Краснов Ігор Вікторович
Ігор Вікторович Краснов | |
---|---|
Генеральний прокурор Російської Федерації | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 22 січня 2020 |
Президент | Володимир Путін |
Попередник | Юрій Чайка |
Член Ради Безпеки Російської Федерації | |
На посаді з | 3 лютого 2020 |
| |
Народився |
24 грудня 1975 (48 років) Архангельськ, РРФСР, СРСР |
Відомий як | слідчий, прокурор |
Країна | Росія |
Освіта | Поморський державний університет імені М. В. Ломоносова |
Alma mater | Pomorsky State Universityd |
Політична партія | Безпартійний |
Професія | юрист |
Звання |
Дійсний державний радник юстиції |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Ігор Вікторович Краснов (нар. 24 грудня 1975 року, Архангельськ, РРФСР) — російський державний діяч, юрист. Генеральний прокурор Російської Федерації з 22 січня 2020 року.[1][2] Член Ради Безпеки Російської Федерації з 3 лютого 2020 року.[3] Дійсний державний радник юстиції (2020).[4]
Заступник голови Слідчого комітету Російської Федерації (з 30 квітня 2016 по 22 січня 2020 року).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 24 грудня 1975 року, в Архангельську, РРФСР.[5]
Закінчив Поморський університет ім. Ломоносова (Північний федеральний університет). В органах прокуратури РФ з 1997 року.
З 2006 по 2007 рік — слідчий центрального апарату Генпрокуратури РФ.
У 2007 році перейшов в Слідчий комітет при прокуратурі Російської Федерації, був старшим слідчим з особливо важливих справ при голові Слідчого комітету.
Після утворення в 2011 році Слідчого комітету — в центральному апараті СКР.
30 квітня 2016 року Краснов призначений заступником голови Слідчого комітету Російської Федерації.
Указом Президента Російської Федерації звання генерал-майора юстиції присвоєно у 2012 році[6], генерал-лейтенанта юстиції — в 2017 році[7].
22 січня 2020 року Рада Федерації призначила Ігоря Краснова на посаду Генерального прокурора Росії[8].
3 лютого 2020 року Путін присвоїв Краснову чин дійсного державного радника юстиції.
Розслідування[ред. | ред. код]
Розслідував ряд резонансних кримінальних справ, серед яких: вбивство Станіслава Маркелова і Анастасії Бабурової 2009 року, вбивство судді Московського міського суду Едуарда Чувашова, вбивство чемпіона світу з тайського боксу Мусліма Абдуллаєва.
28 лютого 2015 року Краснов очолив слідчу групу у справі про вбивство Бориса Нємцова[9]. Очолював слідчу групу, яка розслідувала злочин, вчинений «Бєлгородським стрільцем», Сергієм Помазуном[10].
Вів розслідування справи екс-полковника МВС РФ Дмитра Захарченка. З вересня 2014 по березень 2015 року розслідував розкрадання грошових коштів, виділених на будівництво космодрому «Східний».
Санкції[ред. | ред. код]
Ігор Краснов, як член Ради безпеки Росії, підтримав негайне визнання Росією двох самопроголошених республік. Ігор Краснов несе відповідальність і активно підтримує дії, що підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України. Ігор Краснов є підсанкційною особою багатьох краї світу.[11]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2011)[12].
- Почесна грамота Президента Російської Федерації (2014)[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рада Федерації призначила Ігоря Краснова на посаду Генерального прокурора РФ. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ Генеральная прокуратура Российской Федерации. Краснов Игорь Викторович. genproc.gov.ru. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 25 травня 2020.
- ↑ Указ Президента РФ «Про внесення змін до складу Ради Безпеки Російської Федерації, затверджений Указом Президента Російської Федерації від 25 травня 2012 № 715». Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 03.02.2020 року № 91 «Про присвоєння класного чину Краснову». Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ Біографія генпрокурора РФ Ігоря Краснова. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 14.06.2012 р. № 840 Біографія генпрокурора РФ Ігоря Краснова"Про присвоєння вищих спеціальних звань співробітникам Слідчого комітету Російської Федерації" [Архівовано 17 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 10.06.2017 р. № 258 «Про присвоєння військових звань вищих офіцерів, спеціальних звань вищого начальницького складу, вищих спеціальних звань і класних чинів» [Архівовано 28 січня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Путін запропонував Ігоря Краснова на посаду генпрокурора Росії. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
- ↑ розслідував вбивство Маркелова співробітник СК зайнявся справою про вбивство Нємцова [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Інтерфакс, 01.03.2015
- ↑ Бєлгородський Стрілець визнаний осудним. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 22 січня 2020.
- ↑ КРАСНОВ Ігор Вікторович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 18 березня 2023.
- ↑ Указ Президента РФ від 03.12.2011 № 1581 «Про нагородження державними нагородами» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Розпорядження Президента Російської Федерації від 25.09.2014 р № 309-рп «Про заохочення» [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.]
|
- Народились 24 грудня
- Народились 1975
- Нагороджені медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
- Уродженці Архангельська
- Прокурори Росії
- Генеральні прокурори Російської Федерації
- Члени Ради Безпеки Російської Федерації
- Співробітники Слідчого комітету Російської Федерації
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну