Косуля
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Косу́ля (від косий, тобто «ко́са»)[1], плужни́ця[2] — знаряддя для обробки ґрунту[3], різновид сохи з одним лемешем і полозом. Косуля набула поширення спочатку на родючих ґрунтах Владимирської губернії (території, відомої як «Владимирське Опілля»). У лісостеповій смузі України використовували соху-рогач з горизонтальним розташуванням лемешів, а в степових районах Сибіру — колісну соху.
Це знаряддя дозволяє у 10 разів пришвидшити обробку ґрунту, за умови висадки культур рівними рядками.
Інші значення[ред. | ред. код]
Інколи назву «косуля» вживають як зросійщену назву для позначення «диких кіз» (козуль), зокрема для позначення дрібних оленів роду сарн (лат. Capreolus) та дрібних форм роду Коза (лат. Capra). Російське косуля виникло внаслідок видозміни ранішого козуля[1].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Плужниця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Косуля // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ґрунтообробне знаряддя «КОСУЛЯ» [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Історія розвитку теорії і конструкції плуга (ХІХ — початок ХХ ст.): Навчальний посібник / Д. Г. Войтюк, В. А. Вергунов, О. С. Мудрук, З. А. Шквира; За ред. Д. Г. Войтюка. — К.: НАУ, 2006. — 143 с.; іл.[недоступне посилання з липня 2019]
- Країнознавство. Частина І. Культура народів слов'янських країн. Навчальний посібник / Ю. М. Алексєєв, В. І. Наулко, Н. В. Руденко. — К.: Київський славістичний університет, 2002. — 121 с. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]