Кіщинський Сергій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кіщинський Сергій Семенович
Народився 1904(1904)
місто Київ
Помер невідомо
Національність українець
Партія КПРС
Нагороди Орден Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Богдана Хмельницького II ступеняОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Сергій Семенович Кіщинський (1904(1904), місто Київ — ?) — радянський діяч, учасник партизанського руху, комісар партизанського з'єднання Михайла Наумова, секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

Життєпис[ред. | ред. код]

З 1919 по 1924 рік служив у Червоній армії. У 1919—1920 роках воював на Уральському і Польському фронтах РСЧА, був двічі поранений.

Член ВКП(б).

З вересня 1939 по квітень 1941 року — начальник Вінницького обласного дорожнього відділу (відділу шляхового і транспортного господарства).

У квітні — липні 1941 року — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У із транспорту.

З жовтня 1941 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив у 10-й окремій роті охорони польового управління 9-ї армії РСЧА, був працівником оперативної групи при Військовій раді 9-ї армії Закавказького фронту.

Учасник партизанського руху в період окупації українських земель німецькими військами. З липня 1943 по січень 1944 року — комісар партизанського з'єднання Михайла Наумова.

У липні 1944 — 1945 року — заступник секретаря Вінницького обласного комітету КП(б)У із транспорту — завідувач транспортного відділу Вінницького обласного комітету КП(б)У.

З травня 1945 року — слухач відділення обласних працівників Республіканської партійної школи при ЦК КП(б)У в Києві.

На 1947—1950 роки — керуючий Українського республіканського відділення «Союззаготтрансу».

На 1963—1964 роки — начальник другого лінійного експлуатаційного управління автомобільних доріг Міністерства автомобільного транспорту та шосейних доріг Української РСР.

Подальша доля невідома.

На 1985 рік — персональний пенсіонер.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]