Куріпка-шпороніг індійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Куріпка-шпороніг індійська


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Фазанові (Phasianidae)
Рід: Куріпка-шпороніг (Galloperdix)
Вид: Куріпка-шпороніг індійська
Galloperdix spadicea
(Gmelin, JF, 1789)[2][3]
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Tetrao spadiceus
Посилання
Вікісховище: Galloperdix spadicea
Віківиди: Galloperdix spadicea
ITIS: 176055
МСОП: 22679131
NCBI: 1507505

Куріпка-шпороніг індійська[4] (Galloperdix spadicea) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Ендемік Індії[5].

Самець індійської купіки-шпоронога
Самиця індійської купіки-шпоронога
Індійські куріпки-шпороноги

Довжина птаха становить 33,5-38 см, вага 284-454 г. У самців голова і шия сірувато-коричневі, решта тіла іржасто-коричнева, хвіст довгий, темний. У самиць верхня частина тіла поцяткована темними плямами, а нижня частина тіла темними смугами. На обличчі є велика пляма голої червоної шкіри. Лапи червоні, на лапах у самців і самиць є 1-2 шпори (іноді у самців 3-4 шпори[6], тоді як у самиць може не бути жодної[7]). Пера на тімені видовжені та можуть ставати дибки, формуючи чуб[8]. У пташенят голова коричнева, на спині темно-коричнева смуга, окаймлена з боків охристими смугами, які в свою чергу окаймлені тонкими темно-коричневими смугами[9]. Представники підвиду G. s. caurina вирізняються блідим забарвлення, позбавленим темних плям і смуг. Самці підвиду G. s. stewarti вирізняються повнястю каштановим забарвленням.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[10]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Індійські куріпки-шпороноги мешкають в Індії на південь від Гангу, іноді трапляються в тераях на заході Непалу. Вони живуть в сухих чагарникових і бамбукових заростях та в сухих і вологих широколистяних тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 300 до 2300 м над рівнем моря, переважно на висоті від 600 до 1200 м над рівнем моря. Віддають перевагу горбистій місцевості, порослій заростями з густим підліском.

Індійські куріпки-шпороноги зустрічаються парами або сімейними зграйками по 3-5 птахів. Ведуть прихований спосіб життя, більшу частину часу ховаються в густих заростях, з яких рано вранці і пізно ввечері виходять на пошуки їжі. Ночують на деревах. При небезпеці вони можуть відлетіти на коротку відстань, однак роблять це неохоче, частіше втікаючи пішки. Індійські куріпки-шпороноги живляться насінням, пагонами, ягодами, плодами і безхребетними, зокрема мурахами і термітами, яких шукають в лісовій підстилці. Вони є моногамними птахами, сезон розмноження у них триває з січня по червень, перед сезоном дощів. Гніздяться на землі. В кладці від 3 до 5 яєць.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Galloperdix spadicea: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 11 січня 2023
  2. Sonnerat, Pierre (1782). Voyage aux Indes orientales et a la Chine, fait par ordre du Roi, depuis 1774 jusqu'en 1781 (French) . Т. 2. Paris: Chez l'Auteur. с. 169.
  3. Gmelin, Johann Friedrich (1789). Systema naturae per regna tria naturae : secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 2 (вид. 13th). Lipsiae [Leipzig]: Georg. Emanuel. Beer. с. 759.
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. Ali, S; SD Ripley (1980). Handbook of the birds of India and Pakistan. Volume 2 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 66—69.
  6. Sharpe, CF (1895). The spurs of the red spurfowl. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 9 (4): 487.
  7. Blanford WT (1898). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Volume 4. Taylor and Francis, London. с. 106—108.
  8. Abdulali, Humayun (1952). An unrecorded feature of Spurfowl (Galloperdix). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 50 (3): 661—662.
  9. Abdulali, Humayun (1968). The chick of the Red Spurfowl Galloperdix spadicea (Gmelin). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 65 (3): 774—775.
  10. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 січня 2023.