К-52 (1939)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
К-52
Схема підводного човна типу «Крейсерська»
Під прапором  Військово-морський флот СРСР
Порт приписки Кронштадт
Гельсінкі
Полярний
Закладений 28 лютого 1938 року
Спуск на воду 5 липня 1939 року
Введений до складу флоту 11 жовтня 1942 року
Виведений зі складу флоту 20 березня 1975
На службі 1942-1955
Сучасний статус 29 грудня 1955 року знятий з озброєння та списаний на брухт
Бойовий досвід Друга світова війна
Кампанія на Балтійському морі
Нагороди Орден Червоного Прапора
Проєкт
Тип ПЧ крейсерський дизель-електричний торпедний підводний човен
Розробник проєкту завод № 194, Ленінград
Головний конструктор Рудницький М. О.
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 22,5 вузли (42 км/год)
Швидкість (підводна) 10 вузлів (18 км/год)
Робоча глибина занурення 80 м
Гранична глибина занурення 100 м
Автономність плавання 50 діб
Екіпаж 67 осіб (10 офіцерів і 57 матросів)
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 97,7 м
Ширина корпусу найб. 7,4 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,04 м
Водотоннажність надводна 1 490 т
Силова установка
дизель-електрична; 2 × дизельних двигуни 9ДКР
дизель-генератор 38К8
2 × електродвигуни ПГ11
Гвинти 2
Потужність 2 × 4200 к.с. (дизелі)
800 к.с. (дизель-генератор)
2 × 1200 к.с. (електродвигун)
Озброєння
Артилерія 2 × 102-мм корабельні гармати Б-24БЛ
Торпедно-
мінне озброєння
6 носових та 4 кормові ТА калібру 533-мм (24 торпеди)
20 мін
ППО 2 × 45-мм напівавтоматичні гармати 21-К

К-52 — радянський великий дизель-електричний підводний човен серії XIV, типу «Крейсерська», що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 28 лютого 1938 року на верфі заводу № 194, у Ленінграді під будівельним номером 455. 5 липня 1939 року спущений на воду. 11 жовтня 1942 року корабель включений до складу Балтійського флоту ВМФ СРСР.[1]. Першим командиром став капітан-лейтенант Шулаков Євген Георгійович.

За радянськими даними у часи німецько-радянської війни човен здійснив 3 бойових походи в акваторії Балтійського моря, у яких здійснив 13 торпедних атак і потопив 7 транспортів (47 000 тонн) і 1 сторожовий корабель Крігсмаріне. Жодна з перемог не підтверджена даними і архівами противника.

Після закінчення війни К-52 перевели на Північ. 9 вересня 1949 року він отримав позначення Б-6. 29 грудня 1955 року підводний човен вивели з бойового складу флоту і переробили на плавучу зарядову станцію ПЗС-25 (з грудня 1956 року ЗАЗ-2), а з 12 вересня 1958 року в навчально-тренувальну станцію УТС-31. 20 березня 1975 року виключений з корабельних списків ВМФ у зв'язку зі здачею на злам.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела
  1. «К-52». sovboat.ru. Архів оригіналу за 12 листопада 2021.(рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • А. В. Платонов. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7.(рос.)
  • М. Э. Морозов, К. Л. Кулагин. «Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии / Б. В. Соломонов. — Москва: Моделист-конструктор, 2007. — 32 с. — (Морская коллекция № 9 (99) / 2007). — 3500 экз.(рос.)