Курдюкова Ліна Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курдюкова Ліна Іванівна
Народилася 1944
Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність педагог
Alma mater Дніпропетровський ордена Трудового Червоного Прапора державний університет ім. 300-річчя возз'єднання України з Росією (1970)
Членство НСКУ
У шлюбі з Красний Юрій Єшуановичd
Нагороди

Ліна Іванівна Курдюкова (нар.. 1944, Кривий Ріг) — українська педагогиня, фахівчиня в галузі кіноосвіти та анімаційної педагогіки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ліна Курдюкова народилась 1944 року в Кривому Розі. З 1964 року вона жила в Дніпропетровську. У 1970 році закінчила Дніпропетровський державний університет.

В 19711973 роках Ліна Курдюкова працювала кореспонденткою дніпропетровської газети «Трибуна будівельника». Потім, з 1973 по 1980 роки обіймала посаду керівниці редакційного відділу рекламного комбінату «Дніпроторгреклама».

В 1980—2006 роках — працювала педагогом-експериментаторкою та методисткою дитячої анімаційної студії у Дніпропетровську. З 1999 року подружжя почали працювати з дітьми з особливими потребами та розробили курс творчої терапії для дітей з церебральним паралічем.

«Ми на три роки буквально зарилися в книги і прочитали, напевно, все, що можна було тоді прочитати з дитячої психології та педагогіки. Справа в тому, що в цій галузі педагогу необхідні насправді лише дві якості - художній смак і педагогічний такт. Не може ж педагог бути одночасно літератором, художником, скульптором, кукольником, макетником, оператором, музикантом тощо - а всі ці вміння входять до роботи над мультфільмом! Для роботи з дітьми всі ці вміння в необхідному обсязі можна освоїти в процесі роботи. А ось з педагогіки та психології потрібно вдосконалюватися постійно», - згадувало подружжя[1]

У 2006 році Ліна Курдюкова переїхала до Ізраїлю. З того часу вона викладає, читає лекції і проводить тренінги в Єрусалимському культурному центрі, Єрусалимському університеті, у різних об'єднаннях і організаціях Тель-Авіва, Хайфи тощо[1](рос.)</ref>.

Член Спілки кінематографістів України (секція кіноосвіти). Нагороджена почесною грамотою Міністерства народної освіти СРСР і України, срібною медаллю ВДНГ СРСР, нагрудним знаком ВЦРПС. Відмінник освіти СРСР, УРСР та України. Соціальний інноватор СРСР.

Роботи Курдюковой займали перші та призові місця на дитячих вітчизняних і міжнародних кінофестивалях. Учасник 3-го Всесвітнього Саміту зі ЗМІ для дітей (Греція, Салоніки, 2001 рік).

Дружина художника та поета Юрія Красного.

Роботи[ред. | ред. код]

  • Ю. Е. Красный, Л. И. Курдюкова. Мультфильм руками детей: Книга для учителя. — М.: Просвещение, 1990. — 176 с. — ISBN 5-09-001057-9. — 63700 экз.
  • А. Д. Артоболевская, В. И. Левин; Ю. Е. Красный, Л. И. Курдюкова. Первые встречи с искусством. — М.: Редакция журнала «Искусство в школе», 1995, — 224 с. — 5000 экз.

Статті[ред. | ред. код]

  • Программа развития детей средствами кино (1987).
  • Комплексные занятия в работе мультстудии (1987).
  • Съемочная кукла в детской мультстудии (М, 1987).
  • Мой и наш еврейский дом (2004; в соавторстве с Ю. Красным и М. Красной).
  • Анимационная педагогика // «Искусство в школе». — 1996. — № 1.
  • Анимация развивает ребенка // «Искусство в школе». — 2005. — № 3.
  • Анимация в школе // «Искусство в школе». — 2005. — № 5.
  • Тематический выпуск «Взаимодействие искусств в анимации» журнала «Искусство в школе» (2005).
  • Возвращение в библиотеку // «Искусство в школе». — 2017. — № 1 (в соавторстве с Ю. Красным)
  • Анимационная педагогика и проблемы XXI века // «Искусство в школе». — 2019, — № 3, (в соавторстве с Ю. Красным и М.Красной)

Авторські радіопередачі[ред. | ред. код]

  • «Всі ми — діти» (вісім випусків, 1997)
  • Окремі сюжети з педагогіки (1994—2002)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]