Користувач:Oleksandr Tahayev/The Хостільня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The Хостільня
Основна інформація
Жанр акустичний панк-рок, синті-поп
Роки 19901994
Країна Україна Україна
Місто Київ
Мова українська
Склад Василь Ткач (вокал, композиція, тексти, синтезатори)
Іван Шевчук (програмування, тексти)
Олег Твердохліб
Олександр Нетребчук

The Хостільня — український синті-поп гурт із Києва.

В першому складі, який мав назву Хотільня і грав акустичний панк-рок, були Олег Твердохліб, Василь Ткач та Олександр Нетребчук. Їх перша поява на публіці відбулась у грудні 1990 року разом з кількома іншими молодими українськими гуртами, такими як Фома (пізніше широко відомий під назвою Мандри).

Але більш відомим гурт став, коли еволюціонував у дует однокласників: Василь Ткач (вокал, композиція, тексти, синтезатори) та Іван Шевчук (програмування, тексти). Вони виконували романтичні, але разом з тим інтелектуальні, пісні, і як на той час для України, просунуту електронну музику з синтезаторами і драм-машиною, часом також запрошували сесійних музикантів. Їх першим домашнім альбомом став «Джаз лихих людей». В грудні 1992 року створили кілька пісень спільно з БЗЗ[1]. Такі пісні як «Чиясь чудова весна», «Не зникай», «Хвора пісня» часто крутила у своєму ефірі радіостанція Промінь. Кілька разів гурт виступав наживо в ефірі національного телебачення. Востаннє гурт з'явився в радіоефірі навесні 1994 року в популярній програмі «Хот компот», присвяченій українській електронній музиці, з піснею Pomerancho Blue Horizons. Що цікаво, цю пісню приписали гурту The Хостільня, але насправді вона належить недовговічному соло-проекту Ткача CJ Wasіq.

1994 року колектив припинив існування.

Гурт ніколи не випускав офіційних альбомів, хоча були принаймні два напівофіційні видання. Альбом «Світ не виживе» в жанрі електронної неоромантики вони написали разом з московським Юрієм Денисовим. На випуск альбому «Непри-100-совані» був контракт з фірмою «Аудіо Україна», але його так і не реалізували[1]. Віднедавна ці альбоми можна вільно завантажити в мережі інтернет.

Подальша доля музикантів[ред. | ред. код]

Іван Шевчук став продюсером агенції «Новий простір» взяв під свою опіку колективи Новий світ, Da Sіntezatoros!. Разом з Олексієм Гавриловим (колишній учасник гурту Свіфт) утворив новий проект Орендарі. Кілька років був виконавчий директором продюсерської агенції «З ранку до ночі» та персональним звукорежисером Олександра Пономарьова, а з 2001-го працює на студії «Столиця».

Василь Ткач разом з Андрієм Саліховим та Євгеном Тараном (обидва колишні музиканти Місто — супутник) був автором пісень для виконавців танцювальної музики на фестивалі «Червона рута-95». Саме вони створили такі відомі пісні, як «Люба» та «Сірко». Потім Ткач був аранжувальником у гурту Green Grey, писав пісні для Ірини Блохіної та створив кілька своїх недовговічних проектів — CJ Wasіq, Dr Ткач & Mr Фенн, Птаха, Взрыватели. На пісню гурту Взрыватели «Странные дни» режисер Андрій Максименко вперше в Україні зняв на відеоплівку кліп[2][3]. На фестивалі «Червона рута — 97» Ткача визнали найкращим композитором і аранжувальником. Після цього він разом з кількома лауреатами того фестивалю влаштувався до творчої майстерні Тараса Петриненка[1], де зробив рімейки на деякі пісні Петриненка[4].

За свою кар'єру створив більш як 1000 композицій. Продовжує займатись продюсерською діяльністю, але більше працює з закордонними студіями, адже, за його словами, з ними українським музикантам набагато легше співпрацювати, ніж з вітчизняними[5]. Так, наприклад, чисто українськомовний проект Lyra, продюсером якого він є, перебуває в ротації більш як 50 радіостанцій світу. Основними його слухачами є жителі США, Канади та Великобританії, тоді як у себе на батьківщині ніхто про нього не знає[6].

Дискографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]