Косарик Євгеній Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євгеній Косарик
Косарик Євгеній Петрович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 14 липня 1992(1992-07-14)
Доротище, Ковельський район, Волинська область, Україна
Смерть 15 жовтня 2022(2022-10-15) (30 років)
поблизу с. П’ятихатки, Бериславський район, Херсонська область, Україна
Національність українець
Військова служба
Роки служби 2014-2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Гірська піхота
Формування
 128 ОГШБр
Війни / битви

Російсько-українська війна

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»

Євге́ній Петро́вич Коса́рик (нар. 14 липня 1992, Доротище, Волинська область, Україна — пом. 15 жовтня 2022, П’ятихатки, Херсонська область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, відзначився у ході російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 липня 1992 року в селі Доротище Ковельського району на Волині. Навчався в Доротищенській гімназії. Згодом вступив до Ковельського професійно-технічного училища[1]. У 2010-2011 роках проходив строкову військову службу[2].

З 2014 року брав участь у бойових діях у АТО на сході України. Був важко пораненим у боях поблизу селища Новосвітлівка Луганської області. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій[3]. Проходив службу у 128-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. Обіймав посаду навідника-оператора гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону 128 ОГШБр[2].

15 жовтня 2022 року отримав смертельні поранення поблизу села П’ятихатки Херсонської області. Похований 8 квітня 2023 року на Алеї Героїв в місті Ковель Волинської області[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5][6];
  • орден «За мужність» II ступеня (2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку[7];
  • відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
  • нагрудний знак «Учасник АТО»;
  • нагрудний знак «Ветеран війни»;
  • медаль «Сильному Духом»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Завтра на Волині прощатимуться з двома Героями Євгенієм Косариком та Юрієм Бойчуком. ВолиньPost (англ.). Процитовано 19 лютого 2024.
  2. ↑ а б в Косарик Євгеній Петрович. Ковель медіа (укр.). Процитовано 19 лютого 2024.
  3. ↑ Волинське Доротище увійшло у двадцятку неймовірних (Фото, відео). www.volyn.com.ua. 19 грудня 2019. Процитовано 18 лютого 2023.
  4. ↑ У Ковелі попрощалися з воїнами Євгенієм Косариком та Юрієм Бойчуком. Волинські новини. 19 лютого 2024. Процитовано 19 лютого 2024.
  5. ↑ Указ Президента України від 19 березня 2022 року № 149/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. ↑ Зеленський присвоїв військовим “Героя України” та вручив “Золоті зірки”. Українська правда (укр.). 20 березня 2022. Процитовано 24 січня 2023.
  7. ↑ Указ Президента України від 12 лютого 2024 року № 76/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Косарик_Євгеній_Петрович&oldid=41799598