Котова Ірина Михайлівна
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Котова Ірина Михайлівна | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
17 листопада 1976 (47 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Навчання | Білоруська державна академія мистецтв | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Сайт | artirina.odexpo.com | |||
|
| ||||
 Котова Ірина Михайлівна у Вікісховищі | ||||
Ірина Михайлівна Котова (біл. Ірына Міхайлаўна Котава; фр. Irina Kotova; нар. 17 листопада 1976, Мінськ) — білорусько-французька художниця, графік, живописець.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в Мінську. У 1996—2002 роках навчалася на кафедрі графіки Білоруської державної академії мистецтв (м. Мінськ).
У 2003—2007 роках навчалася у Свято-Сергіївському православному богословському інституті у Франції (Париж).
У 2007—2009 роках здобула освіту в науково-дослідному інституті Сорбонни (École pratique des hautes études) в Парижі, на кафедрі історії мистецтв.
Ірина Котова є учасницею міжнародних та республіканських виставок, її роботи зберігаються в Національному художньому музеї Республіки Білорусь, Посольстві Білорусі в Парижі та приватних колекціях у Білорусі, Росії, Франції, Італії, Іспанії, Канаді, США.
Персональні виставки[ред. | ред. код]
- 2005, за підтримки Православної Церкви в Америці, Чарльстон (Південна Кароліна), Сполучені Штати Америки.
- 2006, Посольство Республіки Білорусь у Франції, Париж.
- 2010—2011, Національний художній музей Республіки Білорусь, Мінськ[1].
- 2011, Білоруська державна академія мистецтв[2], Мінськ.
- 2012, Російський центр науки і культури в Парижі[3][4].
- 2013—2014, галерея сайту Orthodoxie.com в Парижі, «Від Втілення до Воскресіння»[5][6].
- 2014, Національний історико-культурний музей-заповідник «Несвізький замок», «Подорож з Парижа у Несвіж»[7][8].
- 2018, Посольство Республіки Білорусь у Франції, Париж[9].
- 2018, Почесне консульство Республіки Білорусь у Франції, Біарріц[10].
Виставка-дует[ред. | ред. код]
- 2013—2014, галерея Русский Мир у Парижі, мистецька виставка «Крила Різдва»[11], спільно з Маргаритою Котовою.
Групові виставки[ред. | ред. код]
- 1991, виставка в Кіноцентрі на Красній Пресні, Москва, Росія
- 1995/1996, Міжнародна виставка, організована Канадським фондом допомоги жертвам Чорнобиля, la Maison du Citoyen, Галл (Квебек), Канада
- 2000, Республіканська виставка «Мастак и кніга», Палац мистецтв у Мінську, Білорусь
- 2000, симпозіум з малюнку «2000 'Студиюм», Білоруська державна академія мистецтв, Мінськ
- 2003, Міжнародна виставка «Alberobello Arte editione 2003», Альберобелло, Італія
- 2003, 3-й Міжнародний мистецький салон, Сартрувіль, Франція
- 2004, 4-й Міжнародний мистецький салон, Сартрувіль, Франція
- 2006 5-й Міжнародний мистецький салон, Сартрувіль, Франція
- 2006, Посольство Республіки Білорусь у Франції, Париж
- 2006, Республіканська молодіжна виставка, Палац мистецтв у Мінську, Білорусь
- 2009, Міжнародна виставка, галерея Палацу Республіки в Мінську, Білорусь
- 2011, Національна бібліотека Республіки Білорусь[12] в Мінську, Білорусь
- 2013, Міжнародна виставка «Ласкаво просимо до Центральної і Східної Європи. Без кліше» в художній галереї «DEVE Gallery» в Брюгге, Бельгія[13]
- 2018, виставка викладачів художніх майстерень, м. Круассі-сюр-Сен, Франція
- 2018, виставка художників білоруської діаспори в Посольстві Республіки Білорусь, Париж, Франція
- 2019, виставка викладачів художніх майстерень, м. Круассі-сюр-Сен, Франція
Дні відкритих дверей майстерень художників[ред. | ред. код]
- 2016 Дні відкритих дверей майстерень художників, м. Круассі-сюр-Сен, Франція
- 2017 Дні відкритих дверей майстерень художників, м. Круассі-сюр-Сен, Франція
- 2018 Дні відкритих дверей майстерень художників, м. Круассі-сюр-Сен, Франція[14]
- 2019 Дні відкритих дверей майстерень художників, м. Круассі-сюр-Сен, Франція
Перформанс Вічність миті[ред. | ред. код]
10 січня 2014 року в концертній залі Іоанна XXIII в Парижі відбулася перша презентація інтерактивного літературно-музично-художнього перформансу «Вічність миті», створеного Іриною Котовою спільно з французьким письменником Крістофом Леваллуа і французьким піаністом та композитором білоруського походження Кирилом Заборовим[15][16].
Книжкові ілюстрації[ред. | ред. код]
Ірина Котова проілюструвала[17] нову англомовну версію книги Бесіда преподобного Серафима Саровського з М. О. Мотовиловим, яка вийшла друком у 2010 році в Лондоні[18][19].
Презентації, репортажі, документальний фільм[ред. | ред. код]
- 2009 Творчість білоруської художниці Ірини Котової було представлено в доповіді[20] французького письменника і публіциста Крістофа Леваллуа в Національному інституті історії мистецтв[fr] в Парижі.
- 2010 Репортаж з відкриття виставки Ірини Котової в Національному художньому музеї Республіки Білорусь[21]; сюжет підготовлений білоруськоюНаціональною держтелерадіокомпанією спеціально для випуску новин Першого національного каналу Білорусі.
- 2010 Документальний фільм Уявний Париж[22] (Білтелерадіокомпанія, режисер Сергій Катьєр). На VII Міжнародному Стрітенському православному кінофестивалі «Зустріч», який проходив з 17 по 22 лютого 2012 року в чотирьох містах Калузької області (Росія), фільм Уявний Париж був удостоєний призу мера м. Обнінська[23]. Також фільм Уявний Париж став лауреатом XXI Міжнародного кінофоруму «Золотий Вітязь», що проходив 22-31 травня 2012 року в Омській області: приз «Бронзовий Вітязь» у номінації «Короткометражні документальні фільми»[24].
- 2014 1 березня в ефір телеканала Білорусь 1 вийшла програма Існасць[25], присвячена творчості білоруської художниці Ірини Котової[26].
Видання[ред. | ред. код]
- 2010 Альбом творів Ірини Котової Уявний Париж (фр. Paris imaginaire; біл. Уяўны Парыж)[27] трьома мовами (російською, французькою та білоруською) був підготовлений і виданий спільно з французьким письменником Крістофом Леваллуа за участю Міністерства культури Республіки Білорусь, Посольства Республіки Білорусь у Франції і Посольства Франції в Білорусі, а також Білоруської спілки художників (Мінськ [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.], ISBN 985-689-339-9)[28].
Стиль[ред. | ред. код]
Євгеній Шунейко — кандидат мистецтвознавства, доцент БДАМ, відзначає лаконічний артистизм образотворчої мови Ірини Котової. Також він позитивно відгується про кінострічку Уявний Париж та про її автора: «Вона [Ірина Котова] не займається документальною констатацією того чи іншого побаченого нею мотиву, а передає його чітку образну особливість, асоціативну багатоплановість. У цьому сенсі її твори сприймаються як живе продовження чудових традицій демократичного французького мистецтва XIX — першої половини XX ст., пов'язаних із незабутньою творчістю імпресіоністів, постімпресіоністів, символістів, експресіоністів, серед яких — К. Моне, К. Піссарро, В. ван Гог, П. Боннар, А. Марке, М. Утрілло, М. Шагал, Х. Сутін й ін. (…) Її живі і виразні твори, виконані на одному диханні, вже знайшли широке визнання серед паризьких цінителів і колекціонерів сучасного мистецтва.»[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ирина Котова. Прогулки по Парижу — Национальный художественный музей Республики Беларусь. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 19 серпня 2011.
- ↑ а б http://belam.by.com/page.353.aspx[недоступне посилання з Октябрь 2018]
- ↑ Выставка белорусской художницы Ирины Котовой «Воображаемый Париж». Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 4 червня 2012.
- ↑ О вечере белорусской культуры в Париже. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 28 серпня 2012.
- ↑ В рамках IV Славянского Форума Искусств «Золотой Витязь» состоится выставка Ирины Котовой в Париже. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Репортаж телеканала [Архівовано 9 березня 2021 у Wayback Machine.] Союз
- ↑ Путешествие из Парижа в Несвиж. Выставка работ белорусской художницы, живущей во Франции. Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ L'exposition et la performance artistique «Voyage de Paris à Nesvizh» — YouTube. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Аб канцэрце ў г. Парыжы ў рамках ІІІ Беларускіх музыкальных сезонаў у Францыі — Пасольства Рэспублікі Беларусь у Французскай Рэспубліцы
- ↑ Во французском Биаррице открыли почетное вице-консульство Беларуси. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Выставка «Крылья Рождества» в Париже. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Выставка «Возвращение к романтизму» познакомит с работами белорусских последователей французской школы. 21.by. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ О выставке белорусских художников в г. Брюгге — Посольство Республики Беларусь в Королевстве Бельгии. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ План мастерских. Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Афиша [Архівовано 10 січня 2021 у Wayback Machine.], В Париже прошел перформанс с участием белорусской художницы [Архівовано 9 липня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Видео перформанса «Вечность мгновение» на Youtube с русскими субтитрами [Архівовано 21 березня 2016 у Wayback Machine.]. Агентство БелаПАН [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Orthodoxie: Une publication anglaise des conversations de saint Séraphin de Sarov avec Motovilov. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 2 квітня 2022.
- ↑ Англоязычный вариант книги «Беседа преподобного С. Саровского с Н. Мотовиловым» иллюстрирован белорусской художницей. БЕЛТА. Архів оригіналу за 3 січня 2011. Процитовано 21 серпня 2011.
- ↑ Saints Alive — Shop — Books — Triumphs of the Spirit in Russia. Архів оригіналу за 17 березня 2011. Процитовано 21 серпня 2011.
- ↑ Orthodoxie: A l'Institut national d'histoire de l'art. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Белтелерадиокомпания[недоступне посилання з Октябрь 2018], на сайте Youtube [Архівовано 6 червня 2015 у Wayback Machine.].
- ↑ Смотреть отрывки из фильма: на сайте Youtube [Архівовано 8 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ TUT.BY | НОВОСТИ — Белорусский мультфильм стал лучшим на международном православном кинофестивале — Культура — 27.02.2012, 10:19. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Названы лауреаты XXI Международного кинофорума «Золотой Витязь». Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 28 серпня 2012.
- ↑ Программа «Існасць». Творчество и духовность. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 2 квітня 2022.
- ↑ Первый весенний выпуск программы «Існасць» посвящён творчеству белорусской художницы Ирины Котовой. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Издание альбома Воображаемый Париж было приурочено к открытию выставки Ирины Котовой в Национальном художественном музее Республики Беларусь
- ↑ Каталог ЦНБ НАН Беларуси. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 30 березня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Ірини Котової [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Виступ [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.] посла Франції в Республіці Білорусь, пана Мішеля Ренері [Архівовано 9 жовтня 2011 у Wayback Machine.], на відкритті виставки Ірини Котової 8 грудня 2010 року
- інтерв'ю опубліковане в газеті Народна Воля 11 січня 2011 року
- Інтерв'ю опубліковане в газеті Білорусь Сьогодні, 12 січня 2011 року
- Презентація [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] творчого шляху на Білоруському православному інформаційному порталі Собор.by 24 січня 2011 року
- Стаття [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] опублікована 3 березня 2011 року в газеті The Minsk Times, газетна сторінка [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] зі статтею у форматі PDF
- Стаття [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.] «Над дахами Парижа» кандидата мистецтвознавства, доцента БДАМ Є. Шунейко, опублікована в білоруському журналі Мастацтва[be] (Искусство), № 6 (339), червень 2011 року
|
