Кічула Григорій Федорович

Кічула Григорій Федорович
Народження	6 вересня 1932(1932-09-06) Липівка, Рогатинський район, Івано-Франківська область
Смерть	20 січня 2004(2004-01-20) (71 рік)
	Львів, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	портрет і пейзаж
Навчання	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1967)
Діяльність	художник
Вчитель	Довбошинський Данило Данилович, Крвавич Дмитро Петрович, Сельський Роман Юліанович, Гладкий Михайло Захарович, Лащук Юрій Пилипович, Борисенко Валентин Назарович і Флінта Зеновій Петрович
Працівник	Львівський політехнічний інститут і Інститут архітектури
Член	Спілка радянських художників України

Григорій Федорович Кічу́ла (6 вересня 1932, Фірлеїв‎ — 20 січня 2004, Львів) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва, живописець, монументаліст; член Спілки радянських художників України з 1967 року.

Біографія

Народився 6 вересня 1932 року в селі Фірлеєві (нині село Липівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Україна). Протягом 1961—1967 років навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва у Данила Довбошинського, Дмитра Крвавича, Романа Сельського, Михайла Гладкого, Юрія Лащука, Валентина Борисенка. Дипломна робота — композиція «Веснянки» (кам'яна маса, ангоби, емалі; керівник Зеновій Флінта; Львівський історичний музей).

З 1971 року викладав на архітектурному факультеті Львівського політехнічного інституту; у 1993—2004 роках — доцент кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури Львівської політехніки. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Першого травня, 173, квартира 167 та у будинку на вулиці Ярославенка, 22а, квартира № 45. Помер у Львові 20 січня 2004 року.

Творчість

Працював у галузях декоративного мистецтва (скло, кераміка), скульптури малих форм, станкового (писав портрети, пейзажі) і монументального (роботи виконував у техніках вітража, мозаїки) живопису. Серед робіт:

декоративні тарелі

• «Леся Українка» (1963);
• «Тарас Шевченко» (1963);
• «Іван Франко» (1963);
• «Данило Галицький» (1963);
• «Князь Лев» (1963);
• «Троїсті музики» (1969);
• «Мистецтвознавець, архітектор Роман Липка» (1981);
• «Гетьман Іван Мазепа» (1992);

скульптура малих форм

• «Мати» (1963; Музей етнографії та художнього промислу);
• «Ланкова» (1964; Музей етнографії та художнього промислу);
• «Карась та Одарка» (1967);
• «Веснянки-гаївки» (1967);
• «Українські колядки» (1968; Музей етнографії та художнього промислу);
• «Народна музика» (1969);
• «Лісова пісня» (1971);
• «Свято праці» (1979);

скульптурні композиції

• «Обжинки» (1972);
• «Дерево життя» (1972);
• «Свято серпа» (1972);
• «Пробудження» (1989);

живопис

• «Рідне село» (1949—1957, серія етюдів);
• «Дочка Оксана» (1966, темпера);
• «Сім'я в саду» (1969, темпера);
• «За шахтною горою» (1972);
• «Галя» (1974, темпера);
• «Дочка Люба» (1979, темпера);
• «Богдан Скіба» (1980, темпера);
• «Дружина» (1981);
• «Автопортрет» (1982);
• «Під Берестечком» (1984);
• «В. Колодій» (1987).

Створив також декоративний пласт «Дерево» (1975); медаль «Студентське проєктно-конструкторське бюро — лауреат премії Ленінського комсомолу» (кам'яна маса, емалі, смоли, 1977).

Для оформлення громадських та житлових будівель виконав:

• вітраж «Фауна та флора» (1971, гуртожиток Львівського політехнічного інституту);
• мозаїки (смальта, кам'яна маса) — «Дружба народів», «Жовтень», «Шахтарський край» та «Союз робітників і селян» (1972, разом з Теофілом Максиськом; житлові будинки на площі Жовтня у місті Нововолинську) та «Праця» (1973, автодорожній павільйон у селі Городищі Львівської області);
• рельєф «Лелека» (1975, автодорожній павільйон «Джерел», Молдавська РСР);
• панно — «Дерево життя», «Троянди», триптих «Весна», «Літо» та «Осінь» та декоративні пласти — триптих «Сонце», «Земля» і «Вода» — шамот, кам'яна маса, солі, емалі (1975-1977, у співавторстві; санаторій «Кришталевий», курорт Трускавець, Львівська область);
• декоративне панно «Добробут» (кам'яна маса, солі, смоли, 1978, Львівський виноробний завод);
• декоративна ваза і кашпо (шамо, емалі, 1982, Палац культури заводу імені Володимира Леніна, Львів);
• декоративне панно «Квіти» (рельєф — шамот, емалі), вітражні вставки, декоративні світильники (кам'яна маса, шамот, емалі), кашпо та декоративний фонтан (кам'яна маса, шамот) (1983, у співавторстві, квітковий магазин міста Єдинців Молдавської РСР).

Брав участь в обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставках з 1963 року. Роботи художника експонувалися на Всесвітній виставці в Осаці у 1970 році. Персональні виставки відбулися у Червонограді у 1976 році, Львові у 1982 році.

Крім вище зазначених музеїв роботи зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва і Музеї гетьманства у Києві.

Література

• Кічула Григорій Федорович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 202.
• Кічула Григорій Федорович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 103.
• Кичула, Григорий Федорович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 2. — Санкт-Петербург, 1995. — С. 521. (рос.)
• Г. Г. Стельмащук. Кічула Григорій Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.

Посилання

• ЛКСФ: Кічула Григорій. lksf.online. Архів оригіналу за 29 червня 2022. Процитовано 1 березня 2023.