Кравчук Володимир Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кравчук Володимир Сергійович
 Лейтенант
Загальна інформація
Народження 23 серпня 1992(1992-08-23)
Україна Україна, Київ
Смерть 19 червня 2014(2014-06-19) (21 рік)
Україна Україна, Ямпіль
(загиблий у бою)
Поховання Лісове кладовище
Alma Mater Академія ВВ МВС
Військова служба
Роки служби 2013—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  МВС
Рід військ  Національна гвардія
Формування
 «Барс»
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир взводу СпП
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кравчук.
Зовнішні відеофайли
 Д/ф "Володимир Кравчук. Меншенький" із циклу "Героям слава" на YouTube // UA: Перший, 8 травня 2015

Володи́мир Сергі́йович Кравчу́к (нар. 23 серпня 1992(19920823), м. Київ, Україна — пом. 19 червня 2014, смт Ямпіль, Лиманський район, Донецька область, Україна) — лейтенант, спецпризначенець, командир взводу спецпідрозділу «Барс», учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1992 року у Києві, був найменшим з трьох синів. Здобув середню освіту у загальноосвітній школі № 275 Деснянського району м. Києва. Під час навчання в школі активно займався спортом у дитячому футбольному клубі. 2013 року закінчив Національну академію внутрішніх військ МВС України (м. Харків) за спеціальністю «військове управління».

Брав участь в охороні громадського порядку у Києві під час подій Революції Гідності. Восени 2014 збирався одружитися.

Лейтенант, командир 2-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення 1-го батальйону спеціального призначення 14-ї бригади спеціального призначення «Барс» Національної гвардії України, в/ч 3027, с. Нові Петрівці.

З початком російської збройної агресії брав участь в антитерористичній операції на Сході України.

19 червня 2014 року, під час військової операції зі звільнення населених пунктів Лиманського району (на той час — Краснолиманський), у якій брали участь десантники 25-ї і 95-ї бригад ВДВ, 1-й батальйон і розвідрота 24-ї мехбригади та бійці НГУ, спецпризначенці Нацгвардії провели «зачистку» від російських терористів смт Ямпіль, вийшли до мосту через Сіверський Донець і вступили у бій за пануючу висоту неподалік від мосту. Під час бою ворожий снайпер поцілив у командира взводу біля броньованої бойової машини, не врятувала ані кевларова каска, ані бронежилет англійського виробництва. Вогнепальні поранення у голову та грудну клітку виявились несумісними з життям. Того ж дня під час штурму блокпосту противника в районі Ямполя загинули восьмеро десантників, 24-та бригада втратила сім бійців загиблими біля Закотного[1].

Звільнення населених пунктів Лиманського району і взяття під контроль мосту дозволило перекрити останній шлях постачання зброї та боєприпасів до угруповання російського терориста Гіркіна («Стрєлка») у Слов'янськ[2].

Похований на Лісовому кладовищі м. Києва.

Залишились батьки, — Вікторія Миколаївна та Сергій Володимирович, двоє братів та наречена.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].

Наказом командувача Нацгвардії України № 110 від 24 червня 2014 року лейтенант Кравчук В. С. навічно зарахований до списку особового складу 1-ї роти спецпризначення 1-го батальйону спецпризначення 1-ї бригади оперативного призначення Північного ОТО НГУ.

19 червня 2016 року на місці бою поблизу смт Ямпіль на Донеччині встановлено пам'ятний знак з іменами загиблих захисників України[4].

23 серпня 2014 року на будівлі київської школи І-ІІІ ст. № 275 відкрито меморіальну дошку на честь полеглого випускника школи[5]. З вересня 2014 школа носить ім'я Кравчука Володимира Сергійовича[6].

7 травня 2015 року, напередодні Дня пам'яті та примирення на Першому українському суспільному телевізійному каналі UA:Перший було продемонстровано документальний фільм «Володимир Кравчук. Меншенький» із циклу «Героям слава»[7].

У місті Київ на Солом'янській площі на одній із плит меморіалу загиблим працівникам Міністерства внутрішніх справ України викарбуване ім'я лейтенанта Володимира Кравчука.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Злочин і кара. Ямпільський казус [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
  2. ↑ Слідами Стрєлкова: місця боїв під Краматорськом досі нагадують про 200 знищених бойовиків [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «ДеПо.Донбас», 24 лютого 2016
  3. ↑ Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ На Лиманщині вшанували пам'ять загиблих захисників України [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Донецька ОДА, 19 червня 2016
  5. ↑ На фасаді школи № 275 встановлено меморіальну дошку на честь Володимира Кравчука[недоступне посилання з листопадаа 2019] // Деснянська РДА в м. Києві, 23 серпня 2014
  6. ↑ У Києві назвали школу на честь загиблого під час АТО лейтенанта Кравчука [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Еспресо, 3 вересня 2014
  7. ↑ Пам'ять про загиблого героя увіковічнили документалісти [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт НГУ, 9 травня 2015

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кравчук_Володимир_Сергійович&oldid=42158329