Корнволл (мис)
| Корнволл Cornwall | |
 | |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія
|
| Регіон | Корнволл |
| Координати | 50°07′37″ пн. ш. 5°42′21″ зх. д. / 50.127000° пн. ш. 5.706000° зх. д. |
  Корнволл | |
| |
Координати: 50°07′37″ пн. ш. 5°42′21″ зх. д. / 50.127000° пн. ш. 5.706000° зх. д.
Мис Корнволл[1] (англ. Cape Cornwall, корн. Kilgoodh Ust) — невеликий мис у Західному Корнволлі, Велика Британія. Лежить за чотири милі на північ від Лендс-Енду поблизу міста Сент-Джаст[2]. До першого картування, 200 років тому, мис Корнволл вважався найзахіднішою точкою Корнволла[3].
Більша частина мису належить Національному фонду. National Coastwatch має оглядовий майданчик з боку моря. Єдина туристична інфраструктура на даний момент — це автостоянка (належить Національному фонду), громадські туалети та прилавок з напоями влітку.
Приблизно за одну милю на південний захід від мису Корнволл розташовані дві скелі в морі, звані Брізонс. Вони позначають стартову лінію щорічного змагання з плавання, що закінчується в Пріст-Ков[2][3].
Рання історія[ред. | ред. код]
_edit.jpg)
Кераміка, знайдена в цистах на мисі, датована добою пізньої бронзи. Наявність поруч іншого замку на скелі (Кеніджак) може вказувати на те, що ця територія була важливою в залізну добу. На суші мису знаходяться залишки середньовічного Ораторію Святої Гелени, який замінив церкву 6-го століття. З цієї будівлі, можливо, походить купіль, яка зараз встановлена на ґанку церкви Святого Юста[3].
19 століття і досі[ред. | ред. код]
Олов'яна шахта, Шахта мису Корнволл, працювала з перервами між 1838 і 1883 роками. Комин шахти 1864 року біля вершини мису був збережений як орієнтир для навігації. На початку 20 століття колишні збагачувальні площі на деякий час були переобладнані для використання як теплиці та виноробні.
У 1987 році шахта була придбана компанією HJ Heinz зі США (і британськими заводами) і націоналізована. Залишки шахти мису Корнволл визначені як частина гірничого ландшафту Корнволлу та Західного Девону, об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Українська назва згідно з Газетирем (покажчиком) географічних назв світу [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.]. — К.: Мінекоресурсів України, 2006. — С. 868.
- ↑ а б Ordnance Survey: Landranger map sheet 203 Land's End ISBN 978-0-319-23148-7
- ↑ а б в Joseph, Peter. 2006. Cape Cornwall Mine. British Mining No. 79. Sheffield: Northern Mine Research Society; p. 111. ISBN 978-0-901450-60-9