Кукарі (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кукарі
Країна  Хорватія
Час/дата початку 900

Родина Кукарів (лат. de genere Cucar, Cucarorum, Chucarorum, Cucar, Cucari, Cuccari, Chucar, Chuchar, Chucharo, Kukarow, Kukarorum) — одна із дванадцяти знатних родин Королівства Хорватія, згаданих у Pacta conventa та Супетарському картулярії.

Етимологія[ред. | ред. код]

Етимологічне походження невідоме. У дослідженні це було пов'язано з особистим іменем білого хорвата Клоукаса, одного із семи братів і сестер, які очолили хорватські племена під час їх міграції до сучасної Хорватії згідно з Про управління імперією (Х століття).[1][2][3]

Історія[ред. | ред. код]

Найдавнішим відомим предком роду є жупан Угрин Кукар, один із дванадцяти шляхтичів, згаданих у Pacta conventa (1102). За додатком до Супетарського картулярію, одним із банів у Королівстві Хорватія до смерті хорватського короля Деметрія Звоніміра був Стефан Кучар[4], а також Слауаз Кукар за часів короля Презимира з роду Кукар.[5] Існує ймовірність, що певний Петар, якого представники міста Спліт послали до короля Угорщини Ладіслава I, теж був з цього роду.[4]

Перша достовірна згадка про рід датується 1177-78 роками в районі Подстрана (біля Сплита), де була розташована «територія Кукарі» (territorium Cucarorum). В історичних джерелах вони частіше згадуються в XV столітті, коли згадується про проживання в Луцькій жупанії, навколо Островиці, Задара, Шибеника та Скрадина. Їхній центр був у глибинці Скрадіна, між селами Будак (Будачичі, Групальці, Туловці),[5] Ракитница, Кркович і Чулишич (колишній Кулишич). У 1406 році колишнє село Біляне, сьогодні хутір і частина Сонковича біля Скрадіна, також було названо Кукар, що збереглося до сьогодні як топонім ближнього пагорба, а також тут було джерело та потік Кокур.[6] У 1434 році топонім Кукар пов'язаний з двома іншими селами поблизу Ждрапаня та на схід від Врлики.[4]

Вважається, що до XV століття рід розпався на родинні гілки, включаючи Кулішичів (з якого виник Милутиничі, 1497), Мірогерутичів (1428), Будачичів (1428), Цвітоєвичів (1484), і Гатежевичів (1492).[7][8] Одна гілка з Крковича поблизу Брибира була названа Шубичами (Georgius Swbych de genere Kukarorum, 1443), можливо, пов'язана з родиною Шубичив[9], але спорідненість неясна.[10][11] Першими достовірно зареєстрованими членами є Ніклеуш і Цвітой Будачич, сини померлого Марко Кукара, у 1393 році. Нащадок Цвітоя Іван Цвітоєвич у 1484 році продав маєтки в кількох селах. У 1419 та 1428 рокахПавао Будачич із Криковича згадується як шляхетський суддя в Подграді Луцької жупанії. У 1447 р. згадується Вукша, син Богдана Кузьмича, судді в Тині біля Бенковаця, та його дядька Міхаеля Шибиці про продаж усіх маєтків у Туловцях. Шляхтич зі Скрадина і громадянин Задара Стипша Стипшич продав маєтки в окрузі Скрадин в 1454 році, а в 1457 і 1461 роках поблизу Задара. Шляхетними суддями в Луцькій жупанії у 1490-х роках були також Павао Гетежевич і Стипан Мишленович.[5] Остання відома згадка про рід на території Задара датується 1581 роком «магістром Матією» на Пазі.[4]

Вважається, що рід Кокаричів, згаданий у XV столітті в Задарі та Шибенику, не є частиною Кукарів.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Klaić, 1897, с. 15.
  2. ↑ Mažuranić, 1908–1922, с. 408, 555.
  3. ↑ Petrichevich-Horváth, Emil (1933), A Mogorovich Nemzetseg: Adatok a horvát nemzetségek történetéhez. [The Mogorovich Genus: Data on the history of Croatian genera], Turul (Hungarian) , Budapest: Hungarian Heraldic and Genealogical Society (1/2)
  4. ↑ а б в г Croatian Encyclopaedia, 2011.
  5. ↑ а б в г Majnarić, 2013.
  6. ↑ Smiljanić, 2003, с. 11–12.
  7. ↑ Klaić, 1897, с. 35.
  8. ↑ Smiljanić, 2003, с. 19–20.
  9. ↑ Smiljanić, 2003, с. 20.
  10. ↑ Karbić, Damir (2004), Šubići Bribirski do gubitka nasljedne banske časti (1322.) [The Šubići of Bribir until the Loss of the Hereditary Position of the Croatian Ban (1322)], Zbornik Odsjeka za povijesne znanosti Zavoda za povijesne i društvene znanosti Hrvatske akademije znanosti i umjetnosti (Croatian) , Zagreb: HAZU, 22: 1—26
  11. ↑ Karbić, Damir (2007), Zlatni vijek Bribira [Golden age of Bribir], Hrvatska revija (Croatian) , Zagreb: Matica hrvatska, VII (2)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Croatian Encyclopaedia (2011), Kukari
  • Klaić, Vjekoslav (1897), Hrvatska plemena od XII. do XVI. stoljeća [Croatian tribes from 12th until 16th century], Rad (Serbo-Croatian) , Zagreb: JAZU (47): 1—85
  • Majnarić, Ivan (2013), Kukari, Croatian Biographical Lexicon (HBL) (Croatian) , Miroslav Krleža Lexicographical Institute
  • Mažuranić, Vladimir (1908–1922). Prinosi za hrvatski pravno-povijesni rječnik [Contributions to the Croatian legal-historical dictionary]. JAZU.
  • Smiljanić, Franjo (2003), Neka zapažanja o teritoriju i organizaciji Bribirske županije u srednjem vijeku [Some observations about the territory and organization of the Bribir district during the Middle Ages], Historical Contributions (Croatian) , Zagreb: Croatian Institute of History, 25 (25): 3—35
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кукарі_(рід)&oldid=41456678