Кузін Ігор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кузін Ігор Михайлович
 Матрос
Загальна інформація
Народження 12 липня 1970(1970-07-12)
Мала Уса, Єловський район, Пермський край, РРФСР
Смерть 28 серпня 2014(2014-08-28) (44 роки)
Комісарівка, Перевальський район, Луганська область, Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Миха́йлович Ку́зін (12 липня 1970(19700712), Мала Уса, Єловський район, Пермський край, РРФСР — 28 серпня 2014, Комісарівка, Перевальський район, Луганська область, Україна) — матрос Збройних сил України, учасник війни на сході України, водій (1-ша рота, 42-й окремий мотопіхотний батальйон «Рух Опору»).

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1970 року в селі Мала Уса (Єловський район, Пермська область, РРФСР). Одружився, проживав у селі Великосербулівка.

На фронт пішов добровольцем. Матрос, водій 1-ї роти, 42-й окремий мотопіхотний батальйон «Рух Опору»).

Загинув в боях за Дебальцеве — поблизу смт Комісарівка колона військової техніки потрапила під обстріл терористів, співслужбовці Ігоря бачили, як він загинув у бою — в нього влучила міна, потім загорівся боєкомплект. Бій тривав півгодини; було підбито БТР.[1]

Наступного дня з місця бою забрали останки трьох загиблих, одне з них невпізнане; експертиза ДНК визначила, що це не тіло Ігоря Кузіна. Офіційно вважається зниклим безвісти, дружина звернулася до суду, визнаний загиблим у судовому порядку.

По смерті залишились дружина та донька.

Станом на листопад 2023 року не похований.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 3 лютого 2017 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
  • 28 серпня 2015 року в селі Великосербулівка Єланецького району відкрито пам'ятний знак.
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 17
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]