Крейсери-вертольотоносці типу «Андреа Доріа»
| Крейсери-вертольотоносці типу «Андреа Доріа» | ||
|---|---|---|
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | крейсер-вертольотоносець | |
| Держава прапора |  Італія
| |
| Належність | Військово-морські сили Італії | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 6 000 тонн (стандартне) 6 500 тонн (повне) | |
| Довжина | 149,3 м | |
| Ширина | 17,2 м | |
| Осадка | 4,9 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 котли «Foster & Wheleer» 2 парові турбіни | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 60 000 к.с. | |
| Швидкість | 31 вузол | |
| Автономність плавання | 6 000 миль на 15 вузлах | |
| Екіпаж | 500 чоловік (48 офіцерів) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 8 x 76-мм гармат 76mm OTO Melara | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 x 324-мм торпедних апаратів | |
| Зенітне озброєння | 1 × 2 ПУ ЗРК RIM-2 Terrier з 1980 року: 1 × 2 ПУ ЗРК RIM-66 | |
| Авіація | 2 вертольоти SH-3 Sea King або 4 вертольоти Agusta-Bell 212 | |
«Андреа Доріа» (італ. Classe Andrea Doria) — крейсери-вертольотоносці військово-морських сил Італії 1960-1990-х років.
Представники[ред. | ред. код]
| Назва | Номер | Верф | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Андреа Доріа Andrea Doria |
C 553 | CNR, Riva Trigoso | 11 травня 1958 року | 27 лютого 1963 року | 23 лютого 1964 року | знятий з озброєння 19 липня 1991 року |
| Кайо Дуіліо Caio Duilio |
C 554 | Castellammare | 16 травня 1958 року | 22 грудня 1962 року | 30 листопада 1964 року | знятий з озброєння 30 вересня 1992 року |
| Енріко Дандоло Enrico Dandolo |
C 555 | будівництво скасоване | ||||
Історія створення[ред. | ред. код]
Крейсери-вертольотоносці типу «Андреа Доріа» були першими італійськими повоєнними великими кораблями. вони призначались для протичовнової оборони оперативних груп та конвоїв. ВМС Італії планував побудувати 3 кораблі, але будівництво третього було скасоване на користь більшого корабля «Вітторіо Венето».
Конструкція[ред. | ред. код]
Корпус[ред. | ред. код]
Крейсери «Андреа Доріа» розроблялись на базі ескадрених міноносців типу «Імпавідо». У кораблів була збільшена ширина корпуса, що дозволило розмістити ангар розмірами 30 x 16 м та польотну палубу в кормовій частині корабля.
Силова установка складалась з 4 котлів «Foster & Wheleer» та 2 парових турбін потужністю 60 000 к.с., що забезпечувало швидкість у 31 вузол.
Озброєння[ред. | ред. код]
Крейсери «Андреа Доріа» були озброєні вісьмома 76-мм гарматами 76mm OTO Melara та шістьма 324-мм торпедними апаратами «Mk 32 SVTT». Протиповітряну оборону забезпечували 2 ЗКР RIM-2 Terrier, які у 1980 році були замінені на ЗРК RIM-66/67 Standard. Для управління бойовими системами корабля була встановлена автоматизована система SADOC.
Радіоелектронне обладнання складалось з радарів SPS-12 та SPS-39A для контролю за повітряним простором, радара SPQ-2 для контролю за морськими цілями, а також сонара SQS-39. Управління вогнем здійснювала система італійської розробки «NA-9 Orion» з радаром RTN-10X.
На кораблях розміщувались 2 вертольоти SH-3 Sea King або 4 вертольоти Agusta-Bell 212.
Література[ред. | ред. код]
- Robert Gardiner, ed. (1995). Conway's All the World's Fighting Ships, 1947 - 1995. Annapolis: Naval Institute Press. p. 105. ISBN 1557501327.
- Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А.Е.Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Крейсери-вертольотоносці типу «Андреа Доріа»- Крейсери-пертольотоносці типу «Андреа Доріа» [Архівовано 23 квітня 2012 у Wayback Machine.] (італ.)
| ||||||||||||||||||||||||||