Курт Аттерберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курт Аттерберг
Основна інформація
Повне ім'я швед. Kurt Magnus Atterberg
Дата народження 12 грудня 1887(1887-12-12)[1][2][3]
Місце народження парафія Гетеборзького кафедрального соборуd, Швеція[2][3]
Дата смерті 15 лютого 1974(1974-02-15)[4][5][…] (86 років)
Місце смерті Оскар[d], комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[3]
Поховання Північний цвинтар (Стокгольм)[7]
Роки активності з 1912
Громадянство Швеція[3]
Професії композитор класичної музики, хореограф, інженер, диригент, викладач університету, композитор
Освіта Королівський технологічний інститут[6] і Королівська стокгольмська вища школа музики[6]
Вчителі Андреас Галленd
Жанри класична музика, опера і симфонія
Заклад Шведська королівська музична академіяd
Нагороди
Батько Anders Johan Atterbergd[2]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Курт Магнус Аттерберг (швед. Kurt Magnus Atterberg; 12 грудня 1887(1887-12-12), парафія Гетеборзького кафедрального соборуd — 15 лютого 1974(1974-02-15), Оскар[d], лен Стокгольм) — шведський композитор та інженер. Він найбільш відомий завдяки своїм симфоніям, операм та балетам.

Біографія[ред. | ред. код]

Будинок за адресою Haga kyrkogata 8 у Гетеборзі, на третьому поверсі якого народився Курт Аттерберг[8]

Курт Аттерберг народився в Гетеборзі. Його батьком був Андерс Йохан Аттерберг, інженер; мати, Ельвіра Уддман, була донькою відомого оперного співака. Дядьком майбутнього композитора був хімік Альберт Аттерберг[en].

У 1902 році Аттерберг почав вивчати гру на віолончелі, надихнувшись концертом Брюссельського струнного квартету, на якому було виконано Струнний квартет № 8[en] Бетховена. Через шість років він став виконавцем у Стокгольмському концертному товаристві, нині відомому як Королівський філармонічний оркестр Стокгольма, а також опублікував свій перший закінчений твір, Рапсодію для фортепіано з оркестром, ор. 1. Незабаром він опублікував свій другий твір, Струнний квартет № 1 ре мажор, ор. 2.

Курт Аттерберг вступив до Королівського технологічного інституту, де вивчав будівництво. Навчаючись в інституті, він також у 1910 році вступив до Королівського музичного коледжу в Стокгольмі з партитурою своєї Рапсодії та незакінченою Симфонією № 1. Там він вивчав композицію та оркестровку у композитора Андреаса Галлена[en]. Через рік він отримав диплом інженера, а також був нагороджений державною музичною стипендією. В 1912 році Аттерберг дебютував як диригент, виконавши на концерті в Гетеборзі прем'єру своєї Першої симфонії та Концертної увертюри ля мінор, ор. 4.

Незважаючи на те, що Аттерберг продовжував писати музику та диригувати, він мав повноцінну кар'єру в кількох різних організаціях. У 1912 році він зайняв посаду в Патентно-реєстраційному бюро Швеції[en], а в 1936 році очолив відділ і працював там до виходу на пенсію в 1968 році. Він став співзасновником Товариства шведських композиторів у 1918 році разом з іншими видатними композиторами, такими як Туре Рангстрем, Вільгельм Стенгаммар і Хуго Альвен. Через шість років він був обраний президентом цього товариства, перебуваючи на цій посаді до 1947 року. Тоді ж він став співзасновником Шведського міжнародного товариства композиторів (STIM), президентом якого він був до 1943 року. Інші посади, на яких перебував Аттерберг, включали його роботу музичним критиком для Stockholms Tidningen з 1919 по 1957 рік і посаду секретаря Шведської королівської музичної академії[en] з 1940 по 1953 рік.

Курт Аттерберг помер 15 лютого 1974 року в Стокгольмі у віці 86 років і був похований там же на Північному кладовищі.

Зв'язки з Третім Рейхом[ред. | ред. код]

В епоху Третього Рейху Аттерберг підтримував контакти з німецькими композиторами та музичними організаціями, щоб зміцнити шведсько-німецькі музичні стосунки.

Після Другої світової війни Аттерберг хотів позбутися підозр у прихильності до нацистів. Королівська музична академія провела розслідування на його власне прохання. Слідство не змогло ані підтвердити, ані спростувати звинувачення в прихильності до нацистів[9].

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Аттерберг написав дев'ять симфоній (або десять, якщо рахувати Симфонію для струнних, ор. 53). Його Дев'ята симфонія (під назвою «Sinfonia Visionaria») була, як і Дев'ята симфонія Бетховена, написана для солістів, хору та оркестру. Його доробок також включає шість інструментальних концертів (включаючи його Рапсодією, ор. 1 і Концерт для скрипки та віолончелі зі струнним оркестром, op. 57), дев'ять оркестрових сюїт, три струнних квартети, сонату сі мінор[en], п'ять опер (включаючи «Аладдін»[en], op. 43) і два балети.

До 100-річчя смерті Шуберта в 1928 році Columbia Graphophone Company спонсорувала міжнародний конкурс, у якому композитори мали написати симфонію, що завершує «Незакінчену» симфонію Шуберта або надихається нею. Аттерберг взяв участь у конкурсі зі своєю Симфонією № 6 до мажор[de], ор. 31 та отримав першу премію, вигравши 10 000 доларів США. Симфонія, яка пізніше стала відома як «Доларова симфонія», була записана сером Томасом Бічемом. Вона була виконана Артуро Тосканіні в 1943 році під час трансляції концерту Симфонічного оркестру NBC; виконання високо оцінив Аттерберг, почувши записану трансляцію[10].

22 лютого 2005 року Classic Produktion Osnabrück[en] випустив набір записів всіх симфоній Аттерберга, а також симфонічної поеми «Älven — Från Fjällen till Havet», op. 33 («Річка — Від гір до моря»). Записи виконали оркестри Північнонімецького[en], Штутгартського[en] та Франкфуртського[en] радіо під керівництвом фінського диригента Арі Расілайнена[fi][11]. Між 2013 і 2016 роками Гетеборзький симфонічний оркестр під керівництвом Нееме Ярві записав другий набір всіх симфоній Аттерберга та випустив їх на лейблі Chandos Records[en][12].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Аттерберг двічі був одружений, спочатку з Еллою Петерсон, піаністкою, у 1915 році; через вісім років вони розлучилися. Його другий шлюб був з Маргаретою Дальшо в 1925 році, який тривав до її смерті в 1962 році.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Kurt M Atterberg — 1917.
  2. ↑ а б в Göteborgs Gustavi eller Domkyrkoförsamlings kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/GLA/13180/C/16 (1883-1888), bildid: 00192805_00225
  3. ↑ а б в г Sveriges dödbok 1830–2020 — 8 — Sveriges Släktforskarförbund, 2021.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119429292 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ а б в Swedish Musical Heritage
  7. ↑ Atterberg, KURT MAGNUS — Svenskagravar.se.
  8. ↑ Jacobsson, 14
  9. ↑ Garberding
  10. ↑ Arturo Toscanini: The NBC Years – Mortimer H. Frank. Hal Leonard Corporation. 2002. с. 117. Процитовано 1 серпня 2013. Kurt Atterberg, Toscanini, Mortimer Frank.
  11. ↑ Classic Productions Osnabrück, Atterberg Symphonies Edition (Product page). Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 10 червня 2020.
  12. ↑ Chandos: Atterberg Symphonies, Vol. 5 (Product page). Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 10 червня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jacobsson, Stig (1985). Kurt Atterberg. Norma, Borås.
  • Kube, Michael (1999). Kurt Atterberg (1887–1974) An Overview of his Life and Work. Classic Produktion Osnabrück.
  • Garberding, Petra (2009). Music and Politics in the Shadow of Nazism: Kurt Atterberg and Swedish-German Musical Relations. Music & Politics 3, Number 2 (Summer 2009), ISSN 1938-7687.
  • Kurt Atterberg by Elsa Stuart-Bergstrom

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Курт_Аттерберг&oldid=42650175