Крутій Віталій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крутій Віталій Іванович
Народився 8 березня 1967(1967-03-08) (57 років)
Понінка, Полонський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність журналіст, політик
Alma mater ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Посада народний депутат України[1]
Нагороди
орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» орден «За заслуги» III ступеня Орден «За мужність» III ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України Грамота Верховної Ради України
Народний депутат України Україна
7-го скликання
УДАР 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Віталій Іванович Крутій (нар. 8 березня 1967(19670308), смт Понінка, Хмельницька область) — український політик, журналіст та медіа експерт, учасник бойових дій, волонтер. Перший заступник голови Всеукраїнської Асоціації ветеранів Афганістану та АТО. Народний депутат України 7-го скликання. З травня 2015 — заступник голови Товариства сприяння обороні України, радник Міністра оборони України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 березня 1967 року на Хмельниччині.

З 1984 р. проживає у Києві. З 1989 по 1995 рік навчався на Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З 1985 по 1987 був призваний на строкову службу. Учасник бойових дій. Проходив службу в Афганістані, провінція Кандагар. Старший сержант, командир відділення розвідки 173 окремого загону військ спеціального призначення.

1988–1992 рр. — працював слюсарем Київського виробничого об'єднання «Хімволокно»[2] та редактором відділу газети «Робітнича трибуна»[3]. Паралельно, на громадських засадах, голова спілки воїнів-інтернаціоналістів ВО «Хімволокно».

У 1993 році — виконавчий продюсер Центру Творчого Телебачення Міжнародного медіацентру «Internews».

1993–1994 рр. — креативний продюсер рекламно-інформаційного агентства «Янко»[4].

З 1994 по 1995 рік — головний редактор об'єднання недержавних теле-радіо станцій «УНІКА-ТВ», що об'єднувало 16 найбільших обласних телерадіокомпаній України.

1995–2000 рр. — засновник та директор Незалежного телевізійного центру «Практик-ТВ»[2]. Крім менеджерської роботи, автор та продюсер ряду теле- та радіопрограм, що транслювались в загальнонаціональному і регіональному ефірі та вироблялись в співпраці з такими організаціями, як: Представництво Європейської Комісії в Україні, телекомпанія BBC MPM, фонд «Євразія» тощо

2000–2007 рр. — один з засновників та генеральний директор Центру Медіа Ініціатив. Член оргкомітету Київського Міжнародного Телерадіоярмарку. Керівник української частини міжнародного проекту: «Демократизація ЗМІ шляхом надання ефіру широким верствам населення», спільно з BBC World Servise Trust (проект мав широкий резонанс, та був відзначений бронзовою відзнакою на міжнародному Нью-Йоркському фестивалі у 2003 р.).

2008–2009 рр. — генеральний директор холдингу «Медіа проекти», до складу якого входили телеканал Тоніс, Газета 24, Інтернет портал 24.ua[2].

2010–2014 рр. — генеральний директор Центру Медіа Ініціатив, що є дистрибютором «Deutsche Welle» в Україні[5]. Член головного журі телевізійного фестивалю «Відкрий Україну». Член редакційної ради журналу «Телерадіокур'єр».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Активний учасник Революції гідності 2013—2014 років[6]. 4 грудня 2013 року, з трибуни Євромайдану закликав ветеранів-«афганців» до повної мобілізації на захист Майдану[7]. Активний громадський діяч. Волонтер. Багаторазово перебував в зоні АТО з гуманітарними місіями.

З квітня 2014 р. — народний депутат України, голова підкомітету з питань друкованих засобів масової інформації та Інтернету Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації[8].

З травня 2015 р — заступник голови Товариства сприяння обороні України, радник Міністра оборони України.

Заступник голови Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України[9].

З 24 лютого 2022 р., з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, доброволець територіальної оборони м. Києва.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Орден «За мужність» III ступеня[10], Орден «За заслуги» 3-го ступеня[11], Відзнака Президента України "За гуманітарну участь в антитерористичній операції", Орден Червоної Зірки, медаль «За відвагу», Орден «За вірність бойовим традиціям», Медаль «За звитягу», Медаль «Ветеран військової розвідки», Почесна грамота Кабінету Міністрів України, Грамота Верховної Ради України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ а б в КРУТІЙ Віталій Іванович - Апарат Правління ТСО України - ТСО України. tsou.org.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 23 січня 2020.
  3. ↑ Довідка: Крутій Віталій Іванович. dovidka.com.ua. Процитовано 23 січня 2020.
  4. ↑ Крутій Віталій Іванович. static.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 23 січня 2020.
  5. ↑ Крутий Виталий Иванович. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  6. ↑ Афганцы на Майдане. YouTube. Асоціація ветеранів Афганістану та АТО. 19 лютого 2015. Процитовано 4 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ Ветерани війни в Афганістані та учасники бойових дій в інших країнах стали на захист Євромайдану. Радіо Свобода. 5 грудня 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 червня 2021.
  8. ↑ Крутій Віталій Іванович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 23 січня 2020.
  9. ↑ Указ Президента України від 2 червня 2020 року № 209/2020 «Про Консультативну раду у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України»
  10. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №900/2014. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
  11. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №31/2018. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 21 січня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крутій_Віталій_Іванович&oldid=39320682