Мова оригіналу: російська. Назва в оригіналі: Долг Украине Перекладач: Роман Лубківський Опубл.: 1926. Джерело: Слов'янська ліра. Упорядник та перекладач: Р. Лубківський. Київ: Дніпро, 1983. 421 стор.
Борг Украї́ні
Чи знаєте ви українську ніч?
Ні, ви не знаєте української ночі!
Тут небо від диму
стає вже чорніш,
і герб зорею п’ятикутною вточений.
Де горілкою, і звагою, і кров’ю
Запорозька вирувала Січ,
проводами взгнуздане Дніпров’я
на турбіни потече
з глибини сторіч.
І Дніпро по вусах дроту в небесах
струмом електричним
струменить по корпусах.
бо й Гоголь принаду
знав рафінаду!
Ми знаєм, чи п’є і чи палить Чаплін,
Італії знаєм безрукі руїни;
і галстуки Дуґласа аж до вкраплень…
А що ми знаєм
про лице України?
Знавця, росіянине,
не вельми корч –
тим, хто поруч, пошани мало.
Знають ось
український борщ,
знають ось
українське сало.
І в культурі неглибока борозенка:
окрім двох уславлених Тарасів –
Бульби
та відомого Шевченка, –
нічого не витиснеш, як не старайся.
А як притиснуть –
Арґумента зморозить,
Зарожевівшись по самі брови:
Візьме і розповість пару курйозів –
Анекдотів української мови.
Кажу собі:
товаришу москаль,
на Україну жартів не скаль.
Вивчіть цю мову
зі знамен – лексиконів мас повсталих, –
мова ця
велична і проста:
«Чуєш, сурми заграли,
час розплати настав…»
Слово де знайдеш
пошарпаніше й тихіше
слова заяложеного «Слишиш»?!
Я чимало слів знайшов для вас,
зважуючи їх,
одним тремчу лиш –
хай стануть всіх моїх рядків слова
повновагими, як слово «чуєш».
Не всім від ясного
стає ясніш,
не будь до чванства охочий.
Чи знаємо ми українську ніч?
Ні, ми не знаємо української ночі.