У 1979 р. — був віце-чемпіоном Європи серед юніорів (5,40 м).
У 1981 р. — у приміщенні, в Греноблі, він досяг 5,65 м (на другому місті після француза Тьєрі Вігнерона — 5,75 м). У 1981 р. він був другим після В. Спасова разом з В. Поляковим, на відкритому чемпіонаті СРСР.
У 1982 р. — на чемпіонаті Європи в приміщенні в Мілані він був четвертим з 5,55 м, після Віктора Спасова з результатом 5,70 м, друге місце — у Костянтина Волкова з 5,65 м, третє місце серед учасників із СРСР. На чемпіонаті Європи у 1982 р. в Афінах Крупський був з самого початку. З результатом 5,60 м, став чемпіоном Європи отримавши золоту медаль, він був попереду свого співвітчизника Володимира Полякова, і болгарина Атанаса Тарєва, котрий також стрибнув 5,60 м. Тричі він стояв на п'єдесталі Чемпіонату Європи (у приміщенні). У 1982 р. він став заслуженим майстром спорту СРСР.
У 1984 р. — став бронзовим призером змагань Дружба-84. На чемпіонаті Європи в приміщенні в Ґетеборгу Крупський завоював бронзову нагороду з 5,60 м після двох французів Тьєрі Вігнерона з 5,85 м й 5,75 м Пьєра Хінона.
У 1985 р. — на чемпіонаті Європи в приміщенні в Піреї Крупський стрибнув 5,70 м, що було вище, ніж у переможця Сергія Бубки, але за рішенням суддів Крупський отримав срібну медаль.
У залі — був учасником у 1982 р., 1984 р. і 1985 р. серед радянських майстрів. На відкритому чемпіонаті СРСР виграв тільки одну медаль. У даний час він є головою комітету з фізичної культури й спорту в Іркутській області.
У 2003 р. опублікував книгу «Організація управління фізичною культурою і спортом в Іркутській області» у співавторстві[1].