Кузьмін Григорій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Іванович Кузьмін
рос. Григорий Иванович Кузьмин
Народження 2 січня 1895(1895-01-02)
с. Лігово, Санкт-Петербурзький повіт, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Смерть 28 травня 1942(1942-05-28) (47 років)
Харківська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
танкові війська
Освіта Постріл
Роки служби 19151942
Звання  Генерал-майор РСЧА
Командування 10-а механізована бригада
11-а танкова дивізія
132-а танкова бригада
4-а гвардійська танкова бригада
21-й танковий корпус
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна у Росії
Польсько-радянська війна
Німецько-радянська війна
Битва під Уманню
Нагороди Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Григорій Іванович Кузьмін (2 січня 1895(18950102), с. Лігово, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія28 травня 1942, Харківська область, СРСР) — радянський військовий діяч, генерал-майор танкових військ (9 листопада 1941 року).

Початкова біографія[ред. | ред. код]

Григорій Іванович Кузьмін народився 2 січня 1895 року в селі Лігово (нині — частина Красносельського району Санкт-Петербурга).

Військова служба[ред. | ред. код]

Перша світова і громадянська війни[ред. | ред. код]

У травні 1915 року був призваний до лав Російської імператорської армії і направлений в Семенівський полк. У жовтні того ж року був направлений у самокатний батальйон, що дислокувався на станції Ланська, в якому в березні 1916 року закінчив навчальну команду, після чого був підвищений до єфрейтора і направлений на Румунський фронт.

У чині старшого унтер-офіцера брав участь у бойових діях проти австрійських військ у складі 21-ї самокатної роти (3-й кавалерійський корпус) в районах Фокшани, Телуч, Тернопіль, Красилів.

У вересні 1918 року Г. І. Кузьмін був призваний до лав РСЧА і призначений на посаду командира взводу 2-го Червоного резервного полку, дислокованого в Петрограді. У жовтні того ж року був направлений на Петроградські інструкторсько-інспекторські курси всевобуча, після закінченні яких у березні 1919 року був призначений на посаду помічника командира роти 46-го стрілецького полку 6-ї стрілецької дивізії, яка в складі 7-ї армії Петроградського фронту брала участь в бойових дій проти військ під командуванням генерала М. М. Юденича.

У травні 1919 року Г. І. Кузьмін був призначений на посаду командира роти 52-го стрілецького полку Північного фронту. 8 вересня потрапив у полон до англійських військ, після чого утримувався у таборі на станції Медвежа Гора, але вже 14 жовтня втік з полону і до 16 жовтня вийшов у розташування 40-го стрілецького полку, після чого був направлений в розпорядження 15-го стрілецького полку, де був призначений на посаду командира роти. Після цього брав участь у бойових діях під Петроградом, а також у польсько-радянській війні. За успіхиі в боях був нагороджений орденом Червоного Прапора (1922), а також золотими годинниками від Петроградської ради.

Міжвоєнний час[ред. | ред. код]

Після війни Г. І. Кузьмін продовжив командувати ротою у складі 15-го стрілецького полку (Московський військовий округ), а в січні 1922 року був призначений на посаду командира роти в 5-му стрілецькому полку (Західний військовий округ).

У серпні 1922 року був направлений на навчання в 2-у військову школу фізкультури, після закінченні якої в січні 1923 року був звільнений у запас за станом здоров'я, проте вже в травні 1924 року був призваний до лав РСЧА та направлений в 251-й стрілецький полк (84-а стрілецька дивізія), де служив на посадах командира взводу, роти, начальника полкової школи.

У 1931 році Г. І. Кузьмін закінчив Стрілецько-тактичні курси «Постріл», після чого був призначений на посаду командира батальйону цих курсів, а в травні 1932 року — на посаду начальника штабу механізованого загону курсів удосконалення командного складу мотомеханізованих військ РСЧА, одночасно в тому ж році закінчив ці курси.

У грудні 1933 року був призначений на посаду начальника штабу навчального механізованого полку при Військовій академії механізації і моторизації РСЧА, а з лютого 1937 року служив у 10-й механізованій бригаді (Білоруський військовий округ) на посадах начальника штабу бригади, помічника командира бригади по стройовій частині і тимчасово виконуючого обов'язки  командира бригади.

З грудня 1939 року виконував обов'язки помічника командира 43-ї автотранспортної бригади (Білоруський військовий округ), у жовтні 1940 року був призначений на посаду заступника командира, а в березні 1941 — на посаду командира 11-ї танкової дивізії (2-й механізований корпус, Одеський військовий округ).

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

З початком війни дивізія під командуванням Г. І. Кузьміна у складі 9-ї армії Південного фронту вела оборонні бої на могильов-волинському та уманському напрямках. На початку серпня 1941 року рештки дивізії разом з командиром брали участь в битві під Уманню. Їм вдалося вирватися із оточення і в цьому ж місяці у зв'язку з великими втратами і браком матеріальної частини і підготовлених кадрів дивізія була перетворена в 132-у танкову бригаду, яка в складі 38-ї армії брала участь в оборонних боях, а потім у складі 37-ї армії — в ході Ростовської і Барвінково-Лозівської наступальних операцій. За успіхи в боях в січні 1942 року 132-а танкова бригада була перетворена в 4-у гвардійську.

У квітні 1942 року генерал-майор танкових військ Григорій Іванович Кузьмін був призначений на посаду командира 21-го танкового корпусу (Південно-Західний фронт), який брав участь у ході наступу під Харковом.

Генерал-майор Григорій Іванович Кузьмін застрелився 28 травня 1942 року, щоб уникнути полону в оточенні в районі с. Лозовеньки Харківського району.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь / Под общей редакцией М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 2. — С. 145—147. — ISBN 5-901679-08-3.
  • Нуждин О.И. Уманский «котел»: Трагедия 6-й и 12-й армий. — Москва : Яуза-каталог, 2015. — 450 с. — ISBN 978-5-906716-41-5.