4 травня у місті під прапорами КПУ, Росії та Георгіївськими стрічками пройшов автопробіг. 6 травня близько 100 проросійськи налаштованих людей намагалися отримати доступ до реєстру виборців, але були зупинені міліцією.

8 травня група прихильників федералізації увірвалася на територію Лисичанської телевежі, після чого вимкнула канали «1+1», «СТБ» та «5 канал», замість яких підключила канали «Росія-1» та «Росія-24». Того ж дня, радикально настроєні люди увірвались до будівлі виборчої дільниці № 440940, де відібрали усі документи та вигнали працівників. 9 травня ввечері біля будівлі КПУ вже можна було помітити озброєних т.з. «зелених чоловічків». За кілька днів були захоплені усі основні виборчі дільниці, де 11 травня пройшов т.з. "референдум про самовизначення Луганської Народної Республіки". Сам процес голосування вийшов вельми неорганізованим та з порушенням правил: людина могла проголосувати кілька раз на усіх виборчих дільницях, також були випадки голосування неповнолітніх.

17 травня четверо озброєних людей викрали з території Державної пожежно-рятувальної частини БРДМ радіохімічної розвідки. 20 травня угруповання Олексія Мозгового, що передислокувалось у Лисичанськ з Антрациту, та представники донського козацтва зі Стаханова, зайняли територію виробництва № 2 Лисичанського склозаводу «Пролетарій» (вул. Жовтнева, 318). Того ж дня, на в'їзді до Рубіжного зі сторони Кремінної стала з'являтися бронетехніка Національної гвардії України. 21 травня озброєні люди захопили приміщення окружної виборчої комісії, де вилучили комп'ютерну техніку та документи.

Спроба наступу українських військ

Уранці 22 травня, для спроби урегулювання ситуації у регіоні задля подальшого проведення президентських виборів 25 травня, Національна гвардія Україні, при підтримці гелікоптерів та літаків Повітряних сил ЗСУ, починає збройний наступ у напрямку Лисичанська та Новодружеська через Томашевський міст зі сторони Рубіжного. Не очікуючи опору, війська НГУ вступили у бій з частинами тимчасово перекинутої у місто Об'єднаної армії Південного Сходу та Народного ополчення Луганщини. Після близько 6 годин боротьби, підрозділи Національної гвардії з незначними втратами залишили регіон і відступили за Кремінну. Тоді ж був підірваний пішохідний міст між Привіллям та Старою Краснянкою. Пізніше бойовики учинили рейдерський захват шахт «Лисичанськвугілля», де вимагали віддати їм промислову вибухівку, а також заблокували проїзд через Павлоградський міст. Донецька залізниця оголосила про припинення руху поїздів на дільниці Сватове–Лисичанськ.