Користувач:SergeyCherevan/Чернетка
Семюел Гантінґтон | |
---|---|
англ. Samuel Phillips Huntington | |
Народився | 17 квітня 1927 |
Помер | 24 грудня 2008 (81 рік) |
Семюел Гантінґтон (англ. Samuel Phillips Huntington, народився 17 квітня 1927, Нью-Йорк, США - помер 24 грудня 2008, штат Массачусетс, США) – американський соціолог, політолог, директор Інституту стратегічних досліджень у Гарвардському університеті. Автор концепції етнокультурного поділу цивілізацій, оприлюдненої ним у статті «The Clash of Civilizations?», 1993 (укр. «Зіткнення цивілізацій?»). Спеціаліст з порівняльної транзитології та політології.[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Нью-Йорку. Є сином Дороті Санборн та Річарда Томаса Гантінґтон а, письменника й видавця журналів готельної торгівлі[2]. Отримав диплом бакалавра в Єльському університеті (з відзнакою), та, після служби в армії, ступінь магістра в університеті Чикаго (1948), захистив докторську дисертацію в Гарвардському університеті.[3]
З 1959 по 1962 рік він був доцентом Колумбійського університету, де також займав посаду заступника директора Інституту досліджень війни і миру.[1]
У 1973 році працював заступником директора Центру міжнародних відносин.
У 1977-1978 роках - координатором відділу планування в Раді національної безпеки США.
У 1978-1989 роках - директором Центру міжнародних відносин.
Показником високого авторитету Гантінґтона серед американських політологів є обрання його в 1984-1985 роках віце-президентом, а в 1986-1987 роках - президентом Американської Асоціації політичних наук.
Семюел викладав у Гарвардському університеті до пенсії (2007).
Зі своєю дружиною Ненсі Аркелян Гантінґтон зустрівся, коли вони разом працювали над виступом кандидата на пост президента Едлая Стівенсона 1956 року. У пари є двоє синів - Микола та Тимофій[4].
Помер соціолог у віці 81-го року на виноградній віллі Марта, штат Массачусетс.[5]
Високу популярність у США та в країнах світу Гантінґтон здобув, перш за все, як дослідник громадянського контролю над збройними силами та теорії модернізації.[6]
Публікації[ред. | ред. код]
Семюел Гантінґтон є автором низки наукових праць на тему стратегічних досліджень та політології.
Його першою з головних книг стала «Солдат і держава: Теорія і політика військово-цивільних відносин» (1957), яка була сприйнята вельми суперечливо, але наразі розглядається як найбільш впливова книга у сфері американських військово-цивільних відносин.
Знаменитим американський науковець став після видання книги «Political Order in Changing Societies», 1968, (укр. «Політичний порядок у мінливих суспільствах»). Саме дане видання кинуло виклик загальновизнаній думці теоретиків модернізації, що економічний та соціальний прогрес буде рушійною силою в організації стабільної демократії в недавно деколонізованих країнах. Українською мовою книгу перекладено та опубліковано видавництвом «Наш Формат» в 2019 році.
У «Зіткненні цивілізацій», виданій у 1996, він, зокрема, передбачив майбутній конфлікт між Заходом та ісламським світом. Одне з основних посилань книги полягає в тому, що в майбутньому світі конфлікти матимуть не ідеологічну, а релігійну природу. Гантінґтон вважав основним критерієм розвитку інституціоналізацію. Її високий рівень є основою політичної стабільності та стійкості у перехідних суспільствах. Концепція зіткнення цивілізацій активно дебатувалась стосовно воєн в Афганістані (2001) та в Іраку (2003).
Інші знакові праці Гантінґтона:
- «The Common Defense: Strategic Programs in National Politics» (1961);
- «American Politics: The Promise of Disharmony» (1981);
- «Who Are We? The Challenges to America's National Identity» (2004)
Семюел також є співавтором доповіді «Криза демократії: про керованість демократій», опублікованої Тристоронньою комісією у 1976 році. Засновником та головним редактором журналу «Foreign Policy».[1]
Переклад українською[ред. | ред. код]
- Семюел Гантінґтон. Політичний порядок у мінливих суспільствах / пер. Тарас Цимбал. - К.: Наш Формат, 2019. - ISBN 978-617-7682-80-5.
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Samuel P. Huntington | American political scientist. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 8 травня 2019.
- ↑ Bhattacharya, Shaoni (2008-12). News review '08. New Scientist. Т. 200, № 2687. с. 27. doi:10.1016/s0262-4079(08)63219-4. ISSN 0262-4079. Процитовано 8 травня 2019.
- ↑ Samuel Huntington. web.archive.org. 30 квітня 2008. Процитовано 8 травня 2019.
- ↑ Magoun,, F. P. (1929-01). Государственная Публичная Библиотека в Ленинграде. Analecta Medii Aeui. Olga Dobiache-Rojdestvensky. Speculum. Т. 4, № 1. с. 135—135. doi:10.2307/2847150. ISSN 0038-7134. Процитовано 8 травня 2019.
- ↑ Lewin, Tamar (28 грудня 2008). Samuel P. Huntington, 81, Political Scientist, Is Dead. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 8 травня 2019.
- ↑ Samuel Huntington, 81, political scientist, scholar. Harvard Gazette (амер.). 5 лютого 2009. Процитовано 8 травня 2019.