Кремлівська АЗС на Волхонці
| Кремлівська АЗС на Волхонці | |
|---|---|
_by_shakko_01.jpg) Адреса: Волхонка, між володіннями 14 і 16 Адреса: Волхонка, між володіннями 14 і 16 | |
| 55°44′45″ пн. ш. 37°36′14″ сх. д. / 55.74583° пн. ш. 37.60389° сх. д.Координати: 55°44′45″ пн. ш. 37°36′14″ сх. д. / 55.74583° пн. ш. 37.60389° сх. д. | |
| Країна | Росія |
| Місто | Москва |
| Тип | автозаправна станція і пам'ятка архітектури[d] |
| Тип будівлі | бензоколонка |
| Стиль | ар-деко |
| Автор проєкту | Душкін Олексій Миколайович (?) |
| Архітектор | Душкін Олексій Миколайович |
| Дата заснування | 1930-ті |
| Початок будівництва | 1930-ті |
| Побудовано | 1930-ті |
| Статус | виявлений об'єкт культурної спадщини[1] |
| Адреса | вулиця Волхонкаd |
  Кремлівська АЗС на Волхонці Кремлівська АЗС на Волхонці (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Кремлівська АЗС на Волхонці — за деякими відомостями, одна з найстаріших бензоколонок Москви. Діє та призначена тільки для урядових автомобілів[2]. Єдина бензоколонка в межах Бульварного кільця, єдиний реалізований елемент Палацу Рад і одна з останніх збережених будівель радянського ар-деко[3].
За однією з версій, побудована за типовим проектом відомого архітектора Олексія Душкіна (автора сталінського хмарочоса біля Червоних воріт, «Дитячого світу» на Луб'янці, станції метро «Кропоткінська»). Має статус знову виявленого пам'ятника архітектури[4].
Історія[ред. | ред. код]
«Бензоколонка мала стати частиною величезного комплексу Палацу Рад, який хотіли побудувати на місці підірваного в 1931 році храму. Але зрештою тут відкрили басейн „Москва“, а АЗС стала єдиним нагадуванням про грандіозні плани. (…) Практично всі оригінальні деталі збереглися недоторканими, окрім самих колонок — їх кілька років тому замінили на нові»[3].
Інша бензоколонка, побудована за аналогічним проектом, покинута і розташована в районі «Аеропорт», за адресою вулиця Черняховського, між будинками 16 і 18[5].
|
Сьогодні це «кремлівська», режимна бензоколонка — між іншим, останній рудимент стародавньої функції Государевих стаєнь.(«Архнагляд»)[6] | 
|
«Нова Газета» спробувала уточнити право власності: «В Інтернеті, до речі, є купа офіційних містобудівних документів, де про бензоколонку йдеться, як про об'єкт Федеральної служби охорони. Але в самій ФСО мені заявили, що ні про яку АЗС на Волхонці № 16 не знають і не чули, інформація закрита, і все тут»[7].
Доля у XXI столітті[ред. | ред. код]
У 2010 роках було вирішено перетворити сусідній Пушкінський музей в Музейне містечко, заради чого планується перебудувати квартал. Бензоколонка, яка займає великий простір навпроти Храму Христа Спасителя, опинилася під загрозою знесення[4]. Зокрема, серед макетів, презентованих відомим англійським архітектором Норманом Фостером, на її місці зображений хай-теківський п'ятилисник. Пізніше ця ідея була відкинута, однак в 2013 році під час обговорення на Архраді проекту «з-поміж висловлених музею рекомендацій пролунала пропозиція перенести на інше місце бензоколонку і побудувати на її місці виставкову залу»[8].
Посилання[ред. | ред. код]
- Фотогалерея радянських бензоколонок [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Світлина на Oldmos [Архівовано 29 грудня 2013 у Wayback Machine.] [1] [Архівовано 29 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Об'єкти культурної спадщини
- ↑ Переломна Москва-Радянська Москва. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 24 грудня 2013.
- ↑ а б village.ru/village/city/risk-zone/112549-azs У зоні ризику: АЗС «Кремлівська» // The Village. Архів оригіналу за 6 квітня 2011. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ а б Найстарішу бензоколонку Москви можуть знести // МК. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 24 грудня 2013.
- ↑ Покинута радянська АЗС з грибками (Москва). Архів оригіналу за 24 березня 2018. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Р. Рахматулін. Волхонка і Чертолье-5 // Архнагляд. Архів оригіналу за 26 вересня 2014. Процитовано 24 грудня 2013.
- ↑ Погана заправка // Нова газета. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 24 грудня 2013.
- ↑ Фостера чекають на Волхонці [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.]// Російська газета