Кредмаш (стадіон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кредмаш (значення).
Стадіон Кредмаш
Повна назва Стадіон Кредмаш. Центральний вхід
Країна  Україна
Розташування Україна Україна, Кременчук, вул. Гагаріна, 20
Координати 49°04′03″ пн. ш. 33°25′11″ сх. д. / 49.067561° пн. ш. 33.419691° сх. д. / 49.067561; 33.419691
Відкрито 2 травня 1928
Реконструйовано 1960-ті
Зруйновано 1941—1943
Власник ВАТ «Кредмаш»
Покриття трава
Інші назви ім. Першого травня, Динамо, Спартак, Дніпро
Вміщує 6000 [1][2]
Мапа
Кредмаш (стадіон) у Вікісховищі

«Кредмаш» — футбольний стадіон у Кременчуці. Знаходиться у центрі Кременчука. Головний вхід з вул. Гагаріна.

Опис

[ред. | ред. код]

Огорожа, спортивні приміщення і споруди залишилися незмінними з 60-70-х років. Центральний вхід знаходиться в глибині кварталу (з 1971 року).

Алея з вул. Гагаріна до центрального входу

Стадіон заводу «Кредмаш» знаходиться в самому центрі Кременчука на вулиці Гагаріна.

У центрі стадіону — футбольне поле, оточене біговими доріжками, навколо розташовані глядацькі трибуни. Ліворуч від футбольного поля — недобудований баскетбольний майданчик, з протилежного боку — господарська споруда. В основній будівлі стадіону з центральним входом в спортивному залі, де раніше тренувалися борці і штангісти, встановили тренажери і там надаються платні послуги. В другому крилі з іншого боку від входу: роздягальня, душові, тренерська і кабінет адміністрації.

Зараз стадіон належить ВАТ «Кредмаш». Відповідальний за роботу на стадіоні майстер спортивних споруд. Цю посаду обіймає Василь Павлович Леміщенко. Крім майстра, на стадіоні працюють декілька робітників.

Історія

[ред. | ред. код]

Наприкінці XVIII століття тут закінчувалося старе місто, а поруч було озеро. В середині XIX ст. на березі озера будується Покровська церква, і окраїнна вулиця отримує назву Покровської. З часом озеро перетворюється на болото. На вулиці селився в основному бідний люд.

Після становлення Радянської влади в 1925—1927 рр. болото осушується і засипається, а на його місці влаштовується стадіон, який отримав назву ім. Першого травня[3].

Міський стадіон

[ред. | ред. код]

Відкриття міського стадіону відбулося 2 травня 1928 р.[4]. Вхід до нього був там само, де й тепер, але починався з вулиці Театральної (сучасна Гагаріна). Стадіон знаходився між цирком і приватними житловими будинками.

Незадовго до війни стадіону дали назву «Динамо».

Під час нацистської окупації міський стадіон був повністю зруйнований, разом з огорожею. Залишилося лише футбольне поле.

В 1947 році на заводі «Дормаш» (зараз ВАТ "Кредмаш") з'явилася футбольна команда «Рот фронт», яка на початку 50-х років минулого століття успішно виступала на міських і обласних змаганнях[5].

В 1949 році тодішній голова виконкому Кременчуцької міськради Гаврилов К. А. звертається з клопотанням до Ради Міністрів України про необхідність відбудови міського стадіону в Кременчуці[6]. Проект плану відбудови міста Кременчука на 1950—1955 роки передбачав асигнування на відбудову міського стадіону в сумі 2 млн. 400 тис. карбованців[6]. В тому ж 1949 році укладається угода з Київським проектним інститутом «Діпроміст» на реконструкцію стадіону в Кременчуці. Загальна сума передбачуваних угодою робіт становила 85 879 карбованців[6].

Фінансування на відбудову стадіону так і не відбулося.

Спортивне товариство «Спартак»

[ред. | ред. код]

Керівництво добровільного спортивного товариства «Спартак» виходить з клопотанням до міськвиконкому про передачу йому цього стадіону, що й було зроблено на початку 1950-х років[5]. Змінюється й назва стадіону «Динамо» — на «Спартак»[7][8].

У кінці 50-х — на початку — 60-х років біля входу на стадіон збудували дерев'яне робоче приміщення і кімнату для голови товариства[5][9][10][11]. Поруч із ним, праворуч від входу, побудували стаціонарний боксерський ринг, а ліворуч від входу обладнали спортивні майданчики — 2 баскетбольних і 2 волейбольних. Директором стадіону був Микола Іванович Линенко.

У 1955 році завод «Дормаш» бере участь у прокладанні до стадіону водогону[1]. Перед боксерським рингом був споруджений невеликий фонтанчик, з питною водою[5]. На стадіоні тренувалася заводська футбольна команда і проводилися заводські змагання.

Кредмаш

[ред. | ред. код]

1960-ті

[ред. | ред. код]

Керівництво міста вирішило передати міський стадіон «Спартак» на баланс заводу шляхових машин. 6 квітня 1960 року, на підставі Рішення Полтавського облвиконкому за № 192 від 26.03.1960 року, виконком міської Ради депутатів трудящих Кременчука передає стадіон заводу шляхових машин ім. Сталіна (зараз Кредмаш)[2].

У вищеназваних документах стадіон називався внутрішньоквартальним майданчиком без права постійної огорожі. Назва «спортивний майданчик» була обумовлена тим, що знаходився він в середині кварталу № 497—504 по вулиці Театральній (нині вул. Гагаріна), призначеного під житлову забудову для заселення працюючими на заводі шляхових машин ім. Сталіна[11]. При цьому влада зобов'язує завод, у особі його директора тов. Палія, повернути Добровільному спортивному товариству «Спартак» 201 тис. крб., витрачених ним на будівництво спортивного майданчика[11][12].

Директором стадіону залишився М. І. Линенко. Після М. І. Линенка директорами стадіону працювали: Олександр Глушко, Микола Бабенко, Іван Головко.

Реконструкція заводського стадіону йшла поетапно і розтяглася на 10 років. В 1960 році на стадіоні будують господарське приміщення, упорядковують футбольне поле, викладають бігові доріжки. Пізніше роблять трибуни для глядачів на 6 тис. чоловік, радіорубку[1][2].

Тоді ж (у 1960 році) стадіону дали нову назву «Дніпро»[13] оскільки у 1960 команда «Дніпро-1» стала переможцем і володарем Кубку першості Полтавської області, а також чемпіоном обласної Ради ДСТ «Авангард» з футболу[14][15].

Коли почалася забудова кварталу житловими п'ятиповерхівками, частину території стадіону забрали: прибрали волейбольні і баскетбольні майданчики ліворуч від входу, знесли дерев'яне побутове приміщення і стаціонарний боксерський ринг праворуч від входу[14]. Стадіон перенесено вглиб від вулиці. Була проведена провели реконструкція території, яка залишилася.

1970-ті

[ред. | ред. код]

У 1970 році до стадіону підводять тепломережі[1][12]. В 1971 р. добудовують одноповерхову будівлю з трьох блочних кімнат і аркою посередині для центрального входу[1][12]. Одну половину приміщення обладнали під борцівський зал і для занять зі штангою; в другій — розташували адміністративне приміщення, роздягальню, душові, тренерську кімнату. І в тому ж 1971 році завод встановив навколо стадіону огорожу із залізобетонних плит[1][12]. За межами огорожі стадіону, з протилежної від центрального входу сторони, залишилося запасне футбольне поле, територію якого теж забудували п'ятиповерховими житловими будинками. Тоді ж облаштували і новий волейбольний майданчик із зовнішнього боку огорожі, праворуч від входу до стадіону.

На стадіоні увесь рік проводилися змагання. Влітку — з легкої атлетики, волейболу та баскетболу. В зимовий період заливалася ковзанка. Постійно діяв прокат ковзанів, і навіть було приміщення для їх заточування. Окремо заливався майданчик для тренувань з хокею з м'ячем та шайбою.

За часів Незалежності

[ред. | ред. код]

В 1992 році, на виконання наказу № 175 від 02.03.92 р., на «Кредмаші» створюють культурно-спортивний комплекс (КСК) при Палаці культури заводу, в якому об'єднують культурну і спортивну роботу. Колектив фізкультури, як окрему структурну одиницю, скасовують. Директора Палацу культури призначають одночасно і головою КСК, а її заступником — голову колишнього колективу фізкультури.

Останнім директором стадіону був І. І. Головко. В 1992 році, коли створили культурно-спортивний комплекс і об'єднали культуру і спорт, скоротили частину співробітників — і одиницю директора стадіону теж. Залишили майстра по спортивних спорудах, він є відповідальним за роботу на стадіоні. Цю посаду зараз обіймає Василь Павлович Леміщенко. Крім майстра, на стадіоні залишили декількох робітників.

У 2000 році культурно-спортивний комплекс відокремлюють, як самостійний підрозділ без юридичних прав.

Волейбольний майданчик праворуч від центрального входу, із зовнішнього боку огорожі, відібрали під автостоянку. Пізніше були неодноразові спроби відібрати і другий — баскетбольний, розташований вже безпосередньо на території стадіону.

22 січня 2011 року директор ВАТ «Кредмаш» Микола Даниленко заявив про продаж стадіону через причини, пов'язані з подорожчанням орендної плати за землю.[16]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Адміністративна будівля стадіону
    Адміністративна будівля стадіону
  • Табло
    Табло
  • Поле стадіону
    Поле стадіону

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Інвентарна книга № 10039, Архів заводу «Кредмаш», відділ капітального будівництва. Коротка історична довідка про введення в експлуатацію цехів та технічних служб Кременчуцького заводу шляхових машин. Розділ «Стадіон».
  2. ↑ а б в Рішення № 150 від 06.04.1960 р. АВМР. Ф.1, оп. 1., спр. 708, арк. 420.
  3. ↑ Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Улицами старого Кременчуга. — Кременчук, 2001. — С. 156.(рос.)
  4. ↑ «Кременчугский рабочий». — 1928. — 04.05. (про відкриття стадіону 28.04.1928).
  5. ↑ а б в г Архівна справа № 370. КріКМ. Спогади В. С. Гнойового — колишнього голови колективу фізкультури заводу «Дормашина» (1957—1987 рр.)
  6. ↑ а б в Договір № 714 від 23.08.1949 р. Архівний відділ міськради (АВМР). Ф. 136, оп. 1., спр. 243, арк. 2-6, 20-23.
  7. ↑ «Робітник Кременчуччини». — 1954. — 03.10. № 119.- С.4. (про міськ. стад. «Спартак»).
  8. ↑ «Робітник Кременчуччини». — 1954. — 10.10. № 122. — С.4.
  9. ↑ Лист вх. № 702 від 16.10.1957 р. АВМР, Ф. 136, оп. 1, спр. 1138, арк. 19-25.
  10. ↑ Лист вх. № 386 від 15.05.1959 р., АВМР, Ф. 136, оп. 1, спр. 1428, арк. 1 (лист від ініціативної групи по благоустрою стадіону).
  11. ↑ а б в Акт від 11.06.1959 р. АМВР. Ф. 136, оп. 1, спр. 1428, арк. 1-2.
  12. ↑ а б в г Викопіювання з проекту № 173 від 15.04.1960 р. АВМР. Ф. 136, оп. 1, спр. 1524, арк. 5-6.
  13. ↑ «Кременчуцький машинобудівник». — 1960. — 21.10. № 8. С.2.
  14. ↑ а б Архівна справа № 370. КріКМ. (2 фото за 1947—1948 рр. і за 1960 р. з архіву ред-ції газ. «Крем. машинобудівник»
  15. ↑ Міська влада ухвалила рішення створити свою футбольну команду. Для цього запросили тренера Г. М. Мірошника з Московської області, який і зібрав таку команду. Назву їй дали «Дніпро-1». Гравців команди закріпили за провідними підприємствами міста: автомобілебудівним, «Дормашем» і Крюківським вагонобудівним заводами. Базовим визначили завод «Дормашина», оскільки він мав у центрі міста свій стадіон.
  16. ↑ «Кредмаш» продает свой стадион [Архівовано 11 березня 2011 у Wayback Machine.](рос.) на сайті Кременчуцького Телеграфа

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Історія стадіону ВАТ "Кредмаш"[недоступне посилання з липня 2019] на основі матеріалів регіональної науково-практичної конференції «Велика вітчизняна війна в історії українського народу»
Футбольні стадіони Кременчука
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кредмаш_(стадіон)&oldid=42631736