Кучмій Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кучмій.
Микола Кучмій
Микола Васильович Кучмій
Народився 19 грудня 1946(1946-12-19) (77 років)
Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство  УРСР → Україна Україна
Національність українець
Alma mater Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Нагороди
Відмінник народної освіти УРСР

Микола Васильович Кучмій (нар. 19 грудня 1946, с. Васильківці, Українці) — український учитель, краєзнавець, літератор, бард, самодіяльний художник, громадський діяч. Відмінник народної освіти УРСР (1985). Депутат Гусятинської районної ради (1990, 2002). Член Народного руху України (1990—1992), Конгресу українських націоналістів (1994—2004).

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Кучмій - провінційний літератор, краєзнавець, митець. М. В. Кучмій народився 19 грудня 1946 року у селі Васильківцях, що на Тернопіллі (Західна Україна) в родині службовця залізниці. Навчався у школах м. Хоросткова, Копичинців та у Васильківцях, де і закінчив восьмирічку у 1962 році. Не склав іспити у Львівське училище прикладного мистецтва ім. І.Труша, і того ж 1962р почав навчатися на механічному відділені Львівського технікуму легкої промисловості. По закінченні технікуму в грудні 1966 р. був призваний до Радянської Армії 7 січня 1967р. служив на Далекому Сході до грудня 1969 року. Наступного року вступив на історичний факультет Львівського університету, захистив диплом на кафедрі історії південних і західних слов'ян на тему: "Історіографія Гуситських війн", весною 1976 року працював вчителем історії в Гадинківцях на Гусятинщині (1970-1973), Крогульцях (1973-1998) старший вчитель та "Відмінник народної освіти УРСР".

М.Кучмій був сільським головою у рідному селі у 1998-2002рр, редактором та кореспондентом районної газети "Вісник Надзбруччя" у 2004-2010рр. М.В.Кучмій одружений з 1973р. У них з дружиною Стефанією троє дітей - Микола (1973), Юрій (1975) та Уляна (1980), пятеро онуків - Віталій, Володимир, Остап, Софія та Андрій.

М.Кучмій брав активну участь в політичному житті початку 90-х. Був членом НРУ (1990-1992), головою КУНУ у районі (1993-1995), його членом аж до січня 2005р. Балотувався у народні депутати України весною 1994 року. Активний учасник двох Майданів.

Почав писати вірші ще у далекому 1963 року у двох тематичних зошитах під назвою "Біле і чорне" та "Пори року". В армії свою поезію згрупував в окремому зошиті "Листи", а з 1986 року почав збірку "Кредо" з такою назвою у видавництві "Лілея" м.Тернопіль, побачила світ у 2001р його перша поетична книга, у чотирьох збірках - "Біле і чорне", "Пори року", "Листи" та "Кредо". Перед тим у 2000р автор заявив про себе як краєзнавець з нарисом про історію рідного села "На зламі віків" перевидану і доповнену у 2010 році. У 2011р ним була видана книга творів "Час облав", де автор помістив нові поетичні збірки "Дорога", "Філософія римою", "Портрети", "Сонети" та "Пісні". Поет ще на рубежі 80-90х років почав пробувати себе як бард. Він є автором майже 70 пісень що побачили світ друком у книзі "Час облав" та "Вільний птах".

Під час роботи в районівці М.Кучмій попробував себе як публіцист. Його публіцистичні твори вийшли у книгах "Час облав" та "Вільний птах". М.Кучмій у 2010 році видав книгу спогадів Т.Волошина громадсько-політичного діяча, уродженця с.Крогулець, що був на еміграції у Канаді. У 2012р побачив світ історичний нарис про провідника ОУН на Гусятинщині М.Оренчука під назвою "Легендарний провідник" та мемуарний збірник "Життєвими стежками"(2012) про однокласників. У 2021р видавництвом "Тернограф" було здійснено випуск вибраних творів М.В.Кучмія "Вільний птах", назву яким дала остання поетична збірка автора. В книзі є прозові твори - повісті, оповідання та остання публіцистика. Більшість книг М.Кучмія здійснено при допомозі місцевих меценатів - подружжя І.Гути та К.Гути.

Колись у юності М.Кучмій мріяв стати художником, тож живопис став його захопленням у вільний від роботи час за період з 2002 по 2023р художник-аматор написав біля 300 живописних творів.

Нині вже пенсіонер, поет, прозаїк, публіцист, краєзнавець, бард та художник-аматор проживає у рідному селі Васильківцях Чортківського району.

Родина[ред. | ред. код]

Одружений — дружина Стефанія, діти — Микола, Юрій, Уляна, онуки — Віталій, Володимир, Остап, Софія та Андрій.

Доробок[ред. | ред. код]

Автор:

  • 65 пісень;
  • збірок поезій «Кредо» (2001), «Біле і чорне», «Пори року», «Листи», «Дорога», «Філософія римою», «Вільний птах»;
  • повістей «Час облав» (2007, 2011), «Інтерв'ю» (2009), «Свої люди» (2010);
  • збірки оповідань «Анатомія зради», памфлетів «Портрети»;
  • краєзнавчого нарису про родинне село «На зламі віків» (2000[1], 2010)[2][3];
  • більше 100 памфлетів, нарисів, інтерв’ю, перекладів та інших газетних публікацій.

Зібрав у селах Гусятинщини й опублікував у районному часописі низку краєзнавчих матеріалів.

Створив більше 300 живописних полотен.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кучмій, М. На зламі віків. — Т. : Лілея, 2000. — 272 с. — ISBN 966-7298-65-5.
  2. ↑ Сухий, Д. Українське море у краплі села [Архівовано 31 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Літературний форум.
  3. ↑ Левицька Л., Краснодеський, В. «Мрія» повертає селянам надію [Архівовано 31 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Голос України. — 2011. — 10 червня.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Ледь не спалили татари: історія церкви в селі на Гусятинщині, звідки родом Богдан Лепкий на YouTube // Т1 Новини. — 2020. — 15 грудня.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кучмій_Микола_Васильович&oldid=39667007