Бори́с Миха́йлович Лаба (22 жовтня1937, с. Тур'я Пасіка, тепер Перечинського району Закарпатської області — 10 січня2011, Київ) — український хоровий диригент, композитор, педагог. 3аслужений артист УРСР (1979). Лауреат Державної премії АР Крим (1995).
опера «Пломінь кохання» (4 дії з прологом і епілогом, сл. Лесі Українки, лібр. автора, 1999);
для солістів, хору та оркестру:
кантати — : «Карпатська легенда», сл. автора (1966);
"Фрески з «Кобзаря», сл. Т. Шевченка (1970);
«Труд і мир — володар землі», сл. О. Доріченка (1987);
«Земле моя, всеплодющая мати», сл. І. франка (1989);
«Сеє не умре ніколи», сл. І. Котляревського (1990);
«Не вмирає душа наша», сл. Т. Шевченка (1994);
«Дума про Вітчизну», сл. автора (2002);
для хору, дзвонів та ударних — «Героїчна літургія-симфонія» («Отче наш», «Покладаєм на Бога надію», «Плач Єремії», «Тільки в Господі правда і сила»; біблійний текст, 1996);
для хору без супроводу — : хор. поема «Закувала зозуленька» (1972),
хор. картина «Понад ставом увечері хитається очерет» (1980, обидві — сл. Т. Шевченка),
урочиста поема «Заради миру творимо життя» (1983),
«Акварелі Карпат» (1987), обидва — сл. автора;
для бандури — твори;
обробки українських народних пісень (понад 50).
Літературні твори
Методичний посібник для розспівування народного хору. — К., 1976;
Методичні рекомендації при роботі над ансамблем окремих партій в народному хорі. — К., 1978;
Ященко Л. Державна заслужена капела бандуристів Української РСР. — К., 1970.
І. Гамкало.Лаба Борис Михайлович // Українська музична енциклопедія. — К. : Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2011. — Т. 3. — С. 13