Краснопевцев Семен Олександрович

Семен Олександрович Краснопевцев
рос. Семён Александрович Краснопевцев
Народження	1896(1896) Тульська область, СРСР
Смерть	1954(1954) Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Богословське кладовище
Країна	Російська імперія →  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	артилерія
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1915-1917 1918-1954
Партія	КПРС
Звання	Генерал-полковник
Війни / битви	Перша світова війна Громадянська війна в Росії Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна
Нагороди

Семен Олександрович Краснопевцев (15 лютого 1896(18960215) — 26 квітня 1954) — радянський військовий діяч, генерал-полковник артилерії. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1949—1952 роках.

Біографія

Народився в селі Большиє Колодязі (тепер Веньовського району Тульської області, РФ) у селянській родині. У 1915 році закінчив Костянтинівське військове училище, учасник Першої світової війни.

З 1918 р. — служба у Червоній армії. Учасник Громадянської війни: служив командиром взводу. У 1920 році брав участь у радянсько-польській війні, командував батареєю, потім дивізіоном, полком.

У 1926 році закінчив Курси удосконалення командного складу.

З листопада 1926 р. — помічник командира 11-го польового важкого артилерійського полку по стройовій частині, з листопада 1928 року — помічник командира 16-го корпусного артилерійського полку.

У 1932 році закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.

З червня 1933 року — помічник начальника артилерії 7-го стрілецького корпусу.

З травня 1934 року — старший керівник кафедри артилерії, з січня 1937 року — старший викладач кафедри озброєння і техніки Військової академії РСЧА імені Фрунзе.

Учасник радянсько-фінської війни. З грудня 1939 року — старший помічник начальника артилерії 13-ї армії. У 1940 році був призначений заступником командувача 2-го корпусу Протиповітряної оборони у місті Ленінграді.

Член ВКП(б) з 1940 року.

Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. У липні 1941 року — командувач артилерії Лузькой оперативної групи, з липня 1941 року — начальник штабу артилерії Північного фронту, з вересня 1941 року — начальник штабу артилерії Ленінградського фронту, з листопада 1941 року — командувач артилерії 8-ї армії, брав участь в Ленінградській стратегічній оборонній операції.

З квітня 1942 року — командувач артилерії Північно-Кавказького напряму (з травня 1942 року — Північно-Кавказького фронту), брав участь в Битві за Кавказ. З листопада 1942 року — командувач артилерії 2-ї гвардійської армії Південного фронту, брав участь у Сталінградській битві.

З березня 1943 року — командувач артилерії Південного фронту (з 20 жовтня 1943 року — 4-го Українського фронту), брав участь у Донбаській операції, Битві за Дніпро, Нікопольсько-Криворізькій наступальній операції, Кримській операції.

З травня 1944 року — командувач артилерії 3-го Прибалтійського фронту, брав участь у Тартуській і Прибалтійській операціях.

Після війни командував артилерією Київського військового округу. Потім служив начальником штабу — заступником командувача артилерії Радянської армії.

До квітня 1954 року — командувач артилерії Ленінградського військового округу.

Похований у Ленінграді (Санкт-Петербурзі) на Богословському кладовищі.

Звання

• підпоручник
• комбриг (5.02.1939)
• генерал-майор артилерії (4.06.1940)
• генерал-лейтенант артилерії (7.06.1943)
• генерал-полковник артилерії (3.04.1944)

Нагороди

• два ордени Леніна
• чотири ордени Червоного Прапора (,16.05.1944)
• орден Кутузова 2-го ст. (31.03.1943)
• орден Суворова 2-го ст. (22.12.1943)
• орден Богдана Хмельницького 1-го ст. (11.02.1944)
• орден Червоної Зірки
• ордени
• медалі

Посилання

• [1]
• [2] [Архівовано 4 грудня 2019 у Wayback Machine.]