Кушнірук Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кушнірук.
Олександр Кушнірук
Кушнірук Олександр Олександрович
 Підполковник (посмертно)
Загальна інформація
Народження 21 липня 1982(1982-07-21)
Ізяслав, Хмельницька область, Українська РСР
Смерть 25 грудня 2014(2014-12-25) (32 роки)
Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна
Поховання Хмельницький
Alma Mater Військовий інститут ракетних військ та артилерії ім. Хмельницького (2003)
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Війни / битви російсько-українська війна
Командування
2014
 28 ОМБр, начальник розвідки
???—2014
 8 ОП СпП, начальник штабу загону спецпризначення
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Олекса́ндр Олекса́ндрович Кушніру́к (21 липня 1982, м. Ізяслав, Хмельницька область — 25 грудня 2014, с. Піски, Ясинуватський район, Донецька область) — український військовик, підполковник ЗСУ (посмертно), начальник розвідки 28-ї окремої механізованої бригади.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 21 липня 1982 року в м. Ізяславі. Ріс у сім'ї військовослужбовця. Учився у школі (нині Ізяславський НВК «ЗОШ І—ІІІ ст. № 2, ліцей»). Навчаючись в 9-му класі, записався до гуртка «Каскад», почав здійснювати свої перші стрибки з парашутом та активно займався спортом.[1]

З 1999 по 2003 роки навчався у Військовому інституті ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького Сумського Державного університету, здобув повну вищу освіту та кваліфікацію спеціаліста військового управління, офіцера тактичного рівня.[1]

Після закінчення навчання скерований до 8-ї бригади спеціального призначення в м. Ізяславі. За час проходження служби Олександр був командиром групи, командиром роти, начальником штабу — першим заступником командира загону спецпризначення. Неодноразово перебував у закордонних відрядженнях для обміну досвідом по діях підрозділів спецпризначення та вивченню іноземної мови, зокрема у Чехії, Угорщині, Словаччині, Норвегії. Володів англійською мовою на високому рівні. Згодом[коли?] був направлений старшим військовим спостерігачем центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних сил України до Придністровського регіону Республіки Молдова.[1]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Після початку війни на сході тимчасово став начальником розвідки 28-ї механізованої бригади.[1]

Загинув 25 грудня 2014 року, виконуючи завдання під Донецьком. Ідучи в черговий раз на завдання з розвідки, Олександр вів групу в районі між населеними пунктами Піски і Первомайське (Ясинуватський район) Донецької області. Виявивши небезпеку, віддав наказ залишитися всім на місці і чекати його розпоряджень. Олександр зі своїм помічником пішов на огляд місцевості. Невдовзі пролунав вибух: Олександр підірвався на міні ОЗМ-72.[1] Разом з ним загинув молодший сержант Віорел Лісник.[2]

Похований на Алеї Слави на кладовищі в мікрорайоні Ракове (Хмельницький). Залишилися батьки, дружина та двоє маленьких дітей.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (14 березня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[3]
  • Рішенням п'ятої сесії Хмельницької міської ради № 1 від 16 березня 2016 року нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно).
  • Рішенням дев'ятої сесії Хмельницької міської ради № 3 від 26 жовтня 2016 року надано звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно).

Вшанування[ред. | ред. код]

  • Ізяславський НВК «ЗОШ І—III ст. № 2, ліцей» названий його іменем
  • У 2017 році працівниками Ізяславського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-III ступенів № 2, ліцей» Л. М. Хомюк, Т. О. Демчук, Н. П. Розомюк було впорядковано збірку «Він любив свою землю» на честь Олександра Кушнірука.[4][5][6]
  • 7 вересня 2017 року в місті Ізяслав на подвір'ї Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, ліцей» встановили погруддя Олександра Кушнірука.[7]
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 25 грудня[8][9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Кушнірук. izadm.gov.ua. Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 16 вересня 2019.
  2. ↑ Кушнірук Олександр Олександрович [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
  3. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №144/2015. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 16 вересня 2019.
  4. ↑ “Він любив свою землю”. gur.gov.ua. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 16 вересня 2019.
  5. ↑ «Він любив свою землю» | Хмельницька обласна державна адміністрація — Офіційне інтернет-представництво. www.adm-km.gov.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 16 вересня 2019.
  6. ↑ Новини Хмельницького "Є". ye.ua (укр.). 10 жовтня 2017. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 16 вересня 2019.
  7. ↑ Новини Хмельницького "Є". ye.ua (укр.). 7 вересня 2017. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 16 вересня 2019.
  8. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  9. ↑  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 25 грудня на YouTube

Посилання[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кушнірук_Олександр_Олександрович&oldid=39545334