Користувач:Diankoo098

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Російський колоніалізм[ред. | ред. код]


Колоніалізм (фр. colonialisme, від лат. colonia — поселення) — політика країни чи групи країн, спрямована на підкорення іншої держави, території або народу.

Приводи[ред. | ред. код]

Все частіше в просторових медіа[1], телеграм каналах та в масовому просторі зустрічаються експерти, які стверджують, що віддавши Донбас, Луганськ, Запоріжжя, чи будь-яке інше місто, війна припиниться. Таким чином ми збережемо більше людських життів. Але чи потрібні в повномасштабній війні, які свідомо розгорнула російська сторона, українські території, можливо мотив вторгнення полягає в більш глибинних цілях.

У 2021 році Володимир Путін в одному зі своїх сфабрикованих інтерв'ю[2] виголошує наступне: «Я дістаюсь від одного куточка Росії до протилежного по 7-8 годин. Мої відрядження займають багато годин у літаку. Невже ви думаєте, що мене цікавить Українська земля?». Після цього інтерв'ю більшість українців перевели подих та заспокоїлися, бачте, сам агресор запевняє, що нападати на нас ніхто не збирається, оскільки у нього немає мети, тож вторгненню не бути.

Але нам сказали лише про економічні інтереси, а як стосовно історичних міркувань?

Російський інтерес[ред. | ред. код]

На жаль, більшість українців на десятий рік війни не збагнули, що Путіна цікавить етнос, а не економічні складники. Справа не в території, не в багатих родовищах Донбасу, а в українському етносі, який заважає Володимиру Путіну та змушує його щоразу усвідомлювати, що історія Російської Федерації тісно пов'язана з Українською державою. Для цього є серйозний мотив, аби розгорнути вторгнення та винищити українців, які заважають планам Кремля здобути велич та могутність єдиної неповторної держави.

Причини до Першої світової війни[ред. | ред. код]

Ці наративи просочуються не лише з вуст Володимира Путіна. Ще у ХХ столітті, перед початком Першої світової війни, країни Антанти та Троїстого союзу заявляли про свої територіальні претензії[3] до України. Наприклад, Німеччина була економічно зацікавлена у східних областях, а саме територією Донбасу. Ця цікавість зумовлена покладами вугілля. Австро-Угорщина виявляла свій інтерес до Поділля та Волині, теж через економічні показники. В свою чергу Російська імперія була зацікавлена західноукраїнськими землями, і не через економічну привабливість, а через історичну спадщину. Граф Георгій

Бобринський[4] заявив наступне: «Галичина і Лемківщина — споконвічно частина єдиної великої Русі… Я буду вводити тут російську мову, закон і устрій…».

На сьогоднішній день ситуація не змінилася. Росія претендує не на Донбас. Через замороження конфлікту, держава-терорист не відмовиться від захоплення всієї землі. Їх цікавить вся територія, точніше етнос. Українці особливо небезпечні для росіян, оскільки вони чітко знають межі своїх кордонів, свою історію та правду. Без України їм не доведеться ділитися історією культурою. Можливо навіть відкриється правда того, що велич росіян- це лише надбання українців, яке вони роками крали та привласнювали собі.

Сучасність[ред. | ред. код]

Д. Медведєв полюбляє повертатися до книги Л. Кучми «Україна — не Росія»[5]та наголошувати про те, що Україна все ж таки Росія, яка не знає своєї історії та перебуває в омані.

Тому всім, хто ще дійсно переконаний в тому, що Росія зупиниться на Донбасі, раджу переглянути сфабриковані інтерв'ю Володимира Путіна, в якому він не заявляє про економічний інтерес до конкретної території, навпаки, його інтерес привертає український етнос, який дуже заважає створювати образ могутньої держави на болотах.

  1. Скільки українців готові віддати Росії Донбас та Крим: результати опитування на замовлення ZN.UA. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (укр.). Процитовано 22 квітня 2024.
  2. Пресконференція Путіна - 2021: Україна, Ленін, НАТО | Свобода Live (укр.), процитовано 22 квітня 2024
  3. Історія України: Перша світова війна 1914–1918. ВУЕ (укр.). Процитовано 22 квітня 2024.
  4. Білокінь, С. І. Бобринський Георгій Олександрович (Ukrainian) . Т. 3. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  5. Книга «Україна - не Росія» Розкриття складних відносин та унікальності ідентичності | купити на АДЕФ-Україна. Видавничий дім АДЕФ-Україна (ua) . Процитовано 22 квітня 2024.