Котюжини
село Котюжини | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Кременецький район |
Громада | Вишнівецька селищна громада |
Основні дані | |
Засноване | 1550 |
Населення | 561 (2003) |
Територія | 1.230 км² |
Густота населення | 464.23 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47320 |
Телефонний код | +380 3550 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°54′29″ пн. ш. 25°50′39″ сх. д. / 49.90806° пн. ш. 25.84417° сх. д.Координати: 49°54′29″ пн. ш. 25°50′39″ сх. д. / 49.90806° пн. ш. 25.84417° сх. д. |
Водойми | Горинь |
Відстань до районного центру |
29 км |
Найближча залізнична станція | Ланівці |
Відстань до залізничної станції |
19 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 47313 Тернопільська обл, Кременецький р-н., смт. Вишнівець, вул. Грушевського, буд. 6 |
Карта | |
Мапа | |
|
Котю́жини — село в Україні, у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області. До 2020 підпорядковане Великовікнинській сільраді. До Котюжин приєднано хутір Котюжинський (Ізраїли).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Вишнівецької селищної громади.[1]
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на лівому березі річки Горинь, за 34 км від районного центру та 19 км від найближчої залізничної станції Ланівці.
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Котюжин виявлено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур. Перша письмова згадка про село датована 1583 роком, село згадано як власність князя Андрія Вишневецького.
У селі діяли «Просвіта», «Союз українок» та інші українські товариства.
Населення[ред. | ред. код]
Чисельність населення села, (станом на 2003 рік) — 561 особа.
2001 | 2003 |
---|---|
→ 571 | ↘ 561 |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У селі є дерев'яна церква святого Великомученика Степана, яка побудована у 1926—1930 роках[2]. В лютому 2017 року парафія перейшла від УПЦ МП до УПЦ КП. Нині парафія належить до Тернопільської єпархії Православної церкви України.
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975, скульптор Ю. Рожкін).
Поблизу села розташована ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Котюжинська ділянка».
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, ПАП «Полісся-Агро».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Котюжини / В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 274 : фот.
Література[ред. | ред. код]
- В. Коляда, В. Уніят. Котюжини // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 203. — ISBN 966-528-199-2.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |