Кукоренчук Володимир Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кукоренчук Володимир Вікторович
Народився 17 жовтня 1947(1947-10-17)[1] (76 років)
Бистрик, Кролевецький район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна
Діяльність кінооператор
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Звання Заслужений діяч мистецтв України — 2008
IMDb nm0474378
Нагороди та премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1985

Кукоренчук Володимир Вікторович — радянський і український кінооператор. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1985). Заслужений діяч мистецтв України (2008)[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 жовтня 1947(19471017) р. в с. Бистрик Сумської обл. в родині службовців.

Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1974).

З 1974 р. — оператор «Укркінохроніки».

Член Національної спілки кінематографістів України.

З 1966 по 1968 рік навчався у Черкаському педінституті на фізико-математичному факультеті та у Московському Державному Університеті на факультеті журналістики. З 1969 по 1974 рік навчався у Всесоюзному Державному Інституті Кінематографії на кінооператорському факультеті. Після закінчення інституту - служба в армії (1974-1975 р.) З 1975 по 1999 рік працював на Українській студії хронікально-документальних фільмів оператором. Зняв понад 100 фільмів. З 1982 року член Спілки кінематографістів України. У 1985 році отримав Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка за фільм "Тривожне небо Іспанії" (реж. А.Фернандес). 1988 - Гран-прі кінофестивалю "Молодість" м. Київ за фільм "Завтра свято" (реж. С.Буковський). 1991 - Гран-прі "Золотий голуб" на кінофестивалі в Лейпцигу за фільм "Дах" (реж С.Буковський).

Заслужений митець України.

Педагогічна діяльність – з 1995 по 2000 рік викладав у Театральному інституті ім. Карпенка-Карого. З 2001 року майстер курсу фотохудожників у Київському Національному Університеті Культури та Мистецтв.

Створив власну програму з предметів «Фотокомпозиція» та «Майстерність фотохудожника». Організатор та учасник виставок фотографії. Автор понад десятка фотокниг та наукових статей.

Учні:

Ігор Стрембицький – володар "Золотої пальмової гілки" кінофестиваль, Канни. Документальний фільм "Подорожні" (2006).

Іван Чернічкін – один із 12 найкращих молодих фотографів світу "World press photo" (2006).

Степан Рудик – володар Гран-прі міжнародних конкурсів, стипендіат Національного польського культурного центру Gaude Polonia у 2010 та 2013 роках.

Єва Зеленська – дипломант міжнародного кінофестивалю "Початок", номінація Фотографія, Санкт-Петербург (2007).

Артем Петренко – дипломант міжнародного кінофестивалю "Початок", номінація Фотографія, Санкт-Петербург (2007).

Юлія Іванова – дипломант міжнародного кінофестивалю "Початок", номінація Фотографія, Санкт-Петербург (2007).

Дипломи переможців 5-ої Міжнародної студентської фотобієнале у Novi Sad (Serbia) отримали 13 студентів (2015).

Фільмографія[ред. | ред. код]

Зняв стрічки:

  • «Никанорович» (1974)
  • «Шлях звершень» (1975, у співавт.)
  • «Вулиця нашої молодості», «Між небом і землею» (у співавт.)
  • «Батьківщина славить героя», «Стратегія якості» (у співавт.)
  • «Добридень, Дніпропетровськ!» (1976)
  • «Одержимість», «Ці загадкові ляльки» (1977)
  • «Розум, честь і совість епохи» (Диплом і Перший приз XI Всесоюзного кінофестивалю, Єреван, 1978)
  • «Світло попереду» (Перший приз за найкращий документальний фільм V Всесоюзного огляду фільмів про робітничій клас, Ярославль, 1981; Диплом І Всесоюзного тижня-огляду праць молодих кінематографістів, Київ, 1979)
  • «Флорентійські зустрічі» (1978)
  • «Олесь Гончар. Штрихи до портрета» (1979)
  • «В'язень Косого капоніра», «Олімпіада на Україні» (у співавт.), «Між Савою і Дніпром» (1980)
  • «Щоденник старого лікаря», «Студент Київського університету» (1981)
  • «Отак і пишу. Остап Вишня» (1982, у співавт.)
  • «Тривожне небо Іспанії» (1985, Державна премія УРСР, 1985 ім. Т. Г. Шевченка)
  • «Дах» (1990)
  • художній фільм «Снайпер» (1991)
  • «Dinolitoden» (1996, режисер і оператор)
  • «Порода» (1998, док./ф)
  • «Іван Марчук. Голос моєї душі» (1998, док./ф)
  • «Світ Любомири» (2000, Інтерньюз-Україна, док. фільм, реж. О. Коваль)
  • «Катерина Білокур. Послання» (2001, д/ф, студія «Кінематографіст», оператор у співавт.).

Зняв док. фільми режисера С. Буковського[3]:

  • «Завтра свято» (1987)
  • «А нічка темная була…», Диплом МКФ в Більбао, Іспанія, 1988
  • «Дах» (1989)
  • «Сон». Диплом Всесоюзного кінофестивалю документального кіно в Ленінграді, 1990
  • «Пейзаж. Портрет. Натюрморт» (1993)
  • «На Берлін!». Спеціальний Приз жюрі МКФ в м. Лейпциг, Німеччина, 1995
  • «Назви своє ім'я»/Spell Your Name (2006, у співавт. з Р. Єленським)
  • «Живі» (2008) та ін.

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

  • Заслужений діяч мистецтв України (2008)
  • Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1985) — за хронікально-документальний фільм «Тревожное небо Испании»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.kinokolo.ua/cyclopedia/person.php/122
  2. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1061/2008 Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 11 липня 2014. Процитовано 11 лютого 2013.
  3. ↑ Енциклопедія вітчизняного кіно: Буковський Сергій[недоступне посилання](рос.)[недоступне посилання з квітня 2019]

Література[ред. | ред. код]

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.88;
  • Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.285.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кукоренчук_Володимир_Вікторович&oldid=41779023