Користувач:Jarozwj/Інкубатор/Статті/Геологічна історія Землі
Докембрій охоплює близько 90 % геологічного часу. Він тривав з моменту утворення планети (близько 4,6 млрд років тому[1][2]) до початку кембрійського періоду (541 млн років тому). Включає три еони: катархей, архей і протерозой.
Катархей — геологічний еон, який передував архею[3], час, з якого осадові породи невідомі. Після архейського епізоду розплавлення верхньої мантії і її перегрівання з виникненням в геосфері магматичного океану вся первинна поверхня Землі разом з її первинною і спочатку щільною літосферою дуже швидко занурилася в розплави верхньої мантії. Цим пояснюється відсутність катархею в геологічному літописі.
Катархей охоплює перших півмільярда років існування нашої планети. Його верхню границю проводять по 4,0 млрд років тому.
В популярній літературі поширені уявлення про бурхливу вулканічну і гідротермальну діяльність на поверхні Землі[4], які не відповідають дійсності[2].
В той час існували тільки ландшафти непривітної суворої і холодної пустелі з чорним небом (внаслідок дуже розрідженої атмосфери), слабо гріючим Сонцем (його світність була на 25—30 % нижчою від сучасної) і в багато разів більшим диском Місяця (в той час він знаходився на границі межі Роша, тобто на відстані близько 17 тис. км від Землі), на якому ще не існувало «морів».
Рельєф нагадував поцятковану метеоритами поверхню Місяця, однак був згладжений через сильні і практично неперервні припливні землетруси та складений тільки монотонною темно-сірою первинною речовиною, покритою зверху товстим шаром реголіту. Ніяких вулканів, що вивергали б на поверхню молодої Землі потоки лави, фонтани газів і пари води в той час не було, як і не існувало ні гідросфери, ні щільної атмосфери. Ті ж невеликі кількості газів та водяної пари, які виділялися при падінні планетозималей і уламків Протомісяця, поглиналися пористим реголітом.
Доба на початку катархею тривала 6 годин і приблизно дорівнювала періоду обертання Місяця, однак останній дуже швидко зростав[2].
Архейский еон — один з чотирьох головних еонів в історії Землі. Тривав від 4,0 до 2,5 млрд років тому. В цей час на Землі ще не було кисневої атмосфери, але з'явилися перші анаеробні бактерії, які сформували численні сучасні поклади корисних копалин: сірки, графіту, заліза і нікелю.
Термін «архей» запропонований в 1872 році американським геологом Дж. Дана[5].
Архей поділяється на чотири ери (від найпізнішої до найбільш ранньої):
Охоплює час від 4,0 до 3,6 мільярдів років тому. Знаходиться між катархейським еоном та палеоархейською ерою. Можливо, уже в кінці цієї ери з'явилися прокаріоти. Крім того, до еоархею відносяться найдавніші геологічні породи — формація Ісуа[ru] в Гренландії.
Охоплює час від 3,6 до 3,2 мільярдів років тому. Датування є чисто хронологічним, воно не базується на стратиграфії. До цієї ери відноситься найбільш рання з відомих форм життя (добре збережені залишки бактерій віком понад 3,46 млрд років, Західна Австралія).
Охоплює час від 3,2 до 2,8 мільярдів років тому. Датування є чисто хронологічним, воно не базується на стратиграфії. Скам'янілості, знайдені в Австралії показують, що в мезоархеї на Землі вже жили строматоліти.
Охоплює час від 2,8 до 2,5 мільярдів років тому. Період визначений тільки хронометрично (без застосування стратиграфічних данних). Відноситься до Біломорського циклу, під час якого відбувалося формування справжньої континентальної земної кори[6]. Кисневий фотосинтез вперше з'явився в цю еру, і став причиною кисневої катастрофи, яка сталася пізніше (в палеопротерозої) через отруйний викид кисню в атмосферу.
Тривав від 2500 до 542,0 ± 1,0 млн років тому. Найтриваліший еон в історії Землі.
Тривала від 2,5 до 1,6 мільярдів років тому. В цей час відбувається перша стабілізація континентів. В цей час також еволюціонували ціанобактерії — тип бактерій, які використовують біохімічний процес фотосинтезу для виробництва енергії та кисню.
Найважливіша подія раннього палеопротерозою — киснева катастрофа: значне підвищення вмісту кисню в атмосфері. До цього майже всі форми життя були анаеробами, тобто їх обмін речовини залежав від форм клітинного дихання, які не потребували кисню. Кисень у великих кількостях є згубним для більшості анаеробних бактерій, тому в цей час більша частина живих організмів на Землі зникла. Форми життя, які залишилися, були або несприйнятливими до дії кисню, або жили в безкисневому середовищі.
Палеопротерозой поділяється на чотири періоди (від найбільш раннього до найпізнішого):
- ↑ Монин А.С. ГЛАВА 3: ЕСТЕСТВЕННАЯ ПЕРИОДИЗАЦИЯ ИСТОРИИ ЗЕМЛИ // История Земли. — Ленинград : Наука, 1977. — 228 с.(рос.)
- ↑ а б в О. Г. Сорохтин, С. А. Ушаков. Глава 3. ПРОИСХОЖДЕНИЕ ЗЕМЛИ И ЕЕ ДОГЕОЛОГИЧЕСКАЯ ИСТОРИЯ // Развитие Земли. — М. : Изд-во МГУ, 2002. — С. 92-93. — 506 с.(рос.)
- ↑ Михайлова И.А., Бондаренко О.Б. Основные геологические (стратиграфические) подразделения // Палеонтология. Часть 1. — Учебное пособие. — M. : Изд-во МГУ, 1997. — С. 76. — 448 с. — ISBN 5-211-03868-1.(рос.)
- ↑ БИОЛОГИЧЕСКАЯ КАРТИНА МИРА(рос.)
- ↑ Архейская эра (архей)(рос.)
- ↑ Геохронологическая шкала(рос.)