Користувач:Jafaz/Ммм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Український правопис 1928 року Український правопис 1933 року Український правопис 2019 року
Алфавіт
Альфабет: Аа, Бб, Вв, Гг, Ґґ, Дд, Ее, Єє, Жж, Зз, Ии, Іі, Її, Йй, Кк, Лл, Мм, Нн, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу, Фф, Xх, Цц, Чч, Шш, Щщ, Юю, Яя, Ьь.

Літерf Ґ, ґ для для відрізнення фонеми [ɡ] від [ɦ] вживалася в Пересопницькому євангелію XVI ст., у "Граматиці" Мелетія Смотрицького (1619); Борис Грінченко у Словарі української мови (1907–1909) наводить близько 300 слів з літерою Ґ, ґ.

Наум Каганович вважав, що літера Ґ, ґ з'явилася нібито на початку XX ст і є «недолугим новотвіром», що штучно застосовується лише у десятці слів: "викресливши непотрібну букву, до речі, недоладно подібну до шибениці, нам довелося піти навіть на те, що у братських російському та українському алфавітах не буде рівної кількості літер (33 та 32 відповідно), проте Україна як менша сестра Росії та її прямий мовний нащадок має розуміти подібний крок".[1]

Алфавіт: Аа, Бб, Вв, Гг, Дд, Ее, Єє, Жж, Зз, Ии, Іі, Її, Йй, Кк, Лл, Мм, Нн, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу, Фф, Xх, Цц, Чч, Шш, Щщ, Юю, Яя, Ьь.

У 1933 році правописна комісія прибрала літеру Ґ, ґ через «боржуазне націоналістичне шкідництво».

Комісія Народного комісаріату освіти в 1934 р. видає резолюцію: "У зв'язку з тим, що у державному українському правописі є пункти, що їх застосування дає політично шкідливі наслідки, скорегувати український правопис в напрямку більшої конкретизації пункту про вживання Ґ. Відкинути штучне відмежування української мови від російської мови у словниках та усунути націоналістичні правила правопису, що орієнтували українську мову на польську, чеську буржуазні культури".[1]

Андрій Хвиля стверджуав, що літера Ґ, ґ орієнтувала українську на галицьку мовну практику, яка далека багатомільйонним працюючим масам Радянської України.[1]

Аа, Бб, Вв, Гг, Ґґ, Дд, Ее, Єє, Жж, Зз, Ии, Іі, Її, Йй, Кк, Лл, Мм, Нн, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу, Фф, Xх, Цц, Чч, Шш, Щщ, ь, Юю, Яя.

Літеру Ґ, ґ поновили у третьому виданні «Українського правопису» 1990 року для для відрізнення фонеми [ɡ] від [ɦ] в словах іншомовного походження

Іменники на -ть жіночого роду III відміни в родовому відмінку однини
§ 25. -и мають:

б) Іменники жіночого роду III відм. на -ть за другим приголосним: від ра́дости, з ві́сти, до сме́рти, без чве́рти... Також винятково: до о́сени, без со́ли, кро́ви, любо́ви, Ру́си.

Так подано ці слова в "Словнику" за редакцією Бориса Грінченка, який досі є одним із важливих мірил українськости лексики.

§ 47. -и мають: Родовий, давальний відм. має закінчення .

Олександр Пономарів вважав, що закінчення в іменних на -ть жіночого роду III відміни в родовому відмінку дуже важлива, бо дає змогу відрізняти родовий відмінок від давального й місцевого. Так писали українські класики: "Поет не боїться від ворога смерти, Бо вільная пісня не може умерти" (Леся Українка).[2]

§ 95. Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення : гідности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́ , Білору́си;
Вживання и на початку українських питомих та засвоєних слів перед приголосними н та р
И чи І § 3.

2. В початку слова и ніколи не пишеться, тільки і: Іван, іти, іду, ім’я, імення, Ілля, інбар, інжир, і́скра, і́стик, існувати, ́ істота, і́стина, і́нший, і́ноді, і́нколи, і́ній, І́род і т. ін.

Класики української літератури до правописної реформи 1927 р. вживали и на початку українських питомих та засвоєних слів перед приголосними н та р, на відміну від російської, де ы ніколи не вживалось на початку слів.

§ 3. На початку слова завжди пишеться і: існувати, істина, інший, іноді, інколи, іній, ім'я, Іван, іти, іду, інжир, інститут, індустралізація і т. ін.

И вживали на початку відповідних вигуків, звуконаслідувань і похідних від них утворень, на початку іншомовних запозичень — загальних і власних, коли в мові-донорі на початку слова наявний звук, близький до українського и:[3] ива, ивилга, идол, Игиатта, ижиця, илець, инакше, инакодумець, инбирець, инде, индик, индута, Индюр, инжир, иній, инколи, иноді, инколи, инший, иноземний, иноземщина, инопланетянин, инородець, иншомовний, ирджок/ирчок, иржа, Исиах, искра, искорник, искроватий, переинакшити та ін.[4]

§ 2. Деякі слова мають варіанти з голосним и: і́рій і и́рій, і́род і и́род (‘дуже жорстока людина’). И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова и́кати (‘вимовляти и замість і’) та похідного від нього іменника и́кання. И на початку слова вживаємо в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах: ийбе́н, ир, Ич-оба́ , Кім Чен Ин
Іменники середнього та жіночого роду в родовому відмінку множини з закінченням -ів (-їв)
Винятково іменники ніякого та жіночого роду: без прислів'їв, подвір'їв, волів (від воло), багнів (і багон), полів (рідко піль), морів , місців (і місць), обличчів (і облич), роздоріжж́ів (і роздоріж), стовпищів (і стовпищ), питаннів (і питань), бабів , хатів (і хат), губів (від губа = labium), розкошів, подорожів, матерів , статтів (і статтей), відповідів (і відповідей), тварів (і тварей) і т. інші.. З паралельно вживаних форм бабів і баб, відповідів і відповідей, губів і губ, місців і місць, обличчів і облич, питаннів і питань, роздоріжж́ів і роздоріж, статтів і статей, стовпищів і стовпищ, хатів і хат залишено лише найближчі до російського варіанта. Бабів і баб, губів і губ використовуються, однак безпосереднього в правописі не згадуються.
Закінчення -у, -ю в родовому відмінку назв міст
§ 20. Правопис наростків

23) У наростках -исько (-їсько) та -ище (-їще) пишеться и (після голосних ї), а не і, е: хлопчи́сько, огни́сько, станови́сько, гно́їсько, стовпи́ще, гори́ще і т. ін.

§ 20.

20) У наростках -исько (-їсько) та -ище (-їще) пишеться и (після голосних ї), а не і, е: хлопчи́сько, огни́ще, станови́ще, гно́їще, стовпи́ще, гори́ще і т. ін.

Надано перевагу утворенням з наростком (суфіксом) -ище.

§ 32. Правопис суфіксів

10) За допомогою суфіксів -иськ-(о) (-їськ-(о), -ищ-(е) (-їщ-(е) утворені слова переважно з емоційно-негативним забарвленням від іменників усіх родів, причому після букви на позначення приголосного пишемо и, а на позначення голосного — ї: гної́сько, дівчи́сько, хлопчи́сько; во́гнище, побо́їще.

Іменники на -ть жіночого роду III відміни в родовому відмінку однини
§ 81. -ське, -цьке

Назви міст кінчаються на -ське, -цьке (а не -ськ, -цьк): Волочиське, Старобільське, Пинське, Зінов’ївське, Луцьке і т. ін.


Відмінюються такі назви як прикметники: із Старобільського, під Волочиським і т.

Назви міст кінчаються на -ськ, -цьк: Волочиськ, Старобільськ, Пинськ, Зінов’ївськ, Луцьк і т. ін. Назви міст кінчаються на -ськ, -цьк: Волочиськ, Старобільськ, Пинськ, Зінов’ївськ, Луцьк і т. ін.
Закінчення -у, -ю в родовому відмінку назв міст
§ 25. -а (-я) або -у (-ю)

Іменників-назов місцевостей, країв, річок, міст тощо родовий однини вживається то з , (далеко частіше), то з , : з сте́пу, коло лі́су, без лу́гу, до горо́ду, край ста́ву, проти са́ду, майдан́ у, я́ру, слі́ду, Сибі́ру, Туркеста́ну, Кавка́зу, Кри́му, До́ну, Ура́лу, Берлі́ну, Ло́ндону, Пари́жу, Ри́му, Нью-Йо́рку, Херсо́ну, але коло бе́рега, до кряжа́, біля горба́, з Ха́ркова, Черні́гова, Ки́єва (міста на -ів тільки так), Остра́, Кам’янця, Переми́шля, Жито́мира, Ві́дня.

§ 23.

Географічні назви здебільшсго мають закінчення , : Харкова, Пскова, Сардтова, Тетерева, Медецна, Тульчина, Козельци, Дінця, Дніпропетрбвська, Херсбна, Ленінграда, Берліна, Лондона, Нью-Йорка, Парижа, Донбаса, Казакстана, Урала, Туркгстана та ін, але Сибіру, Криму.

§ 82. 2.1.2.

6) Закінчення (у твердій і мішаній групах), (у м’якій групі) в родовому відмінку мають назви населених пунктів (крім зазначених у п. 2.1.1.2 к): Амстерда́му, Го́мелю, Ліверпу́лю, Ло́ндону, Мадри́ду, Пари́жу, Чорно́билю.


Закінчення , наявне у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Дави́дового Бро́ду, Зеле́ного Га́ю, Криво́го Ро́гу, Часово́го Я́ру, Широ́кого Ла́ну та ін.;

Тверді іменники жіночого роду з числівниками дві, обидві, три, чотири
§ 30. 2. -і (після голосних та ’ -ї)

Тверді іменники жіночого роду з числівниками дві, обидві, три, чотири можуть мати закінчення (як м’які), при чім г, ґ, к, х перед змінюється на з, ц, с, обов’язково з таким наголосом, як у родовому відмінку однини того слова: дві книзі, три вербі, хаті, руці, три квітці, пісні, чотири норі і т. ін.


Але замість таких форм твердих іменників жіночого роду звичайно уживаються форми з , особливо після г, ґ, к, х: дві кві́тки, три руки́, кни́ги, чоти́ри бо́чки.

Тверді іменники жіночого роду з числівниками дві, обидві, три, чотири в правописі не згадуються, тобто форми двоїни як варіант були усунуті з правопису. § 88. Називний відмінок

У називному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -и, -і (-ї), -а (-я).


Іменники чол. роду з числівниками два, три, чотири мають закінчення -и, -і (-ї): два хло́пці, три робітники́ , чотири слухачі́


Однак, тверді іменники жіночого роду з числівниками дві, обидві, три, чотири в правописі знову не згадуються.

Транслітерація запозичених слів
Транслітерація літер «l», «la», «lo» і «lu»
§54.

1. а) У словах грецького походження, як здавна запозичуваних з нем’яким л, звичайно пишемо ла, ло, лу, л, а також і в старих запозиченнях із інших мов.

а) ла:
Список
  • атла́нти, Атлантійський океан, атла́с, Лакедемон, лаконізм, латинський, обла́тка, паралакса, пла́стика, Платон, пла́тонічний, протопла́зма, сталактит, схола́стика, фабула́, фала́нга, філантропія, фістула́, формула́, хала́т, шарлатан, шкатула́, при чім а завжди після подвоєного л: вілла́, Геллада, Сцілла;
б) ло:
Список
  • анало́гія, (ло́гіка, катало́г, проло́г, рефлексоло́гія), гело́ти, дипло́м, кілограм, коло́на, коло́нія, коло́с, Ло́ндон, охлократія, піло́т, тало́н, троглодит, ́ філоксера, філо́софія, хло́р, цикло́н, Цікло́пи, при чім о завжди після подвоєного л: Бйонделло́, Льонґфелло́;
в) лу:
Список
  • лунати́зм, плутокра́тія, Поллу́кс
г) л у кінці складу:
Список
  • адмірал, арсенал, артикул, бал (відзначення, але баль = бенкет), Балкани, бокал, генерал, Далмація, журнал, ідеал, інтернаціонал, капітал, капітул, квартал, меморіял, мінерал, ориґінал, офіціял, офталмоскоп, протокол, професіонал, скандал, скрупул, Стамбул, стимул, талмуд, Тантал, титул, фалд, фалш, февдал, фінал, фурункул, Халдея і деякі інші.
ґ) Сполучення le послідовно передаємо через ле:
Список
  • біле́т, гале́ра, делеґа́т, електри́чний, Каледо́нія, коле́ґа, леґе́нда, ле́кція, Лена́в, Пале́рмо, телегра́ма, холе́ра і т. ін., однак Айхенвальд, Вайнгольд, ляйбґвардія, ляйтмотив, Ляйбніц, Ляйпціґ, Штайнталь, Шляйхер і т. ін.
д) В англійських словах у кінці та перед приголосними не пишемо ь:
Список
  • Албіон, біл, бул, булдоґ, Велз, Вілсон, Далтон, гомрул, ґолкіпер, Джон Мілл, Мілтон, Фултон, Чарлз, Шеффілд і т. ін
§54. Чуже Л

а) В інших випадках новіші запозичення з західньо-европейських мов віддаємо м’яким л:

а) ля:
Список
  • аеропля́н, баля́да, баля́нс, бациля́, буля́, вакуоля́, гіперболя́, ґалянтерія, деклямація, заля, ісля́м, Каля́брія, капеля́, капсуля́, клявіш, кля́са, лябораторія, ля́ва, ля́вн-теніс, ляґуна, ляж, Ля-Манш, Ля́мартін, ля́ндшафт, ля́тифундія, ля́фет, макуля́тура, Маля́ґа, Мон-Блян, новеля́, номенклятура, парлямент, пля́н, плянтація, пля́тина, пля́тформа, пля́ц, пляцкарта, постуля́т, прокля́мація, скаля́, тарантеля́, флякон, фля́мінґо, флянеля, цифербля́т, шкарлятина, шля́фрок;
б) льо:
Список
  • бальо́н, бальотувати, бльокада, віольончеля, кольо́квіюм, Кольо́мбо, кольорит, льо́зунґ, льокавт, Льокарно, льомбард, пльо́мба, сольо, фабльо́, фльо́ра, фльо́та, шабльо́н;
в) лю:
Список
  • блю́за, інфлюенца, Лювр, лю́за, лю́па, металю́рґія, Нібелю́нґи, целю́ля, целюльоза, целюльоїд;
г) ль у кінці складу:
Список
  • автомобіль, адюльтер, альґебра, Альжір, алькоголь, альфабет, альхемія, асфальт, балькон, бензоль, бінокль, бухгальтер, васаль, вольт, Ґвадальківір, ґвельфи, ґольф, кальвінізм, опаль, п’єдесталь, порталь, Сенеґаль, скальд, фільтр, Цельсій і багато інших.


Зокрема м’яким л віддаємо чуже l послідовно в комплексах — -лювати, -люція. -ляндія, -ляр, -лярний, -лярія-, -лятор, -ляція, -льний, -льоз, -льоза, -льозний і в усіх вивідних від них словах: протоколювати, титулювати, революція, Ґренляндія, Естля́ндія, Ляпля́ндія, Ютля́ндія, циркуля́р, канцеля́рія, реґуля́тор, спекуля́ція, капітал́ ьний, скрофульо́з, целюльо́за, компіля́торський, маніпуля́нтка і т. ін.

$ 75. Слова іншомовного походження з l передаються:

1. Л непом'якшеним (л, ла, ло, лу): арсендл, артикул, бал (відзначення), інтеграл, інтернаціонал, капітал, вулкан, формула, аероплан, баласт, пллан, клас, блок, флот, велосипед, колонія, соціологія, металургія, Атлантичний океан, Ла-Манш, Лафарг, Гренландія, Лузітанія.

2. Л пом'якшеним (ль, ля, льо, лю): автомобіль, асфальт, магістраль, астролябія, полярний, регулатор, ляпiс, пляж, карт- блянш, кльош, алюміній, блюмінг, аншлюс, люфа, революція... Золя, Люксембрг, Фінляндія, Бельт, Тель-ман, Садуль, Базель...

Сполучення послідовно передаеться через ле: білет, легенда, пленум, лекція, телеграф.., Палермо, Каледонія...

В англійських словах у кінці й перед приголосними пишеться л, крім слів засвоєних уже із л м'яким. Отже: Мелвілл, голкіпер... але: біль, бульдог, Вільсон і ін.

§ 121. Звук [l] у словах іншомовного походження передаємо твердим або м’яким л — залежно від того, як узвичаєне те чи те слово в українській мові:

1) твердим л (л, ла, ло, лу) у словах: арсена́л, бал, вулка́н, інтегра́л, капіта́л, футбо́л, халва́; аеропла́н, бала́нс, гала́нтний, глазу́р, клас, моле́кула, нове́ла, план, при́мула, фо́рмула; блок, велосипе́д, коло́нія, со́ло, соціоло́гія, флот; блу́за, лу́па, металу́ргія; Алба́нія, Атланти́чний океа́н, Гренла́ндія, Ла-Ма́нш, Ло́ндон, О́сло, Тулу́ за; Вела́скес, Лама́рк, Флобе́р та ін. У новітніх запозиченнях з англійської мови звук [l] передається твердим л (ланч, сейл, табло́ їд, файл та ін.);

2) м’яким л (ль, ля, льо, лю) у словах: автомобі́ль, асфа́льт, бульдо́г, гі́льза, гольф, магістра́ль, педа́ль, та́бель; вакуо́ля, пілю́ля, пляж, поля́рний, регуля́тор; туберкульоз; алюмі́ній, блю́мінг, револю́ція; Аля́ска, Ба́зель, Лю́бек, О́льстер, Фінля́ндія, Ві́льсон, Лі́нкольн, Золя́ , Кро́мвель, Лю́тер, Міше́ль, Рафае́ль та ін.

  1. а б в Чим більшовицькій системі не догодила літера Ґ
  2. Блог Пономарева: чому я пишу "радости", а не "радості"
  3. Список слів на літеру И | Словник української мови. Словник Грінченка
  4. Проєкт правопису 1999: § 2