Кропив'янка піренейська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кропив'янка піренейська
Самець пірейської кропив'янки (острів Гран-Канарія)
Самець пірейської кропив'янки (острів Гран-Канарія)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Кропив'янкові (Sylviidae)
Рід: Curruca
Вид: Кропив'янка піренейська
Curruca conspicillata
(Temminck, 1820)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Sylvia conspicillata Temminck, 1820
Посилання
Вікісховище: Curruca conspicillata
Віківиди: Curruca conspicillata
МСОП: 22716976
NCBI: 216227

Кропи́в'янка піренейська[2] (Curruca conspicillata) — вид горобцеподібних птахів родини кропив'янкових (Sylviidae). Мешкає в Середземномор'ї.

Опис[ред. | ред. код]

Піренейська кропив'янка (острів Фуертевентура)
Піренейська кропив'янка (острів Гран-Канарія)

Довжина птаха становить 12-13 см, розмах крил 13,5-17 см, вага 7,8-13,1 г. Загалом піренейські кропив'янки є схожі на сіру кропив'янку, однак є меншими і струкнішими, голови у них пропорційно більші, крила коротші, а дзьоб більш вузький. У самців голова сіра, обличчя і скроні чорнуваті, горло і щоки білі. Навколо очей білі кільця. Спина сірувато-коричнева, груди рожевувато-сірі, більш темні, ніж у сірої кропив'янки. Крила у самців і самиць більш рівномірно рудувато-коричневі. У самиць голова більш коричева, ніж у самиць сірої кропив'янки. Лапи піщано-коричневі.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[3]

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Піренейські кропив'янки гніздяться в Південній Європі, Північній Африці, на Близькому Сході і островах Макаронезії. Європейські популяції взимку мігрують до Африки, досягаючи Сенегалу і Нігеру, частина близькосхідних популяцій мігрує в Єгипет. Африканські популяції, частина сицилійських, мальтійських, кіпрських популяцій і деяких іберійських популяцій переважно не мігрують. Піренейські кропив'янки живуть в чагарникових заростях, віддаючи перевагу найбільш низькорослим і розрідженим, характерним для гариги, солончаків і напівпустель. Вони часто заселяють місцевість, що відновлюється після пожежі, і можуть заселяти такі середовища через рік після пожежі. На атлантичних островах представники підвиду C. c. orbitalis зустрічаються у більш широкому діапазоні середовищ, від чагарників до полів і плантацій.

Піренейські кропив'янки живляться переважно дрібними безхребетними. личинками і яйцями комах, іноді під час негніздового періоду також ягодами і нектаром. На більшій частині ареалу гніздяться з лютого по червень, на островах Макаронезії протягом всього року, за винятком червня і липня. Пара птахів будує глибоке, чашоподібне гніздо, яке робиться з трави, стебел і листя, встелється м'яким рослинним пухом, тонкими корінцями і шерстю, розміщується в чагарниках, на висоті до 60 см над землею. Самці іноді будують фальшиві гнізда. В кладці від 3 до 5 яєць.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, глобальна популяція піренейських кропив'янок становить від 948 до 2575 тисяч дорослих птахів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Curruca conspicillata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 листопада 2022.