Кучерявенко Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Іванович Кучерявенко
Народження 24 січня (5 лютого) 1904(1904-02-05)
Полтава
Смерть 5 жовтня 1971(1971-10-05) (67 років)
Омськ, РРФСР
Поховання Старо-Північне кладовищеd
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Роки служби 1919—1921, 1925—1959
Партія КПРС
Звання  Генерал-майор
Командування 306-та стрілецька дивізіяd
Війни / битви Громадянська війна,
Битва на озері Хасан,
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден «Знак Пошани» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кучерявенко.

Кучерявенко Михайло Іванович (нар. 24 січня (5 лютого) 1904(19040205) — пом. 5 жовтня 1971) — генерал-майор радянської армії, під час Німецько-радянської війни командир 306-ї стрілецької дивізії 43-ї армії 1-го Прибалтійського фронту, Герой Радянського Союзу (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 24 січня (за новим стилем 5 лютого) 1904 року в Полтаві в сім'ї столяра[1].

Після закінчення трьох класів міського училища працював хлопчиком у перукарні, чорноробом[2].

У 1919 році разом із батьком добровольцем вступив у Червону армію. Брав участь в Громадянській війні. У 1921 році демобілізувався[3]. Після закінчення громадянської війни деякий час працював у радгоспі, був секретарем волосного комітету комсомолу. Але товариші по зброї, знаючи військові здібності Михайла, рекомендували його на навчання у військову школу[1].

У 1928 році закінчив Івано-Вознесенську піхотну школу і був направлений для подальшого проходження військової служби в Хабаровськ. На Далекому Сході він прослужив чотирнадцять років. Брав участь в боях на озері Хасан. За мужність і відвагу, уміле керівництво боєм з японцями в районі озера Хасан Михайло Іванович був нагороджений орденом Червоного прапора[1].

У перші дні Німецько-радянської війни Михайло Іванович очолив 78-му окрему бригаду, сформовану з добровольців Красноярського краю. Незабаром він був призначений командиром 306-ї стрілецької дивізії. З цим з'єднанням пов'язаний весь бойовий шлях Кучерявенка.

Перший бій дивізія прийняла у листопаді 1942 року в боях за місто Білий на Калінінському фронті[2].

Воював на Калінінському та 1-м Прибалтійському фронтах. Командуючи дивізією, М. І. Кучерявенко брав участь у визволенні Білорусі і Прибалтики, штурмі Берліна[1]. Особливо відзначилися генерал-майор Кучерявенко і бійці його дивізії у червні 1944 року на Вітебському плацдармі під час штурму і прориву потужної укріпленої системи оборони противника. Комдив показав у цих боях зразки особистої мужності і хоробрості. Тут яскраво виявилися його висока командирська майстерність і тактична зрілість. Він уміло поєднував ретельну розвідку сил противника з підготовкою офіцерського, сержантського і рядового складу дивізії до боїв. Завдяки правильно ухваленому рішенню і умілим діям піхоти і артилерії 306-а стрілецька дивізія під командуванням генерала Кучерявенка успішно прорвала укріплену оборону противника на підступах до міста Бешенковичі і перейшла в стрімкий наступ: підійшовши до річки Західна Двіна, 306-а дивізія організовано форсувала її, захопила плацдарм і утримувала його до підходу основних сил. Розвиваючи успіх, частини дивізії здійснили сміливий кидок на дванадцять кілометрів, у впертій сутичці оволоділи опорним пунктом німців і звільнили районний центр Бешенковичі, значно розширивши коридор Вітебської групи військ. За два дні боїв з'єднання, долаючи опір ворога, пройшло з боями 30 кілометрів по важкопрохідних шляхах. Були здобуті великі трофеї, захоплено в полон понад 100 солдатів і офіцерів противника[3].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 липня 1944 року за уміле керівництво бойовими діями дивізії і проявлені при цьому особисті мужність і героїзм генерал-майору Михайлу Івановичу Кучерявенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Після війни М. І. Кучерявенко продовжив службу в ЗС СРСР. У 1946—1950 роках командував 201-ю мотострілецькою дивізією Туркестанського військового округу (Таджицька РСР). У 1951 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу.

З 1959 року — у відставці. Жив у місті Омськ, багато сил і енергії віддавав військово-патріотичній роботі. Помер 5 жовтня 1971 року. Похований на Старо-Північному кладовищі Омська.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Іменем Героя названа вулиця в Омську, на будівлі школи № 78 міста встановлена ​​меморіальна дошка. І лише в Полтаві про нього нічого не нагадує[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Біографія Михайла Івановича Кучерявенка [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Полтава історична [Архівовано 3 серпня 2013 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б Біографія Михайла Івановича Кучерявенка [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Омск он-лайн [Архівовано 6 березня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б Біографія Михайла Івановича Кучерявенка на сайті Історія Полтави [Архівовано 8 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 1. — 833 с. — ISBN 5-203-00536-2

Посилання[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кучерявенко_Михайло_Іванович&oldid=35123262