Куксенков Микола Юлійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Куксенков
Микола Юлійович Куксенков
Загальна інформація
Прізвиська Kolya[2]
Національність росіяни[1]
Громадянство  Україна
Місце проживання Владимир, Росія
Народження 2 червня 1989(1989-06-02) (34 роки)
Київ, УРСР, СРСР
Зріст 172 см
Вага 64 кг
Батько Ю. М. Куксенков
Спорт
Країна Україна УкраїнаРосія Росія
Вид спорту спортивна гімнастика
Дисципліна багатоборство
Клуб ЦСКА
Нац. збірна Україна УкраїнаРосія Росія
Статус професіонала 2006
Тренери Куксенков Ю. М.,
Куксенкова О. Д.,
Козин Є. М.
Участь і здобутки
Нагороди
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Чемпіонати Європи
Бронза Мілан 2009 Перекладина
Бронза Берлін 2011 Абсолютна першість
Універсіади
Золото Шеньчжень 2011 Абсолютна першість
Срібло Шеньчжень 2011 Перекладина
Представник Росія Росія
Олімпійські ігри
Срібло Ріо 2016 командна першість
Європейські ігри
Золото Баку 2015 Команда
Чемпіонати Європи
Золото Софія 2014 Команда
Золото Берн 2016 Команда
Універсіади
Золото Казань 2013 Команда
Золото Казань 2013 Абсолютна першість
Золото Казань 2013 Вправи на коні

Мико́ла Ю́лійович Куксенков (нар. 2 червня 1989, Київ, Українська РСР, СРСР) — російський гімнаст, який до 2013 року представляв Україну. Абсолютний чемпіон Європи серед юніорів, бронзовий призер чемпіонату Європи в абсолютній першості (2011), переможець в абсолютній першості і срібний призер у вправі на перекладині Літньої Універсіади 2011. Переможець та призер етапів кубка світу. Багаторазовий чемпіон України, переможець I Європейських ігор 2015 в Баку.

У 2012 році взяв участь у літніх Олімпійських іграх у Лондоні. У кваліфікації змагань набрав 89,931 бала (6-е місце), проте на жодному з снарядів не зміг пробитися у фінал. У фіналі командних змагань виступив на коні, кільцях, брусах і поперечині. На кожному зі снарядів набирав понад 15 балів, але збірна України в підсумку посіла лише 4-е місце. У фіналі індивідуального багатоборства рівно пройшов всі снаряди і набрав суму 90,432 бала. Цей результат дозволив зайняти 4-е місце.

12 листопада 2012 року оголосив про намір найближчим часом змінити громадянство та виступати за збірну Росії[3]. На Універсіаді 2013 (Казань), виступав за збірну РФ. У 2013 році його батько Юлій Куксєнков (який народився в селищі Партизан, Тульської області[4]) став тренером у російській збірній.

Після зміни громадянства заявив що залишився б в Україні, якби команда на Олімпіаді 2012 в Лондоні посіла третє місце[5]. Також в інтерв'ю російським ЗМІ зізнавався що під час виступу за збірну України оперувався за свої гроші, а також все життя у нього було відчуття що він російська людина і ще в дитинстві він писав листа Путіну[6]. Державний тренер збірної Росії Валентина Родіоненко казала в інтерв'ю для "Фактів і коментарів" під час переходу Куксєнкова, що "у Нікалая російське коріння".[1]

Навчається в аспірантурі Владимирського державного університету імені братів Столєтових[7].

У квітні 2016 став учасником через допінговий скандал, його допінг-проба від 15 березня дала позитивний результат на вміст мельдонію.[8] Тим не менш, це не стало перешкодою для участі в Олімпіаді в Ріо, де Куксєнков виграв срібну нагороду в командних змаганнях.

У травні 2016 Куксєнков опублікував фотографію з георгієвською стрічкою[9], а в серпні того ж року — фотографію з т.зв. міністром оборони Сєрґєєм Шойгу, назвавши його повелитель "Тополя" и "Ярса".[10] У дописі на своїй сторінці в Instagram у 2019 році пишався приналежністю до російської армії та супроводжував фотографію хештегами #армейцымосквы #цска #цскамосква #топимзанаших #красносинийсамыйсильный.[11] У липні 2021 року він опублікував фотографії з матір'ю та племінницею на відпочинку в невизнаній і підконтрольній Росії Абхазії, додавши до них незрозумілий іронічний підпис Переклад на iншi мови не передбачений😉.[12]

Його сестра Іріна Сокірко (Куксєнкова)[13] працює пропагандисткою[14] на державному Першому каналі з 2017 року. Під час незаконного перебування у 2022 році в якості т.зв. воєнної кореспондентки на окупованій території України вона зазнала осколкового поранення в Маріуполі.[15] Вона отримувала численні російські державні нагороди та є фігуранткою списку "Миротворця".[16]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Юлий Куксенков: «Мой сын — взрослый человек и сам вправе решать, где ему жить и тренироваться», Факти та коментарі, 14 листопада 2012 року.
  2. Olympedia — 2006.
  3. Сильнейший украинский гимнаст Николай Куксенков будет выступать за Россию. Lenta.Ru (рос.). Факты и комментарии. 12.11.2012. Архів оригіналу за 22.02.2014. Процитовано 11 листопада 2012.
  4. Куксенков Юлій Михайлович, Енциклопедія сучасної України.
  5. Николай КУКСЕНКОВ: «Возьми мы в Лондоне медаль, не уехал бы в Россию». Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 14 січня 2016.
  6. «Путину писал еще ребенком». Николай Куксенков о том, как он стал выступать за сборную России. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 14 січня 2016.
  7. Аспирант ВлГУ Николай Куксенков выступит на Чемпионате мира по спортивной гимнастике
  8. «Нагорода знайшла героя»: український спортсмен, який прийняв громадянство Росії, попався на допінгу. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 3 квітня 2016.
  9. Фото в Instagram, 6 травня 2016 року.
  10. Я и повелитель "Тополя" и "Ярса"😂🚀🚁🛫 Фото с #министробороны #МО #ядерныйщит, Instagram, 26 серпня 2016 року.
  11. Николай и Никола✌️😊 2 армейца на одном борту в Загреб🔴🔵 Было очень приятно пообщаться, Instagram, 22 травня 2019 року.
  12. Somewhere in Abkhazia with my mom and niece⛰ Переклад на iншi мови не передбачений😉, Instagram, 22 липня 2021 року.
  13. Брата журналистки «МК» лишили олимпийской медали. Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  14. Пропагандист Ірина Куксенкова, evocation.info.
  15. Корреспондент Первого канала ранена в Мариуполе. Архів оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 24 червня 2022.
  16. Сокирко Ирина Юльевна. Процитовано 24 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  17. Распоряжение Президента Российской Федерации от 19 июля 2013 года № 277-рп «О поощрении». Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 14 січня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]